Відповідь, на яку чекають тисячі: пошук зниклих безвісти за особливих обставин в Україні

Коли зв’язок обривається і людина зникає, починається пошук відповіді, який може тривати місяцями й роками. В Україні офіційно понад 80 000 людей вважаються зниклими безвісти — це військові та цивільні, серед яких діти, ті, кого незаконно утримують на тимчасово окупованих територіях і в Росії.

За кожною зниклою людиною — рідні, які не припиняють шукати. Тисячі родин чекають на відповідь. Для них розшук — це тривале й виснажливе очікування, під час якого вони відчувають гостру потребу в доступі до інформації, зрозумілих процедурах, належній комунікації і підтримці.

Система розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин в Україні, складна і охоплює низку державних органів і установ. До неї входять Національна поліція України, Служба безпеки України, Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Офіс Генерального прокурора, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Експертна служба МВС, судово-медичні бюро та інші суб’єкти.

Кожна ланка відповідає за свою частину процесу, визначену законодавством, однак людям, які намагаються знайти відповідь всього на одне, але найважливіше запитання, важко в цьому зорієнтуватися. Тому серед головних пріоритетів України сьогодні – вибудувати належну координацію між усіма залученими органами та сформувати зрозумілий механізм взаємодії з родинами, щоб вони могли своєчасно отримувати інформацію, роз’яснення та підтримку.

Створити один контактний механізм для родин зниклих безвісти, налагодити комунікацію, скоординувати роботу різних ланок так, щоб кожне звернення проходило чіткий шлях від подання заяви до отримання відповіді — завдання, яке має вирішити держава.

«Ми працюємо над тим, щоб забезпечити ефективну взаємодію між усіма органами та установами, залученими до розшуку, своєчасно виявляти проблемні питання і оперативно їх вирішувати, — говорить Артур Добросердов, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. — Офіс Уповноваженого співпрацює з правоохоронними органами, міжнародними партнерами, громадськими організаціями тощо. Така координація необхідна, адже кожен виконує свою важливу функцію. Одне з ключових завдань — налагодити чітку комунікацію з родинами, щоб зрештою кожна сім’я отримала відповіді, на які чекає».

Підтримка, що об’єднує всі ланки пошуку

Удосконалити систему пошуку допомагають міжнародні партнери — уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції через Програму «Партнерство за сильну Україну» (PFRU).

«Із 2022 року PFRU підтримує державні установи, які входять до механізму зниклих безвісти за особливих обставин, – говорить Андрій Черноусов, старший радник PFRU з питань зниклих безвісти. – Це і технічна допомога через надання обладнання, і експертна підтримка, і сприяння координації різних відомств і установ. Ми допомагаємо закривати ключові прогалини – від розширення можливостей лабораторій з проведення ДНК-експертизи до покращення комунікації з родинами через створення гарячої лінії та залучення громадських організацій до консультування і підтримки родин».

Фактично міжнародна допомога посилює систему розшуку: допомагає спростити доступ до інформації, консультацій, психологічної підтримки й робить процес для родин більш зрозумілим.

Ближче до людей

Важливим кроком у налагодженні зрозумілішої комунікації стало створення спеціалізованих регіональних центрів з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, на базі обласних управлінь Нацполіції.

Сьогодні вони діють у всіх областях та у місті Києві, що дає змогу забезпечити належну комунікацію між родинами та слідчими.

Значна частина справ про зниклих безвісти за особливих обставин в Україні розслідується у спеціалізованому центрі в Дніпрі. Він об’єднує слідчих з Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей — регіонів, де зафіксовано одну з найбільших кількостей випадків зникнення безвісти.

«Міжрегіональний спеціалізований центр з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відкрили в Дніпрі в жовтні 2024 року завдяки координації Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Програми «Партнерство за сильну Україну», яка допомогла обладнати робочі місця, — розповідає Інна Власова, начальник слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області. — За цей час гаряча лінія Центру отримала 7,953 дзвінки, особисто звернулися 1,206 людей, прийнято 549 заяв і відкрито стільки ж кримінальних проваджень. Але люди приходять до нас з різних причин: одні – подати заяву чи дізнатися про стан провадження, інші — просто поговорити чи в пошуку психологічної допомоги».

Центр працює як хаб: тут можна подати заяву, дізнатися про перебіг розслідування, здати зразки ДНК та отримати юридичну допомогу. Паралельно з цим слідчі виконують величезний обсяг непомітної для людей, які приходять у Центр, роботи — від опрацювання матеріалів і координації з різними відомствами до проведення багатоетапних слідчих дій.

Процес розшуку — тривалий, деталізований і вимагає постійної взаємодії між усіма учасниками процесу, яка зрештою замикається на слідчому. Тому в сприйнятті родин саме він — та соломинка, яка дає надію на відповідь.

Слідчі працюють в умовах надмірного навантаження

Сьогодні на кожного з 32 слідчих Центру припадає в середньому 300 справ, і їх кількість постійно зростає. Це значне навантаження, яке вимагає не лише професійної, а й психологічної стійкості. Робота слідчого – це щоденна взаємодія з людьми, які шукають своїх близьких і часто перебувають у стані невизначеної втрати.

Багато відповідей, на які чекають родини, можуть бути отримані тільки після завершення бойових дій, або виявляються не такими, на які сподіваються. Слідчі Центру – це ті, хто поруч з родинами в такі моменти, вони повідомляють новини, пояснюють, підтримують і водночас рухають уперед багатоетапний процес розшуку.

«Робота емоційно дуже важка, — каже Інна Власова. — У професії є кадровий голод: у Дніпропетровській області сьогодні 218 вакансій слідчих. Тому так важливо зберегти команду й підтримати її психологічно. Через терапію, тренінги, моніторинг емоційного стану, проводити які допомагають міжнародні партнери, ми намагаємося створити умови, за яких люди зможуть витримувати таке навантаження довго і не втратять здатності співпереживати й залишатися опорою для родин, які чекають на відповідь».

Психологи, які працюють зі слідчими, допомагають і фахівцям, і родинам долати складні емоційні переживання. Міжнародні партнери підтримують надання такої допомоги. Також для слідчих організовують тренінги з навичок комунікації з родинами зниклих, щоб професійно й коректно говорити про складні теми та зберігати психологічний ресурс у щоденній роботі.

«Це допомагає, бо зберігати рівновагу часто складно, — говорить слідча Центру Вікторія Руфанова. — Родини чекають від нас звістки, а ми не завжди можемо її дати через бойові дії на відповідних територіях, окупацію чи затримки в експертизах, бо експертні установи теж працюють із величезним навантаженням. При цьому кількість зниклих безвісти постійно зростає. Найскладніше витримати цей розрив між очікуваннями й реальними можливостями», — розповідає слідча Центру Вікторія Руфанова.

Громадські організації – опора для людей, які чекають на відповіді

Важливу роль у допомозі родинам впоратися з невизначеністю та очікуванням відіграють громадські організації. Наприклад, ГО «Егіда Запоріжжя», за підтримки PFRU, надає комплексний супровід родинам зниклих безвісти. У новоствореній приймальні в Запоріжжі вони можуть отримати юридичні консультації, правовий супровід, психологічну підтримку.

Крім того, громадська організація допомагає в проведенні тренінгів з основ комунікації з родинами зниклих безвісти, проводить інформаційні сесії з актуальних питань з експертами й терапевтичні заняття.

«Люди часто не знають, з чого почати, — пояснює Антоніна Шостак, голова ГО «Егіда-Запоріжжя». — Коли родина отримує звістку, що близька людина зникла безвісти, вона зазвичай не розуміє, як діяти: куди звертатися, які документи потрібні, за що відповідає та чи інша структура чи установа і чому певні кроки забирають так багато часу. І саме тут важлива роль громадського сектору — пояснити й підтримати людину, допомогти їй і водночас зняти частину навантаження з правоохоронних органів, щоб вони могли займатися слідчими і процесуальними діями та пошуком людини, яка зникла безвісти за особливих обставин».

Сьогодні підтримка громадських організацій для багатьох родин відіграє важливу роль. Своїм досвідом взаємодії з ГПО «Егіда Запоріжжя» поділилася Ірина Бережко:

«Я отримала дійсно цінну підтримку. Мій чоловік зник безвісті за особливих обставин і для мене це був дуже складний період, бо я залишилася одна з неповнолітньою дитиною. Тут я отримала безкоштовну юридичну допомогу з оформленням документів і мені простими словами пояснили складні речі, у яких самій було важко розібратися. Для мене і моєї дитини стала цінною психологічна підтримка, зокрема арттерапія, бо це можливість через творчість сказати про те, що болить, коли не вистачає слів».

Ще один вимір співпраці правоохоронних органів і громадського сектору — допомога в організації комунікаційних майданчиків для сімей і військових частин, державних структур, які працюють в цьому напрямку, а також інформування Офісу Уповноваженого про системні проблеми, які виникають у родин зниклих безвісти.

«Синергія правоохоронного і громадського сектору дає змогу вибудувати зрозумілий для родин алгоритм дій. Вона допомагає людям залишатися поінформованими, відчувати, що про них пам’ятають, і знаходити опору в той складний період, поки триває пошук», — продовжує Антоніна Шостак.

Якщо рідна людина зникла безвісти за особливих обставин

Тож що робити, якщо рідна людина зникла безвісти за особливих обставин? У таких випадках можна звернутися до найближчого підрозділу поліції, до регіональних представників Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, на гарячу лінію 16-98 або до регіонального центру з розшуку зниклих безвісти за особливих обставин.

Після звернення поліція відкриває кримінальне провадження, вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відбирає ДНК‑зразки (або приймає речі зниклого) і проводить необхідні слідчі дії.

Родину мають інформувати про ключові етапи: реєстрацію заяви, призначення та результати експертиз, внесення ДНК‑профілю до відповідних обліків, зміну слідчого, об’єднання матеріалів і результати розслідування. За юридичною консультацією або психологічною підтримкою можна також звернутися до правозахисних громадських організацій, які працюють у цій сфері.

Війна ставить питання про долю рідних перед усе більшою кількістю українських родин, і саме тому міжнародна підтримка, яку надають уряди партнерських країн, спрямована на посилення системи розшуку та координації між усіма залученими органами.

Така підтримка допомагає забезпечити ефективну взаємодію державних установ, слідчі отримують додаткові ресурси для складної щоденної роботи, родини мають ширший доступ до інформації, консультування й психологічної підтримки, а громадський сектор підсилює цей процес. Завдяки цьому люди можуть краще зрозуміти складні процедури, а шлях до відповіді — хоч і тривалий — стає доступнішим.

---

Програма «Партнерство за сильну Україну» – це багатостороння донорська ініціатива, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Мета Програми – посилення стійкості України в умовах російської агресії через надання критично важливої підтримки громадам у співпраці з українськими органами державної влади, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором. 

---