В чому унікальність заповідника «Михайлівська цілина» та що йому загрожує?

Про проблему заповідника говоримо з його колишньою директоркою та депутаткою міськради Лідією Шеремет

Ведучі

Валентина Троян,

Григорій Пирлік

В чому унікальність заповідника «Михайлівська цілина» та що йому загрожує?
https://static.hromadske.radio/2018/04/hr-hrvtm-18-04-20_sheremet.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/04/hr-hrvtm-18-04-20_sheremet.mp3
В чому унікальність заповідника «Михайлівська цілина» та що йому загрожує?
0:00
/
0:00

В студії Громадського радіо — депутат Сумської міськради, колишня директорка заповідника «Михайлівська цілина» Лідія Шеремет. Також слухаємо запис розмови з головною спеціалісткою Департаменту екомережі та природно-заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів Тетяною Юрченко.

Тетяна Юрченко: Заповідник створений указом президента ще у 2009 році. Він був частиною Українського степового природного заповідника, який знаходиться у підпорядкуванні Національної академії наук України. Так склалося, що через якісь фінансові та інші перепони Академія наук не змогла створити спеціальну адміністрацію заповідника і на початку 2017 року вона написала Мінприроди листа, в якому повідомила про готовність сприяти створенню спеціальної адміністрації заповідника у підпорядкуванні Мінприроди, допомогти у проведенні заходів передачі відділення «Михайлівська цілина» Українського степового природного заповідника в підпорядкування Мінприроди. Відділення «Михайлівська цілина» має тільки 202,4 гектара, а природний заповідник «Михайлівська цілина» має площу з вилученням 882,9 гектара, тільки частинка цього заповідника відходить від Українського степового природного заповідника у підпорядкування Мінприроди.

Була проблема, тому що розорюються землі, кадастрові номери присвоюються іншим людям. Тому ми прискорили всі події, звернулися до Сумської ОДА, щоб вони дали кандидатуру директора спеціальної адміністрації новоствореного заповідника. Нарешті у лютому цього року було призначено виконувача обов’язків директора, який станом на сьогодні створює колектив з 15 штатних осіб. Мінприроди передбачило кошти для цього заповідника в розмірі трошки більше мільйона гривень.

Валентина Троян: Чи будете ви намагатися повернути землю? Чи можливо це?

Тетяна Юрченко: Будемо намагатися. Перше, що ми будемо робити, це фінансувати проекти землеустрою, тому що тільки після отримання заповідником права постійного користування він може розпоряджатися цими земельними ділянками в плані охорони територій. До цього на кадастровій карті не винесено меж (вони є тільки в тій частині, де було відділення «Михайлівська цілина»), на решту території проекту немає.

Лідія Шеремет Фото: Громадське радіо

Лідія Шеремет: Указ президента про створення самостійного природного заповідника був підписаний 12 грудня 2009 року. Департамент екології 10 років спокійно дивився на те, що є цей указ, нічогісінько не робив. У минулому році до Дня природного навколишнього середовища вийшла моя велика стаття, де ми виклали звернення громадських організацій до президента з проханням звернути увагу на стан заповідника.

Григорій Пирлік: Чим унікальний і чим важливий цей заповідник?

Лідія Шеремет: Заповідник надзвичайно цікавий, надзвичайно привабливий передусім для науковців. Він створювався за рекомендаціями науковців Харківського імператорського університету. Ці рекомендації були датовані ще кінцем XIX століття, коли харків’яни працювали тут. Відомі вчені Талієв, Ширяєв, Лавренко визначили, що це колишні землі кінного заводу. Землі не були у сільськогосподарському користуванні, тому практично збереглися цілинні комплекси, дуже цікаві для науки. Окрім того, що тут зберігають зоологічні, ботанічні природні комплекси, це іще цілинні ґрунти — еталонні ґрунти.

На цілинних ґрунтах, які зберігаються як еталони, є можливість спостерігати процеси ґрунтоутворення сьогодні.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.