З якими викликами стикаються люди, які пережили полон

Складнощі з набуттям статусу людини з досвідом полону

Як пояснює Ганна Мокроусова, незаконне затримання як цивільних, так і військових регулює один закон. Попри це, різниця пов’язана з набуттям статусу полоненого й можливості підтримки. Якщо військові набувають його фактично автоматично, то цивільним часто потрібно доводити, що вони мають право на статус людини, яка пережила полон, каже психологиня. За її словами, до 2022 року щодо таких людей використовували термін «цивільні заручники», а зараз — «незаконно затримані».

ГО «Блакитний птах» надає людям із досвідом полону психологічну, соціальну та юридичну допомогу, незалежно від наявності чи відсутності у них відповідного статусу. Також організація підтримує родини людей, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Звертатися до «Блакитного птаха» можна за номерами, вказаними на сайті, а також через Facebook-сторінку. За словами Ганни Мокроусової, люди з досвідом полону найчастіше звертаються до ГО з питаннями щодо отримання статусу особи, яка перебувала в полоні, або за психологічною підтримкою.

«Дійсно є ситуація, що цивільним людям після всього того досвіду, який вони пережили в полоні доводиться в Україні доводити, що вони не просто були в полоні, а за якусь боротьбу, діяльність тощо. Це дуже складно довести, бо ми розуміємо, що коли людина бореться в окупації, вона робить усе, щоб знищити ці докази, щоб її за це не затримали. Мало того, якщо люди подаються на отримання цього статусу й отримують відмову від комісії, більшість з них не знає, чого не вистачило. Бо комісія не дає аргументовану відмову, щоб люди могли дозбирати докази чи ще щось зробити, щоб отримати цей статус», — говорить очільниця ГО «Блакитний птах».

Чи змінювалося законодавство у цій сфері протягом війни

Як розповідає Ганна Мокроусова, вона почала допомагати людям, які пережили полон, ще у 2014 році. Тоді не було чинного наразі законодавства, що регулює цю сферу. Часто люди, які поверталися на волю, не отримували від держави жодної допомоги, говорить голова ГО «Блакитний птах»:

«Спочатку в 2017 році була постанова, за якою почали надавати підтримку людям, потім з’явився закон — зовсім не ідеальний і з величезною кількістю прогалин, але він з’явився. Ми почали бачити цих людей, і держава почала сприймати це як виклик, з яким надалі потрібно працювати, запроваджувати програми реабілітації».

За словами психологині, у світовому досвіді не було такої практики, яку б Україна могла цілком перейняти й ефективно застосувати. Тож ця сфера залишається проблемною, але поступово еволюціонує. Ганна Мокроусова говорить, що навіть якби були враховані усі рекомендації правозахисників під час ухвалення першої версії закону щодо колишніх полонених, наразі він би не був досконалим, адже ситуація та виклики продовжують змінюватися.

Чи змінилися умови, з якими стикаються люди в російському полоні

Ганна Мокроусова зазначає, що полон як такий не дорівнює катуванням, але в росіян тортури стали системною практикою, яку вони застосовують. Це стосується як періоду до повномасштабного вторгнення, так і після. Щоправда, що 2022 року це відбувалося більш хаотично, тоді як в останні роки знущання над полоненими набули більш стандартизованої форми, говорить психологиня.

«Я не можу сказати про якусь суттєву різницю. Я бачу спільне в цих періодах, що українці, які повертаються, неймовірно сильні. Я щоразу дивувалася в 2014 році, коли зустрічала людей, які пережили затримання, їхній силі духу, і я вже не дивуюся зараз, але продовжую захоплюватися», — каже очільниця ГО «Блакитний птах».

За її словами, останнім часом люди часто повертаються з полону виснаженими через нестачу їжі та питної води, й раніше такі випадки були рідшими.

Як психологи беруть участь у процесі документування свідчень потерпілих

За словами голови «Блакитного птаха», організація надає адресну допомогу, але не займається документуванням свідчень людей з досвідом полону для їх подальшого застосування у юридичній сфері. Тим не менш, у разі запиту від самого клієнта, від організацій, що документують злочини росіян, чи від прокуратури, психологи організації можуть супроводжувати людину, яка зазнала катувань чи сексуального насильства у полоні, під час її спілкування з цими органами.

«По суті, тут основне завдання психолога — щоб людина не прийшла до інтерв’юера як на допит. Бо у людини, яка пережила полон, уже є негативний досвід допитів. Тобто завдання психолога передусім, щоб людина не була одна. Навіть якщо ми присутні за запрошенням від команди фіксаторів чи документаторів, ми ніколи не з ними в коаліції, ми завжди група підтримки людини. Психолог має заздалегідь із нею познайомитися, пояснити, що він — для її захисту, що він може припинити інтерв’ю, якщо бачитиме, що людині некомфортно», — пояснює Ганна Мокроусова.

Вона зазначає, що також психолог може коригувати спілкування з боку документаторів чи слідчих, якщо вони ставитимуть некоректні запитання. Паралельно він слідкує за психологічним станом людини, яка ділиться свідченнями, й за потреби надає їй підтримку. За словами Ганни Мокроусової, наразі правоохоронці та організації, що займаються документуванням, краще розуміють роль психолога у цьому процесі, ніж це було у 2015-2016 роках. Вони не лише самостійно запрошують психологів, але й самі запитання будують більш чутливими до травми.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі