Знання інших слов'янських мов — добра опора у житті, — доцент Олена Чмир

Андрій Куликов: Цей рік оголошений роком англійської мови. Дедалі менше людей звертають увагу на обшир і багатство слов’янських мов. Чому так?

Олена Чмир: Англійська зараз «лінгва франка», без якої складно реалізувати себе у глобалізованому світі. Але ми повинні пам’ятати, що мова — невід’ємна складова народу. На мою думку, сучасна людина повинна володіти не лише англійською, а й іншими мовами світу, зокрема слов’янськими.

Ми самі і наші сусіди — слов’яни, і знайомитись із сусідами краще не через посередництво англійської, а безпосередньо через їх мову, літературу, культуру. Попри масовий інтерес до англійської, варто вивчати й слов’янські мови.

Наталя Соколенко: Ви агітуєте вивчати слов’янські мови через зменшення кількості абітурієнтів?

Олена Чмир: Кількість абітурієнтів зменшилась із об’єктивних причин. По-перше, це демографічний чинник, по-друге, дуже активну політику залучення наших випускників проводять найближчі сусіди-слов’яни — Польща, Чехія, тому що вони також переживають демографічну кризу.

Ця спеціальність ніколи не була особливо популярною. Ми вступали на слов’янське відділення, тому що це був шанс поїхати за кордон — із романо-германського відділення їздили одиниці, нас їздило більше.

Наталя Соколенко: Які перспективи відкриває знання слов’янських мов?

Олена Чмир: У перші роки незалежності дуже багато викладачів та випускників перейшли на роботу до МЗС, і зараз у нас є студентка-магістр, яку запросили на роботу у міністерство. Людям відомі прізвища Анатолія Єреми або Віктора Шлінчака, випускників болгарського відділення.

Наші випускники реалізуються у найрізноманітніших сферах: письменники — наприклад, Всеволод Нестайко, дипломати, журналісти, медіадіячі, викладачі, науковці.

Наталя Соколенко: Чи є конкуренція між кафедрами української і російської мов за кордоном?

Олена Чмир: Думаю, там мирне співіснування, з традиційним переважанням русистики. Але тут також потрібно сказати про внесок викладачів у популяризацію україністики.

Поки Україна перебувала у складі СРСР, не було окремих відділень україністики. Ми підтримуємо тісні зв’язки із кафедрами україністики, і часто університети вимагають натомість вивчення їхніх мов.

Наталя Соколенко: Як розвиваються слов’янські мови, які є державними?

Олена Чмир: Якщо мова побутує у свій повноті — це мова родини, навчання, держави, армії, то можемо говорити, що вона повноцінно розвивається і для її існування немає загрози.

Щодо запозичень — майже усі слов’янські мови запозичують багато слів у зв’язку із глобалізацією. Але розвиваються вони добре.

Андрій Куликов: У Канаді і США є свої варіанти англійської мови. Чи не пора нам створити інститут, який би займався українським варіантом російської мови?

Олена Чмир: У нас є інституції, яка професійно займається вивченням російської мови. Соціолінгвістична ситуація дуже змінилась в останні роки. Ми мали б вивчати і розвивати свій варіант російської, але зараз мені здається, що російська мова в Україні буде витіснена.

У сучасному світі національність — це питання самовизначення. Приміром, Агатангел Кримський, український вчений і захисник української мови, був кримським татарином. Ми скоріше говоримо про французьку модель: я громадянин цієї країни, я визнаю її закони, я розмовляю її мовою або принаймні не принижую її, — я, відповідно француз, українець тощо.