«Бур'яни на мовній мапі» або калькам — ні

То ж про які бур’яни на мовній мапі йдеться? 

І насамперед звертаю Вашу увагу, мої ошатні, що слід казати «йдеться», «йдеться про…», а не «мова йде про…», «мова йшла про» чи «мова йдеться про…». Ніг чи ніжок мова не має й ходити не може, фізично не ладна. 

Та річ у тім, що конструкції «мова йде про кого (про що)», «мова йшла про…», «мова йдеться про…» є кальками, тобто буквальним перекладом, що призводить до помилки, а в нашому випадку — перекладеними сполуками з російської мови «речь идет о…», які слід замінити варіантами, як-от: 

• «йдеться про…» (вживаймо, якщо попереднє слово закінчується на голосний звук, наприклад, «але йдеться про інше»), 
• «ідеться про…» (вже на початку речення і після приголосного, до прикладу: «ідеться про пристрій»), 
• «йшлося про…», 
• «ішлося про…», 
• «мовиться про кого (про що)», 
• «мовилося» (також конкретизуймо додатком) 
• або ж просто «мова про…». 

На жаль, навіть наш сучасний тлумачний словник-двадцятитомник, який багато в чому копіює одинадцятитомник радянський, фіксує ось цю кальку «мова йде про кого, що» у значенні «говориться про кого-, що-небудь». Також читаємо приклад:

«Данило робить над собою зусилля і не знав: чи він божеволіє, чи це насправді йде мова про нього». 

Побіжно у словнику зустрічаємо й словосполучення «мова мовиться» та речення-уривок як приклад із повісті «Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького:

«Микола догадавсь, що мова мовилась, мабуть, про нову дівчину на селі».

І тут потрібно розуміти, коли та чи інша лексема прийшла в мову і чи вона взагалі потрібна, а у словнику — відбирати тільки питомі українські лексеми. 

Звичайно, коли я хочу дізнатися, перевірити, чи це росіянізм чи ні, я розгортаю словник Грінченка, бо там росіянізмів немає. До речі, «Словарь української мови» Бориса Грінченка, що містить понад 68000 слів з перекладом або тлумаченням їх російською мовою, називають найповнішим та лексикографічно-досконалим словником початку ХХ століття. Як казав професор Олександр ПономарІв, словник Грінченка є «мірилом українськості лексики». Загалом він мав сім перевидань. Нині кожен може переглянути словник, він є у вільному доступі.

А тепер щодо словосполучення «мова мовиться».

У словнику за редакцією Бориса Грінченка 1907–1909 років словосполучення «мова йде» немає зовсім, на відміну від слова «мовитися», яким лексикОграф переклав російське «говориться». Також Борис Грінченко сполукою слів «мова мовиться» переклав з російської «идетъ разговоръ», «говорится», а виразом «мова не мовиться» — «разговоръ не клеится». 

Наведені приклади звучать так:

• «Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його», 
• «Мова мовиться, а хліб їсться»,
• «Сумно стало, мова не мовилась», 
• «Не про те мова мовиться»,
• «Не так швидко робиться, як мовиться».

«Про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться)» — так перекладає «к тому (речь идёт)» російсько-український академічний словник 1924–1933 років за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова.

Натомість фразу «рiч iде про…» мовознавці не рекомендують вживати у будь-якому з мовних стилів, окрім поетичної мови, адже саме слово «рiч» не є синонімом до «мови» у науковому та публiцистичному стилях.

Проте розмовній мові, наголошую, що саме розмовній мові властиві вирази «мова про вас», «не про це мова», наприклад:

«Ну, та не про мене зараз мова. Мова про вас».

І наведу цитату з роману «Бур’ян» Андрія Головка, що є прикладом розмовного стилю: «Але про це ж умовились вони, що – точка. Мова про інше».

Пропоную у цьому темному лісі помилок порозставляти указівники правильними прикладами. 

• ❌ На засіданні мова йшла про вступну кампанію.
• ✅ На засіданні йшлося про вступну кампанію.

• ❌ У листі було сказано, що вони не приїдуть.
• ✅ У листі йшлося, що вони не приїдуть.

• ❌ Але мова йде про інше!
• ✅ Але йдеться про інше!

• ❌ І це мова не йде про запис у паспорті. А мова йде про запис у ментальному паспорті, у рівні володіння українським, що має бути центральним, сутнісним.
• ✅ І це не йдеться про запис у паспорті. А йдеться про запис у ментальному паспорті, у рівні володіння українським, що має бути центральним, сутнісним.

• ❌ Мова йшла про Олену.
• ✅ Ішлося про Олену.

• ❌ Про що йде мова в повідомленні?
• ✅ Про що йдеться в повідомленні?

• ❌ А про що мова йде / а про що річ іде?
• ✅ А про що йдеться?
• ✅ А про що мовиться?

• ❌ Мова йде про новий кінофільм.
• ✅ Йдеться про новий кінофільм.

• ❌ Не второпав, про що йшла мова.
• ✅ Не второпав, про що йшлося.

• ❌ Цілком слушно мова йде про те, щоб кожен співвітчизник став провідником мовного україноцентризму, оминаючи мовленнєву облуду росіянізмів, англізмів, полізмів, ненормативної лексики.
• ✅ Цілком слушно мовиться про те, щоб кожен співвітчизник став провідником мовного україноцентризму, оминаючи мовленнєву облуду росіянізмів, англізмів, полізмів, ненормативної лексики.

Думки теж, до речі, не ходять, тому ніколи не сходяться і не розходяться, а збігаються, а також різняться або відрізняються. Й думки також можна зіставляти або порівнювати, а не співставляти, не використовуймо цю кальку.

Нумо тренуватися на прикладах!

• ❌ ДумкИ вчених у дослідженні кАльок розходяться.
• ✅ Думки вчених у дослідженні кальок різняться.
• ❌ Також науковець співставляє кальки із запозиченнями, але називає їх прихованими запозиченнями.
• ✅ Також науковець зіставляє кальки із запозиченнями, але називає їх прихованими запозиченнями.

• ❌ Співставте ці два поняття.
• ✅ Зіставте ці два поняття.

Річ у тім, що тривале усунення української мови із суспільного життя, утиски, чужинецька експансія, умисно організований хаОс у її вивченні призвели до багатьох негативних наслідків.

І куций ліричний відступ.

До речі, то як правильно наголошувати? ХАос чи хаОс? Наголос у цьому слові залежить від його значення. Якщо йдеться про давньогрецьку міфологію, а саме про безмежний світовий простір як суміш усіх стихій, як безодню, з якої витворилося усе — то це хАос. 

А хаОс — це безлад, плутанина, відсутність порядку, гармидер.  До речі, ці два слова прийшли до нас із давньогрецької мови.

Цікаво, що у давніх греків хАос був світовим порядком, а хаОс — всесвітнім безладом.

Мовознавець Юрій Шевельов у дослідженні «Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): стан і статус» стверджує: «Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску…

Радянська система встановлює контроль над структурою української мови, забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови… Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові».

Наслідки такої мовної політики відчутні й сьогодні. Помилки — лексичні, граматичні, орфоепічні, акцентуаційні, стилістичні — забруднюють масмедіа, забруднюють ефір, їх чимало на сторінках періодичних видань, у мовленні службовців, співаків, акторів, музикантів, політиків, вони стали звичними в побутовому мовленні частини наших громадян.

Вадами мовлення є такі вислови, як-от: 

• ❌ «інша сторона медалі», 
• ❌ «оточуюче середовище»,
• ❌ «рахую можливим», 
• ❌ «до мозку кісток»,
• ❌ «кожна хвилина на рахунку», 
• ❌ «у тексті зустрічаються помилки»,
• ❌ «влипнути / встрянути в історію»,
• ❌ «відноситися з повагою»,
• ❌ «у гущі подій»,
• ❌ «бути не в дусі»,
• ❌ «до останнього часу», 
• ❌ «через відсутність доказів», 
• ❌ «відпала необхідність», 
• ❌ «я прийшов на рахунок вакансії»
• ❌ «перейшов границі можливого», 
• ❌ «підростаюче покоління» та багато інших.

Натомість українська мова витворила структури, які більше відповідають її природі. Отже: 

• не ❌«інша сторона медалі», 
• а ✅«зворотний бік медалі» чи «другий бік медалі»,

• не ❌«оточуюче середовище»,
• а ✅«довкілля» і «довколишнє / навколишнє середовище»,

• не ❌«рахую можливим», 
• а ✅«вважаю за можливе» чи «вважаю можливим», 

• не ❌«до мозку кісток»,
• а ✅«до нутра кісток» / «до самих кісток» / «аж до кості»,

• не ❌«кожна хвилина на рахунку», 
• а ✅«кожна хвилина дорога», 

• не ❌«у тексті зустрічаються помилки»,
• а ✅ «у тексті трапляються помилки»,
  

• не ❌«влипнути / встрянути в історію»,
• а ✅«ускочити в халепу» або «ускочити вище халяв»,

• не ❌«відноситися з повагою»,
• а ✅«ставитися з повагою»,

• не ❌«у гущі подій»,
• а ✅«у вирі подій»,

• замість ❌«бути не в дусі» 
• ✅«бути не в гуморі»,

• не ❌«до останнього чАсу», 
• а ✅ «донедавна»,

• не ❌«через відсутність доказів», 
• а ✅«якщо немає доказів»,

• не ❌«відпала необхідність», 
• а ✅«немає потреби»,

• не ❌«я прийшов на рахунок вакансії»,
• а ✅«я прийшов щодо вакансії»,

• не ❌«перейшов границі можливого», 
• а ✅«перебрав міру» чи «перейшов через край»,

• не ❌«підростаюче покоління», 
• а ✅«молоде покоління» або «юнь»,

• не ❌«дихати повними грудьмИ»,
• а ✅«дихати на повні груди»,

• замість ❌«не в стані»
• ✅«не в силі»,

• не ❌«лопнуло терпіння»,
• а ✅«терпець урвався»,

• не ❌«наздогнати упущене»,
• а ✅«надолужити прогаяне»,

• не ❌«на голодний шлунок»,
• а ✅«натще» або «натщесерце»,

• не ❌«збити з толку»,
• а ✅«спантеличити» або «збити з пантелику»,

• не ❌«вестИ переписку»,
• а ✅«листуватися»,

• не ❌«центр знаходиться на вулиці Верхній Вал»,
• а ✅«центр розташований на вулиці Верхній Вал».

Часто недоречно вживають слова «зустрічається», «знаходиться», «рахувати» і «рахунок», калькуючи вже семантику. А що таке семантика? Це розділ лінгвістики та логіки, що вивчає смислове значення слів, словосполучень, фразеологізмів та граматичних форм. Вона досліджує, що саме означають вирази та як формується їхній зміст. 

Тож «зустрічають» там, де є зустріч, «знаходять» те, що загубили, «рахунок» можна мати в банку, а рахують гроші. Отже, вислови «у творах часто зустрічаються помилки», «центр знаходиться на вулиці Верхній Вал», «я прийшов на рахунок вакансії» неприродні для нашої мови, хоч, здається, всі слова українські. Тож маємо відчувати мову! 

Тут варто нагадати думку мовознавця Леоніда Булаховського: «Часто при суцільному сприйманні того, що йде ззовні, гине і корисніше своє, з ужитку виходять слова, форми і звороти тонші, точніші за ті, що дістають перевагу над ними під чужими впливами».

О, мої ошатні слухачі та слухачки, задумаймося над цими словами, замИслімося, поміркуймо! Адже кожний з нас має «картотеку готових висловів», у якій чимало неукраїнських. Кальки-покручі не зʼявляються випадково: їхній механізм підступно прозорий. 

Розберімо по кісточках його. Є російський вислів «в качестве руководителя».

«В якості керівника» — це калька. А українською варто сказати «як керівник» чи «у ролі, функції керівника».

Від «в строгом смысле слова» утворюють кальку «у строгому смислі слова». А українською тоді як? Правильно, «у точному значенні слова».

Банальна калька від російського «область науки» — «область науки». Українським відповідником є «галузь / сфера науки».

Шляхом калькування від російського «дело в следующем» в українській мові утворилася калька «справа в наступному». А має бути — «справа ця така».

Як замінити кальку «представ собі» від російської сполуки «представь себе»? Правильний варіант — «тільки подумай».

Вираз «при всьому чесному народі» є калькою з російського «при всем честном народе». Правильно говорити «привселюдно / при всіх».

Ще одна підступна калька з російської — «проти бажання», яку утворили від «против желания». Раджу послуговуватися українським відповідником «усупереч бажанню».

Раз у раз натрапляємо на іще такий чудернацький вислів — «ставити знак рівності». Це — калька, створена без усякої на те потреби від російського словосполучення «ставить знак равенства». Відповідником є українське слово «ототожнювати».

Російське «тем не менее» має багато ошатних відповідників в українській мові: «проте», «а втім», «однак»; «а все-таки», «а все ж таки», «попри це». А від кальки «тим не менше» треба очистити своє мовлення.

Іще одна калька з російської мови, яка доволі часто трапляється — «трудно собі представити», що, так би мовити, народилася зі словосполучення «трудно себе представить». Українськими відповідниками є «не вкладається в голові», «важко уявити».

Така ж історія з калькою «явне протиріччя», що утворилося з російської мовної конструкції «явное противоречие». Нема потреби запозичати з інших мов словосполуки, коли є свої, українські, і це — «очевидна суперечність».

Одним із шляхів звільнення нашої уярмленої в минулому мови від недолугих наростів славіст-мовознавець Юрій Шевельов вважає активне відрадянщення самого способу мислення, радить повернути до обігу вилучені слова, затабуйовані фрази. Він довів, що українська мова формувалася окремо, а не в «братній колисці» з російською. Втім, кинувши виклик радянській доктрині та викривши русифікацію, заплатив за це тавром «зрадника». У текстах професора смакуємо незвичними для нас словами чи їхніми формами, а також словосполуками, як-от: 

• «постанова питання», 
• «одність процесу», 
• «подивугідний висновок», 
• «доглибна аналіза», 
• «доглибно розглянути», 
• «безпомИльний висновок», 
• «скоробІжний погляд», 
• «співтворчі думки», 
• «кожночасно», 
• «одноманітнювати», 
• «нерозвʼязаність конфлікту», 
• «неуникненний», 
• «ярмлена мова», 
• «відрадянщина» та інші. 

Водночас мовознавець застерігає: ставлення до мовної спадщини повинно бути грамотним, не «збагачувати» мову новими спотвореннями і покручами (їх і так вистачає).

Сподіваюся, ви почерпнули чимало корисного та ошатного для корекції свого активного словника!? Запамʼятовуйте, послуговуйтеся й іншим розповідайте про подкаст «Ошатна українська» зі Світланою Білою на Громадському радіо.