На Дніпропетровщині є лише один держцентр з допомоги жінкам-жертвам насилля

Центр може утримувати лише 11 жінок, розповіла “Громадському радіо” радниця з гендерних питань голови Дніпропетровської ОДА Ірина Грицай

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Тетяна Курманова

На Дніпропетровщині є лише один держцентр з допомоги жінкам-жертвам насилля
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_u_tvoemu_misti_17-11-02_grytsaj.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_u_tvoemu_misti_17-11-02_grytsaj.mp3
На Дніпропетровщині є лише один держцентр з допомоги жінкам-жертвам насилля
0:00
/
0:00

“Громадське радіо” на виїзному ефірі у Дніпрі поспілкувалося з радницею з гендерних питань голови ОДА Іриною Грицай.

Анастасія Багаліка: Давайте для початку розберемося з вашою роботою, яке ваше коло обов’язків?

Ірина Грицай: Я як позаштатний радник, ще один дієвий механізм для того, щоб привернути увагу до цієї проблематики, ми проводимо спільні заходи разом з нашими однодумцями, а саме представниками третього сектору, громадських організацій та міжнародних інститутів, таких як Фонд народонаселення ООН, НАТО та інші.  Вони більш спрямовані на наукову діяльність, оскільки я викладач в університеті внутрішніх справ, ми проводимо наукові конференції, акції. Робота направлена на інформатизацію суспільства про те, що так, ця проблема є, вона актуальна.

Тетяна Курманова: З якими проблемами зіштовхуються жінки на місцевому рівні? Давайте про Дніпро говорити.

Ірина Грицай: Гендер, я хочу зазначити, що це перш за все однакові права між чоловіками та жінками. І в усьому цивілізованому світі гендер вирішується в розрізі базових прав людини – чоловіка і жінки. З приводу проблем – це і національний рівень, політика, і звісно, на регіональному рівні надзвичайна проблема – це насильство в сім’ї. Жінки є постраждалими від фактів домашнього насильства. Наш регіон є специфічним, тому що він знаходиться неподалік від лінії розмежування, тому факти домашнього насильства наразі існують, для нашої області це надзвичайна проблема. Наразі ми працюємо в цьому напрямку активно з Фондом народонаселення ООН, громадськими організаціями. Восени ми проводили спільний проект, курси з самооборони для жінок, де жінкам надавалася і психологічна консультація, і тренери поліції дівчат навчали самообороні. Зараз ми спільно з громадськістю, представниками поліції розробили методичні рекомендації, як виявляти факти домашнього насильства, що потрібно робити.

Анастасія Багаліка: Чи є прихистки для жінок, які потерпають від насильства, від обласної влади, чи є якась мережа по області, Дніпру?

Ірина Грицай: Так, звісно, що є центр, який може надати притулок жінці, яка потерпає від домашнього насильства, але надзвичайно мала кількість цих місць. Ми разом ініціювали, написали листа до керівника Фонду народонаселення ООН пана Каспера Піка, щоб він перший рік профінансував даний центр. Наразі шукають приміщення. Нам необхідно розширювати такі центри, тому що наразі тільки одинадцять місць на область є, де жінка може перебувати протягом декількох діб.

Анастасія Багаліка: На яку кількість жінок розраховані?

Ірина Грицай: Одинадцять.

Анастасія Багаліка: Тобто всього одинадцять ліжок. Я подумала, що це мається на увазі 11 прихистків.

Ірина Грицай: Один центр, обласного підпорядкування. Да, це дуже мало.

Тетяна Курманова: Хто взагалі повинен фінансувати і опікуватися цією проблемою?

Ірина Грицай: Центр фінансується за рахунок державних коштів.

Тетяна Курманова: А взагалі гендерна політика Дніпра, вона яка, які там є пункти, чи вони співпадають з державною програмою?

Ірина Грицай: Існує регіональна програма з питань гендерної політики та сімейної політики з 2012 по 2021 рік. Відповідно, вже були внесені зміни згідно резолюції Ради безпеки ООН. З минулого року надзвичайно активно займаються цією проблематикою і обласна рада, і Дніпропетровська обласна державна адміністрація, і громадський сектор. Велика частка цієї роботи направлена на інформатизацію, тому що дуже багато людей лякаються терміну «гендер», що це щось незрозуміле, це «середній рід» і так далі. Але треба розуміти, що гендер – це соціокультурний конструкт, який розмежовує жінку від чоловіка за ментальними, емоційними характеристиками. І перш за все гендер – це рівні права, як для чоловіків, так і для жінок.

Анастасія Багаліка: Часто говорячи про гендерні проблеми на перше місце виділяють насилля, але насправді це не так. В гендерній політиці на загальнодержавному рівні приділяють увагу недискримінації, рівним можливостям. Чи ваші дорадчі функції при ОДА дозволяють відстежувати рівність можливостей для дівчат, жінок, в отриманні заробітної плати, навчанні, можливостями вступати туди, куди їм хочеться, отримувати освіту і таке інше?

Ірина Грицай: Ну це проблема загального характеру, національного. З приводу оплати праці, так, ці проблеми є, є закон про працю, трудовий кодекс, де за одну і ту ж саму посаду чоловіки можуть отримувати заробітну платню вище, аніж жінка. Взагалі, в суспільстві українському на жінку покладена велика кількість обов’язків – це вимога сучасності, сьогодення. Чоловікам надаються автоматично певні бонуси, а жінці, щоб бути на одній посаді з чоловіком, вона має бути на декілька голів вищою. Тому що складається стереотип про те, що жінка – це мати, домогосподиня.

Ми активно замаємося питанням насильства в сім’ї. На регіональному рівні щодо політичних можливостей – ну я не можу сказати, що є проблема, на яку необхідно звертати увагу.

Анастасія Багаліка: Якщо у дівчини, у жінки в Дніпрі виникає якась проблема, яка заснована на гендерній дискримінації, куди їй звертатись?

Ірина Грицай: Є різні інституції, є департамент соціальної політики, є Національна поліція, якщо є проблеми, потім ми спілкуємося, збираємося, представники департаменту, Нацполіції, піднімаємо ці питання.

Тетяна Курманова: Мені слухачі зараз пишуть запитання, чи є у вас проблеми з сексистською рекламою? Чи ви такі факти відслідковуєте?

Ірина Грицай: Були такі факти, в нас є активістка в Дніпрі Ольга Полякова, яка активно займається цією проблематикою. Так, в нас була така реклама на центральній вулиці міста, жахлива реклама, дякуючи Ользі, її прибрали.  Здається, що це дрібниці, але з таких дрібниць складається культура суспільства.