«Із 2022-го на фільтраційних таборах окупантів немало людей зникало»

Фільтраційні табори — це місця примусового утримання, створені Росією під час повномасштабного вторгнення в Україну для перевірки цивільних і військовополонених. Вони функціонують як центри для затримання та «фільтрації» українців, що «загрожують окупації», включаючи допити, обшуки та перевірку татуювань, що часто супроводжується катуваннями та незаконним ув’язненням.

• Громадському радіо одна з очевидиць, якій довелося пережити фільтрацію», розповідала подробиці цього страшного досвіду: «Молодших жінок та дівчат роздягали, старших — опитували»: маріупольчанка про фільтраційний табір росіян 

Альона Нестеренко: Я собі подумала, коли готувалася до нашого ефіру, що сьогодні, мабуть, буде одна з найважчих тем, і ми тут завжди жартуємо, сміємося, бо дуже часто, коли розглядаєш оці неоковирні фейки і маніпуляції росіян, то без сміху тут просто неможливо. Але сьогодні, мабуть, буде перша тема, коли ми цього не будемо дійсно робити, тому що вона дуже болюча. І в мене особисто виникає просто праведний гнів, коли ти чуєш певні нісенітниці про перебування в окупації від людей, які ніколи, насправді, через цей страшний досвід не проходили.

Зокрема, я колись вже розповідала, що мала досвід спілкування із одним політичним експертом, не в студії Громадського радіо, але з політкоректності, не буду його називати, це була розмова в іншій студії, і мене здивувала позиція цієї людини. Він сказав, — ми говорили про перемовний трек, — ну, треба просто якось, щоб люди всі виїхали з окупації, а нам треба думати про тих, хто тут, хто не в окупації, на що я сказала, ну, ви ж, мабуть, не в курсі, бо просто так не виїдеш із окупації взагалі, то це не просто туди-сюди катаєшся і так далі.

Наскільки поширеним у соцмережах та українських медіа є наратив про те, що з окупації нібито легко виїхати, наскільки активно цей наратив розганяють і чи розганяють його боти, і для чого це, власне, робиться?

Олена Чуранова: Ну, власне, от сам наратив про те, що з окупації легко виїхати, ми не так часто зустрічаємо у соцмережах і в Телеграмі, але тут більше розганяється той наратив, про який ти сказала, що якщо люди на даний момент не виїхали, отже, це «або зрадники», «або люди, які свідомо брали Росію і їх все влаштовує».

І ось цей наратив більше нав’язується саме українцям, які не в окупації. І для чого, власне, це робиться? Ну, звісно, для того, щоб збільшити оцей розкол між нами, створити оцю ще одну лінію між українцями і працювати на цьому розколі.

Хоча, якщо подивитися на різні соцопитування, все одно не були росіяни в цьому ефективними. І хоча і розганяється оцей наратив про «зрадників НАТО», тим не менш, те саме дослідження «ОПОРИ«, зокрема, показує, що такого розколу і такого ставлення більшості до українців в окупації немає. Це вже добре, але, з іншого боку, якщо є оцей наратив, що нібито, «якщо не виїхали, то це за власними бажаннями, це зрадники», це вже нерозуміння контексту.

Тому що також, ясно, з міркувань безпеки не буду конкретизувати, але я маю хорошу знайому, в якої батьки досі в окупації, і це велика проблема, але навіть коли в окупації була вона, вони не їздили з однієї точки в іншу, не бачилися один із одним просто по тій причині, що ти маєш пройти певні пункти росіян, і це фільтрація, і чим це завершиться, невідомо.

А, власне, що таке оця фільтрація, фільтраційні табори?

Коментар Олени Карнаух-Голодняк, правозахисниці та адвокатки

Що відбувається на тимчасово окупованих територіях України, і які упередження люди на ТОТ мають про, зокрема, підконтрольну Україні територію

«Чим далі йде війна, тим більше питання до того, як люди залишаються на окупованих територіях, як їм можна чи не можна звідти виїхати, як їм Росія «закручує гайки» чи ні.

І багато чуємо про мобілізацію чоловіків на тимчасово окупованих територіях. І отут постає питання, чи люди, які там залишаються, можуть безперешкодно виїхати на територію України. Як ми пам’ятаємо, в 2014 році з Донецька-Луганська, в принципі, люди виїжджали.

Були проблеми, але не такі, як з 2022. Із 2022 року дуже сильно задіяна росіянами така модель, як фільтраційні табори. Фільтрація, як процедура, це дуже неприємна процедура перевірки, по-перше, людини, документів, телефонів із видаленими повідомленнями, фотографіями і так далі.

Перевірки всього звичайного, багажу, всього, що є. Але не настільки страшно той багаж, наскільки страшно, що вони можуть собі придумати. Вони, це мається на увазі, представники окупаційної влади російської. І зазвичай їх цікавить саме політична активність людей або їхніх родичів, політично-військова.

Якщо у людини в родичах, в друзях є хтось із «атошників», з тих, хто воює зараз в ЗСУ, або дотичний до цієї теми, то на фільтрації до людини, в принципі, одразу підвищений інтерес. Тому що таким чином можна тиснути на тих, хто зараз служить, наприклад. Якщо людина опублікувала якісь пости підтримки України, якщо людина мала переписку з кимось з підконтрольної Україні території…

А якщо була якась пересилка даних, яка допомагає українським бійцям, хоч у чомусь допомагає, на думку цих «товаришів» з окупаційної влади, то до людини починаються питання. Із 2022 року на фільтраційних таборах дуже немаленька кількість людей зникала. Просто до посту доїхали, далі їх кудись відвели, вони зникли.

Найнеприємніша тема — це коли розлучають батьків і дітей. Або родичів і дітей, якщо хтось виїжджає, там, бабуся з дитиною. У Росії, як ми знаємо, є намір, дуже серйозний намір і шантажу, і перевиховання, викрадення українських дітей з окупованих територій не тільки з дитячих будинків.

За офіційною статистикою, оголошеною Офісом президента України та іншими державними структурами, 20 тисяч українських дітей викрадені Росією і утримуються здебільшого в невідомих місцях в Росії. Дуже багатьом змінюють імена, змінюють анкетні дані, щоб їх потім дуже важко було знайти родичам, якщо вони ще в живих. А якщо люди виїжджають із окупованих територій разом із дітьми, не виключено, що можуть вилучати дітей, відправляти їх у Росію кудись.

Це починаючи від дитбудинків і закінчуючи спочатку від таборів відпочинку, які по факту є таборами перевиховання, військовими такими. Дуже багато питань при перетину лінії розмежування у людей, які виїжджають в останні кілька років, оскільки на території окупованій дуже мало інформації. Це спеціально Росія робить, щоб не було інформації, що відбувається на території України з тими, хто виїхав.

Непорозуміннями можуть стати, наприклад, коли у людини є російський паспорт, українського немає. Люди бояться показувати, люди або показують, кажуть, у мене нічогось там немає. Але, в принципі, біля зони розмежування у тилу, коли люди виїжджають, до цього звикли, знають, що робити, як відновлювати документи, куди направити.

Непорозуміння виникає, коли людина починає ховатись, боятись, що її засудять, а не вживає заходів щодо того, щоб відновити свій статус українця. І тоді, в принципі, виникає до людини дійсно питання. Відновлення документів, надання якоїсь допомоги.

Українська влада, в принципі, це все надає. Тут вже вироблені процедури, тут навіть просто знайти якусь можливість, куди, де найближчий орган влади або місцеве самоврядування, і вже починати шукати хоча б інтернет, з’ясувати процедуру, як це робиться. Люди не знають, що це буває.

Тут виникає найбільше непорозуміння. Вони бояться, бояться влади, бояться, що їх почнуть вважати якимись не такими. Апріорі Україна всіх вважає своїми громадянами, які вимушено залишились на окупованій території…».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!