«Громадське радіо»
Провідний юридичний радник Democracy Reporting Intrernational Андрій Козлов розповів, які моменти у Конституції турбують суспільство і як зміни до Конституції допоможуть подолати нерівність у суспільстві.
Василь Шандро: Чи є сенс робити конституційний процес публічним? І чи є світовий досвід у подібних речах?
Андрій Козлов: Коли починається широке громадське обговорення із незручними, можливо, не дуже розумними запитаннями, — усі вони цінні, тому що це дозволяє краще зрозуміти замисел законодавцем.
Юридична мова нелегка, і люди не завжди розуміють зміст того, що читають. І цим вміло користуються різні спритники. Коли відбувається попереднє широке обговорення, ті, хто приймають цей акт, змушені розкривати карти і чітко казати, про що йдеться у законі.
Тетяна Трощинська: Під час одного з громадських обговорень, на якому ви були присутні, із запитань студентів було зрозуміло, що важливими моментами для неузурпації влади у суспільстві вважаються виборність деяких посад, на які зараз призначає президент, та недоторканність суддів і депутатів.
Андрій Козлов: Це дуже популярна ідея, яка багатьом подобається. Але повне зняття імунітету з депутатів — це навпаки, крок до узурпації. Де б були депутати часів України без Кучми, обох Революцій, якби вони не мали імунітету? Думаю, вони б негайно опинилися у буцегарні.
Був би шанс, що народ викристалізував нових лідерів, і це призвело б до швидшого перебігу подій, але парламентар має певний рівень легітимності не лише на внутрішній, але й на зовнішній арені.
Проте імунітет має бути чітко обмежений — за те, що особа робить як депутат чи як суддя, вона не має нести жодної відповідальності, а коли переступає закон як громадянин — бере хабар, порушує правила дорожнього руху, вбиває когось, відповідальність має наступати.
Тетяна Трощинська: Ці ідеї зняття недоторканності базуються на відчуттях, що немає рівності перед законом?
Андрій Козлов: Звісно, це проблема нерівності і відсутності взаємоповаги загалом.
Середньостатистичний європейський чи американський парламентар намагається вести себе рівніше за рівних, тому що він хоче переобратися, не хоче виглядати худобою.
В Україні склалася напівфеодальна система: депутати, губернатори — це були такі собі барончики, які мали підзвітні території і розпоряджалися на них так, як вважали за потрібне. Це посилило ще й злиття політики з бізнесом. Рівних правил гри не було.
Тетяна Трощинська: Які із змін, які були чи ще мають бути внесені, зруйнують цю нерівність?
Андрій Козлов: Нашим цабе важко осягнути, що при рівності вони не будуть багато втрачати, навіть частіше виграватимуть, тому що у них більші ресурси — у тих випадках, коли вони праві.
Щоб колись пенсіонер переміг олігарха у суді, має відбутися деполітизація судів — ні ВР, ні президент не матимуть такого впливу, реорганізація судів шляхом укрупнення — і дуже ймовірно, що ми отримаємо новий Верховний Суд.
Крім того, відбудеться оновлення суддівського корпусу Верховного Суду завдяки відкритим конкурсам, у яких зможуть брати участь не тільки судді, а й представники інших правничих професій. Буде додано цікавий механізм оцінювання суддів, якщо особа його не проходить, вона вилітає з цієї ліги.
Буде запроваджено антикорупційні запобіжники — суддя, який не зможе довести легальність походження майна власного і певного кола близьких, іде на вихід.
Цей конституційний кістяк дозволить обирати якщо не кращих із кращих, то принаймі кращих із гірших.
Василь Шандро: Але це «лякалки», а механізмів їх втілення нема. Чому?
Андрій Козлов: Проблема тут полягає в сутності людської психології. У нас ще з візантійських часів є двоємисліє: кажу одне, роблю інше. Ця традиція розвивалася, за радянської системи вона розквітла в період застою.
Але люди до певного моменту більш-менш однакові в усіх частинах світу, і в певний момент з’являються «лякалки», які починають працювати. Це на рівні рефлексів випрацьовує гідну поведінку. Людина розуміє, що грати не за правилами невигідно.
Василь Шандро: Основним гарантом Конституції є президент. Що це означає?
Андрій Козлов: У першу чергу — право вето. Президент може на власний розсуд заветувати закон, якщо вважає його неконституційним, до набуття чинності і до того, як він може потрапити до КС. Крім того, президент у своїй діяльності може вживати широке коло заходів для захисту Конституції.
Василь Шандро: В Україні є правова і конституційна освіта?
Андрій Козлов: Про існування правової освіти найкраще скаже індекс цитування. Україна згадується трохи більше, ніж 0,0%. У країні, де тривалий час суспільство було у загоні, суспільствознавчі науки стагнують. А на загальному рівні — право — це здоровий глузд.