Громадське радіо
«Реабілітація планується в два етапи. Перший – амбулаторний. Не всі люди одразу потребують стаціонару. Комусь достатньо приходити на певний час, мати консультації, проводити якусь групову, індивідуальну роботу. Другий етап – це стаціонар», – розповів Руслан Бусько.
Михайло Кукін: Чому центр має відкритися саме в Білій Церкві?
Руслан Бусько: Тому що я тут живу.
Михайло Кукін: Це ваша ідея?
Руслан Бусько: Так. Потрібно почати з чогось одного. У нас є відокремлені підрозділи у різних містах, але хочеться спочатку випрацювати якийсь алгоритм і потім зрозуміти, як діяти далі. Поки що всі працюють над програмою психологічної реабілітації. Ми збираємо інформацію про те, що вже було зроблено в нашій країні, за кордоном, що ефективно, що неефективно.
Вікторія Єрмолаєва: На які програми, що вже працюють, ви орієнтуєтесь?
Руслан Бусько: Я був запрошений на семінар від Міністерства соціальної політики, де територіальні центри соціального захисту населення розмовляли на ці теми. Бюджетом тільки у 2018 році передбачається психологічна реабілітація за державні кошти. Раніше ця психологічна реабілітація відбувалася у санаторно-курортних закладах, де з людьми працювали психологи. А конкретної установи чи організації, яка займається саме психологічною реабілітацією за державні гроші немає.
Вікторія Єрмолаєва: Центр фінансуватиметься з державного бюджету чи з бюджету міських рад?
Руслан Бусько: З державного бюджету через міські ради. У державному бюджеті закладено кошти на психологічну реабілітацію – 21 млн гривень. Є затверджена Міністерством соціальної політики гранична вартість, розцінка за ці послуги погодинно. Якщо це стаціонарно, то, наприклад, у 18 днів стаціонару в день за державні кошти буде оплачуватися 2 години 20 хвилин реабілітаційних послуг.
Вікторія Єрмолаєва: Якщо центр запрацює, то реабілітація буде відбуватися за бажанням?
Руслан Бусько: Бажано, щоб це було в обов’язковому порядку. Але в кожного реакція різна, в когось нервова система сильніша, комусь це важче проходити.
Вікторія Єрмолаєва: Є стереотип, що сильні люди не мають ходити до психолога, що це соромно. Це треба ламати в головах людей, які беруть участь у військових діях. Ви говорили про це з бійцями?
Руслан Бусько: Я ставив це питання кілька разів. У Запоріжжі є центр “Солдатський привал”, там я запитав хлопців за чашкою чаю: “У нас є ідея – створення центру реабілітації для таких, як ви. Чи пропонували вам пройти реабілітацію і яку саме?” Один каже: “Мені пропонували в санаторій поїхати, я відмовився”. Інший відповідає: “А я поїхав. Нібито було все добре – відпочинок, але мені не дуже подобалося, коли психологи приходили і ставили якісь питання, влазили в голову. Хотілося б, щоб цього було поменше”. А чотири дні тому я відвідав Луганську і Донецьку область в зоні ООС, і там я також спілкувався з бійцями і задавав те саме питання. Відповідь була така: “Аби це було добре і якісно, щоб цим займалися фахівці”.
Михайло Кукін: Ваш майбутній центр називається центром не лише психологічної й соціальної, а й духовної реабілітації. Ви залучатимете якісь релігійні мотиви? Що мається на увазі під духовною реабілітацією?
Руслан Бусько: Людина розуміє, що вона не просто людина, а Боже створіння. Якщо ця людина приділяє час для молитви, якщо інколи ця людина читає Біблію…
Михайло Кукін: А якщо вона Коран читає?
Руслан Бусько: Якщо Коран, то Коран.
Михайло Кукін: Чи є прив’язка до конкретної релігії?
Руслан Бусько: Ні. Ніхто цього не нав’язує і нікого не примушує приходити на служіння.
Михайло Кукін: Чи не перетворюється робота капеланів у релігійну пропаганду? Адже за Конституцією, у нас держава від церкви відділена.
Руслан Бусько: Нав’язувати ніхто не буде. Капелан працює по своєму функціоналу. Мета – не просувати свою церкву. Треба розуміти, що люди потребують підтримки морально-психологічної та духовної.
Михайло Кукін: А ви яку релігію представляєте?
Руслан Бусько: Християнство, протестантизм. Але у нас є люди з Київського патріархату, і ми з ними прекрасно співпрацюємо. Питань не виникає.
Вікторія Єрмолаєва: Скільки людей у Білій Церкві, за вашим аналізом, потребують цього центру?
Руслан Бусько: Певної кількості людей я не знаю. Але треба розуміти, що з 2014 року було шість хвиль мобілізації, але приблизно 50% людей після демобілізації знову пішли на контракт в АТО. Це значить, що або вони соціально не змогли повернутися в наше суспільство, або відчувають себе потрібнішими в АТО. Реабілітація планується в два етапи. Перший – амбулаторний. Не всі люди одразу потребують стаціонару. Комусь достатньо приходити на певний час, мати консультації, проводити якусь групову, індивідуальну роботу. Другий етап – це стаціонар. У нас у Білій Церкві в Гайку, де раніше було військове містечко, є приміщення, які пустують. Ми знайшли приміщення для стаціонару, і зараз іде процес…
Михайло Кукін: Передачі?
Руслан Бусько: Вони нам його навіть не віддають, а хочуть здати в оренду. І нічого, що приміщення від Міноборони, і військовослужбовці теж від Міноборони. Є певна законна база, яку переступити ніхто не може, навіть якщо всі розуміють, що це на таке благе діло.
Михайло Кукін: Чи є вже приміщення для амбулаторної реабілітації? Хто зараз фінансує облаштування центру і на якій воно стадії?
Руслан Бусько: Приміщення вже є, воно вже орендоване, облаштоване і все там готове.
Михайло Кукін: Чому ж тоді не відкривається?
Руслан Бусько: Приблизно тиждень тому я здав два точно однакові пакети документів на центри соціального захисту – білоцерківський міський і районний. Отримав дві відповіді. Одну відповідь, від міста – буквально годину назад. Вона позитивна: нас внесли в перелік суб’єктів-надавачів послуг психологічної реабілітації. Від сьогодні ми можемо починати роботу. Від районного центру відповідь полягає в тому, що за зарплату робити це ми не можемо, а як з волонтерами на громадських засадах вони готові з нами співпрацювати.
Вікторія Єрмолаєва: А що у розпорядженні Кабінету міністрів йдеться про це?
Руслан Бусько: Там ідеться про те, що будь-яка організація, яка відповідає вимогам Мінсоцполітики, може цим займатися.
Вікторія Єрмолаєва: Які ваші подальші дії?
Руслан Бусько: Ми працюємо з містом, але і в районний центр ми відповідь надали: попросили уважніше прочитати постанову, розглянути з юридичної точки зору і надати все-таки позитивну відповідь. Ми готові співпрацювати і на громадських засадах, але як саме – вони нам не пояснили.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.