Не всі мешканці Маріуполя розуміють, що ЗСУ там знаходяться для захисту, — капітан ІІ рангу

Так говорить начальник групи цивільно-військового співробітництва у Маріуполі, капітан ІІ рангу Максим Єршов, який є гостем нашої виїзної студії у Маріуполі.

Андрій Куликов: Наскільки зручно вам працюється в місті, де, за визнанням самих мешканців, не всі радо сприймають українську армію?

Максим Єршов: Можливо, для мене це запитання не буде важким, адже я до 2014-року проходив службу в Севастополі, і, як всім відомо, там була ситуація набагато гірша, аніж в Маріуполі. Я маю на увазі, що було гірше ставлення до військових моряків українського флоту у порівнянні з моряками Російської Федерації. Останні 10 років перед 2014-м ця ситуація була чутлива і відчувалася особисто на кожному, хто проходив там службу. В Маріуполі ж комфортні умови.

Ірина Славінська: Коли ви приїхали в Маріуполь?

Максим Єршов: Я в Маріуполі з першого грудня 2016-року.

Андрій Куликов: Чим довелося опікуватися найперше? Які були ваші завдання?

Максим Єршов: Наші завдання — підтримка добрих стосунків між військовими та цивільними, допомога цивільним, чим ми безпосередньо і займаємось не тільки в Маріуполі, а й в усьому секторі навколо нього.

Наші завдання — підтримка добрих стосунків між військовими та цивільними

Андрій Куликов: Наведіть бодай один-два приклади того, що ви робите?

Максим Єршов: Наприклад, в деяких населених пунктах в нашому регіоні є проблема з водою. Отже, ми намагаємось, використовуючи наші зв’язки та наші стосунки з іншими організаціями, спрямовувати потоки цієї води до верст населення, які цього потребують.

Андрій Куликов: Ви возите воду в цистернах, чи як?

Максим Єршов: Якщо така потреба є, ми використовуємо військові автомобілі, але є багато волонтерських організацій, яким ми радимо та підказуємо, куди підвозити воду. Ми постійно спілкуємося з людьми, отже в нас є така інформація.

Також ми намагаємось допомагати незахищеним верствам населення — неповним сім’ям чи інвалідам. Не секрет, що наші державні соціальні структури часто не дуже швидко реагують на ті чи інші випадки. Тому ми здійснюємо додаткову стимуляцію.

Радує те, що люди потихеньку розуміють, що війна повинна бути виграна, але не так, як за радянських часів — будь-якою ціною

Ірина Славінська: В чому полягає ця стимуляція з точки зору конкретних дій? Ви видаєте якісь харчові пайки?

Максим Єршов: Так, за допомогою наших підрозділів ми передаємо пайки, їжу, одяг. Коли потрібно, супроводжуємо на автомобілях до тих чи інших центрів, щоб люди мали змогу оформити свої документи.

Андрій Куликов: Яка проблема у відносинах військових та цивільних досі не вирішена і потребує вашої найпершої уваги?

Максим Єршов: Проблем багато, і війна постійно нагадує про себе. На жаль, не всі люди дослухаються, коли їм щось намагаєшся пояснити. Тому ми спілкуємось з місцевим населенням, пояснюємо, що Збройні сили України в Маріуполі знаходяться для захисту. І всіляко намагаємось компенсувати своєю допомогою ті збитки, яких завдає війна.

Ірина Славінська: Як місцеві мешканці Маріуполя співпрацюють з вами? Можливо, є якісь успішні досвіди або цікаві епізоди?

Максим Єршов: Так, цивільні громади теж допомагають нашим військовим. Я знаю багато прикладів, коли місцеві мешканці в тих районах, де перебувають наші підрозділи, ділились з військовими тим, чим мали можливість поділитися.

Також ми давали концерти, як військові для цивільних, цивільні для військових.

Андрій Куликов: Що особисто вам болить, а що — радує?

Максим Єршов: Болить душа за те, що війна продовжується, і що не можна її одразу взяти і закінчити.

Радує те, що люди потихеньку розуміють, що вона повинна бути виграна, але не так, як за радянських часів — будь-якою ціною. Люди розуміють ціну.