Чому вінницькі абітурієнти вступають у переміщений Донецький національний університет?

Гостя ефіру — позаштатний Радник з питань ВПО Міністерства соціальної політики та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій Людмила Неверицька.

Ірина Славінська: Скільки на Вінничині загалом мешкає внутрішньо переміщених осіб?

Людмила Неверицька: Станом на вчора кількість внутрішньо переміщених осіб у Вінницькій області складає 11 799. Якщо порівнювати цю кількість із західними областями, це більша кількість. Половина переселенців проживає в області, половина — в самому місті Вінниця. У Житомирській, Рівненській, Волинській областях їх набагато менше, ніж у нас. У порівнянні зі східними областями, Харківською, Дніпропетровською, які знаходяться ближче до місця бойових дій, то у нас в області, звісно, менша кількість. Згідно з офіційною статистикою ця кількість постійно зменшується. Я хочу наголосити, що офіційно зареєстрована цифра в органах влади не відповідає дійсності. Важко вирахувати, скільки дійсно людей до нас переїхало. Багато хто просто не хоче реєструватися і брати цей статус внутрішньо переміщеної особи.

Щоб створити дієві програми, розробити дієві законодавчі акти загальноукраїнського і місцевого рівня, нам треба знати реальну цифру. Ми це дійсно поки не можемо вирахувати.

Тетяна Трощинська: Які причини того, що люди не беруть цей статус?

Людмила Неверицька: Люди бояться бюрократії, перевірок. Якщо вони отримують соціальну допомогу, встановлену державою для ВПО, до них можуть приходити органи соціального захисту з перевіркою.

Тетяна Трощинська: Ви є радницею з питань ВПО Міністерства соціальної політики та Міністерства з питань Тимчасово окупованих територій. Два міністерства, якщо глибше копати, то і більше органів виконавчої влади, відповідають за усю діяльність, пов’язану з внутрішньо переміщеними особами. Чи є тут якісь проблеми через те, що це два міністерства?

Людмила Неверицька: На початку усіх славнозвісних подій обов’язки щодо роботи з ВПО були покладені на органи соціального захисту населення при обласних державних адміністраціях та в районах, які підпорядковуються Міністерству соціальної політики. Міністерство веде загальну координацію, займається питаннями щодо соціальних виплат.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб з’явилося пізніше. Сфери компетенцій та повноважень чітко розподілені. З МінТОТ ми співпрацюємо в межах гарячої лінії. Будь-який громадянин може звернутися на гарячу лінію з певною скаргою, запитанням, роз’ясненням. Спеціалісти, громадські активісти, уповноважені особи можуть допомогти. Також МінТОТ впроваджує програми, ініціативи. Представники МінТОТ навіть зустрічаються з моїми місцевими партнерами і партнерками щодо житлового питання.

Найбільшою проблемою для внутрішньо переміщених осіб не тільки у Вінницькій області є питання житла та роботи

Ірина Славінська: Мається на увазі вирішення житлового питання як виділення квартир чи грошей на квартири?

Людмила Неверицька: Найбільшою проблемою для внутрішньо переміщених осіб не тільки у Вінницькій області є питання житла та роботи. Багато людей чітко розуміють, що вони не повернуться на покинуте місце проживання, їм треба облаштовуватися в нових громадах. Єдина проблема, що виникає, в тому, що зараз немає чіткої законодавчо встановленої процедури, щоб людина з числа внутрішньо переміщених осіб могла прийти, подати заяву чи отримали якесь тимчасове житло чи взяти в оренду якусь комунальну власність.

Ірина Славінська: Де сьогодні живуть внутрішньо переміщені особи у Вінниці і області?

Людмила Неверицька: У нас це гуртожитки. Є гуртожиток для спортсменів у Жмеринці, гуртожиток у Вінниці для педагогічних працівників. Також є місце компактного проживання кримських татар в селі Нова Гребля. Вони перебудували установу за грантові кошти і там проживають. Переважна більшість шукає житло в індивідуальному порядку, шукає приватизовані гуртожитки і винаймає їх. Повертаючись до житлових програм, місцеві активісти спільно з органами місцевої влади намагаються щось розробити на регіональному рівні. Зараз говориться про житловий кооператив. Місцева влада готова до вироблення процедур та на виділення ділянки землі.

Тетяна Трощинська: Можливо, вам знайомий міжнародний досвід. Що він каже з приводу компактного проживання? Для майбутнього громади краще, щоб це було компактне проживання чи інтеграція в громаду?

Людмила Неверицька: Зараз постає питання на загальнодержавному рівні інтеграційних програм для комфортного проживання переселенців. Ще я хочу сказати, що мої місцеві колеги та колежанки з числа активістів намагаються менше вживати терміни «ВПО» та «переселенці», намагаються казати «люди, які переїхали після подій 2014 року».

Тетяна Трощинська: Якщо переселявся Донецький університет, то у нас є уявлення, що переселялася велика частина бюджетної сфери. Можливо, серед цих людей є і підприємці?

Людмила Неверицька: Донецький університет — це потужна наукова установа. Там багато професорського складу. Багато людей, які переїжджали закінчили Донецький університет. Зараз багато місцевих ідуть вчитися у Донецький університет, тому що це потужна наукова організація. Він не розглядається як щось евакуйоване, окреме. У Донецькому університеті є багато спеціальностей, спеціалізацій, професій та напрямів, яких до цього не було в Вінниці, або вони не були настільки потужні.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.