«Ендопротезування рятує як суглоб, так і життя пацієнта» — головний лікар шведсько-українського медичного центру «Angelholm» Ярослав Васильчишин

«В Україні є ексклюзивні можливості отримати індивідуальне ендопротезування»

Влад Бундаш: Пане Ярославе, що таке ендопротезування і в яких випадках воно справді потрібне?

Ярослав Васильчишин: Ендопротезування — це операція по заміні пошкодженого суглоба на штучний — ендопротез. Це необхідно робити тоді, коли функція власного суглоба зруйнована настільки, що хворий не може ним користуватися, не може ходити і найголовніше — навіть не може спати. Біль настільки сильний, що людина не спить, і це призводить навіть до суїцидальних думок. У таких випадках ендопротезування рятує як суглоб, так і життя пацієнта.

Влад Бундаш: Ви — Заслужений лікар України, викладали у Буковинському державному медичному університеті. Якщо дивитися ретроспективно крізь ваш професійний практичний досвід, як за останні роки змінилася сфера ендопротезування в Україні?  

Ярослав Васильчишин: Усе розвивається дуже інтенсивно, зокрема і ендопротезування. В Україні є ексклюзивні можливості для пацієнтів отримати індивідуальне ендопротезування, зокрема при великих дефектах або при ревізійному ендопротезуванні. Навіть в Німеччині пацієнти не мають такого доступу до цієї технології, як українці.  

Наприклад, коли є потреба зробити ревізійне ендопротезування, пацієнту спочатку роблять комп’ютерну томографію, потім індивідуально виготовляється на 3D-принтері ендопротез, його імплантують — і це вирішує проблеми, які років 5-6 тому було майже неможливо вирішити.

Влад Бундаш: Часто можна почути думку, що хвороби молодшають. Усе частіше молоді люди звертаються до лікарів, і їм ставлять той чи інший діагноз. Якщо говорити про заміну суглоба, ендопротезування, чи стало більше молодих людей цього потребувати?  

Ярослав Васильчишин: Це комплекс проблем. По-перше, діагностика стала набагато кращою. Наприклад, на рентгенівському знімку можна побачити ідеальний стан суглоба, а під час МРТ-обстеження — що головка стегнової кістки «померла» чи «померли» виростки стегнової кістки, які формують колінний суглоб. У таких випадках ми бачимо проблему значно раніше. 

По-друге, метаболічний синдром — це велика проблема, адже люди неправильно харчуються, вживають багато цукрів, тому велика частка населення має надлишкову вагу. Це також призводить до дисліпідемії.

По-третє, ми всі пережили ковід, який давав велику кількість ускладнень на судини. Коли є проблема з судинами в кістках, це призводить до асептичного некрозу, коли частина кістки відмирає. 

По-четверте, зараз часто спостерігається гіподинамія через те, що пацієнти мало рухаються. Хрящ «харчується» за рахунок дифузії з поживними речовинами, яка відбувається саме при русі, тому треба більше рухатися, щоб було менше проблем.  

Влад Бундаш: Що ви можете порадити для того, аби не доводити свої суглоби та кістки до критичного стану, коли вже треба оперативне втручання або ендопротезування?

Ярослав Васильчишин: Молодь зараз підсіла на гаджети: багато людей сидять за столом, ведуть сидячий спосіб життя. Щоб не мати проблем із суглобами, потрібно кожні 22-23 хвилини вставати і робити рухи: потягнутися, зробити присідання. Сидячий спосіб життя призводить до появи надлишкової ваги та порушення розміру талії — а розмір талії є найточнішим предиктором смертності. Кожен зайвий сантиметр статистично скорочує життя приблизно на 3-6 місяців. Саме тому я всім раджу, щоб їхній розмір талії був менше половини їхнього росту.

Також треба постійно тренувати м’язи. Вони працюють, як гормональні органи: підшлункова залоза, щитовидна залоза, наднирники. М’язи синтезують спеціальні гормоноподібні речовини, які стимулюють синтез спеціального білка росту, що покращує нейропластичність у головному мозку.

Рекомендую займатися атравматичними видами спорту — ЛФК, фітнесом тощо. Також я рекомендую вживати вітамін D і слідкувати за його рівнем, приймати сонячні ванни зранку чи ввечері, а не тоді, коли велика сонячна активність. Плюс вживати вітамін С, а також вітамін D3 у парі з К2, адже D3 допомагає засвоювати кальцій, а К2 заганяє його в кістки.

«За дві години можемо виготовити екзопротез, і людина одразу починає ходити»

Влад Бундаш: Повномасштабна війна сильно змінила запит на відновлення рухливості і загалом підтримки свого рухомо-опорного апарату в Україні, адже багато наших бійців і бійчинь отримують різні поранення на фронті. Як це вплинуло на вашу роботу, зокрема на профіль пацієнтів та пацієнток, з якими ви сьогодні працюєте?

Ярослав Васильчишин: Це велика трагедія для нашого народу — і ми у клініці Angelholm одразу відгукнулися. Ми зробили революцію у нашому гнійному відділенні, яке було до війни фактично порожнім: ми застосували спецпротокол з використанням мегадоз вітаміну С, тому зараз у нас немає гнійних ускладнень у первинних пацієнтів.

Це відділення ми використовуємо суто для поранених військових, де лікуємо їх безоплатно, за наші кошти. Це триває більше чотирьох років. Цим пацієнтам ми проводимо каскади операцій, пересаджуємо шкіру, даємо мегадозу вітаміну С, і  після того, як загоюються їхні рани, ми виготовляємо за наші кошти тренувальні екзопротези, щоб людину одразу поставити на ноги.

Якщо до нас приходить військовий чи військова з відсутньою кінцівкою, то за дві години ми виготовляємо екзопротез, і він чи вона одразу починає ходити. Далі держава вже оплачує постійні екзопротези, які мають інший рівень функціональної якості. 

Війна — величезна трагедія, і ми всі дуже сподіваємося, щоб вона вже закінчилася. Але станом на зараз — допомагаємо, лікуємо. Це наш громадянський обов’язок і наш внесок у наше суспільство.

Влад Бундаш: Згідно з якими стандартами ви проводите лікування пацієнтів та пацієнток? Що для вас принципово? 

Ярослав Васильчишин: Ми працюємо за тими самими принципами, які були закладені ще 2,5 тисячі років тому паном Гіппократом, який є батьком медицини, який відділив медицину від релігії, сказав, що медицина — це наука, релігія — це спірітуальне. І принцип такий: «primum non nocere» — «по-перше, не нашкодь».

Ми робимо для своїх пацієнтів те, що б ми зробили для своїх рідних чи для себе особисто. 

Лікування в нашій клініці досить багатогранне, адже не одразу йдеться про ендопротезування, хоча ми на цьому спеціалізуємося. Коли у пацієнта є первинна стадія артрозу чи асептичного некрозу, якщо вчасно це діагностувати, то людину можна лікувати консервативно з великим успіхом. У нас є можливості і апаратної медицини, і різноманітні препарати, і штучні протези з синовіальною рідиною, і PRP-терапія тощо.

Ми у своїй клініці Angelholm даємо пацієнтам гарантію, що якщо ми щось робимо, то робимо це на вищому рівні.  

Влад Бундаш: Якщо говорити про шлях пацієнта від першої консультації до операції або інших обстежень і маніпуляцій, що для вас на цьому маршруті є принципово важливим? Як ви доводите людям, що на певному етапі необхідне оперативне втручання чи обстеження, коли вони не хочуть йти до лікарів?

Ярослав Васильчишин: Наразі багато українців виїхали за кордон, відвідують там клініки, тому вони мають з чим порівняти. На мою думку, українські лікарі — єдині, хто зможе повернути наших громадян назад, адже медицина в Україні набагато доступніша, ніж у Німеччині, Британії чи Італії, де пацієнт повинен чекати апоінтменту 3-6 місяців. Уявіть собі, у вас гайморит сьогодні, а вам роблять апоінтмент на серпень чи вересень.

А якщо ти йдеш в аптеку, то без рецепта не можеш купити ліки, які здатні допомогти. Я проти того, щоб пацієнт займався самолікуванням, однак той же пан Гіппократ говорив: «Якщо кожна людина сама собі не лікар, то вона вчиняє нерозумно». Ми повинні дослуховуватися до свого організму і звертатися до лікарів, які допоможуть порадою. В Україні це можна зробити швидко.

«Сучасні штучні суглоби можуть пропрацювати 30-40 років»

Влад Бундаш: Ваша клініка знаходиться у Чернівцях, куди приїздять навіть люди з-за кордону. Наскільки ваша клініка користується популярністю серед українського населення з інших регіонів? І з якими запитами до вас приїздять з-за кордону?

Ярослав Васильчишин: З-за кордону в нас здебільшого приїжджають українці, які хочуть отримати швидке лікування. Наприклад, сьогодні [запис подкасту відбувся 26 березня — ред.] я оперував пацієнта, який приїхав до нас з Німеччини, де в нього є державне страхування.

Він міг би зробити там операцію безкоштовно, але через 8-9 місяців. Він приїхав до нас, бо має сильні болі: я його прооперував, і через годину він вже буде ходити. Загалом до нас з усієї України, з кожної області приїжджають пацієнти.

Коли приїжджають з-за кордону, це зазвичай Німеччина, Британія, США, Нова Зеландія, Австралія, Сирія, тобто широка карта. Ми взагалі плануємо зайнятися медичним туризмом: заохочувати пацієнтів з країн, де досить великий термін черги, приїжджати до нас за якісним і оперативним лікуванням.  

Влад Бундаш: Скільки пацієнтів та пацієнток пройшли через ваш медичний центр?

Ярослав Васильчишин: До повномасштабної війни у нас було більше 4000 оперативних втручань на рік. Помножте це на 20 років, і вийде близько 80 000 операцій.

Влад Бундаш: Яких результатів вдається досягати вашим пацієнтам після таких операцій? Чи є яскраві історії, якими ви хочете поділитися з нашою аудиторією?

Ярослав Васильчишин: Найдотепніша історія була з пацієнтом у 2002 році, якому ворожка наворожила, що якщо він піде на операцію, то помре. І він прийшов на операцію і каже: «Хай краще помру, але не можу ці болі більше терпіти». Ми його прооперували, імплантували штучний суглоб, відновили довжину кінцівки, яка була на 6 сантиметрів коротшою. І він через два дні з лікарні зник. 

Через 8 років він приїхав, зробив знімки і питає, чи все гаразд. Я кажу: «Все супер, нема проблем». «Лікарю, подивіться уважно, тому що я давав перевантаження на цей суглоб — в Італії тягав мідні кабелі, працював ночами». Однак суглоб дійсно був в ідеальному стані.

Інший пацієнт мав штучні кульшові суглоби. Його прооперували у 2014 році, а в 2018 році він став чемпіоном світу в своїй віковій категорії від 70 років з пауерліфтингом. Уявіть собі: підняв 204,5 кілограма штангу — а в нього два штучні суглоби.

Коли я дізнався про цей випадок, то був впевнений, що суглоби там повністю зруйновані. Я попросив, щоб цей пацієнт прийшов, зробив знімок, і я був надзвичайно здивований, коли побачив, що стан суглобів через 6 років після первинної операції був таким, нібито його вчора оперували. 

Сучасні суглоби надзвичайно якісні, у них фантастичні термологічні властивості, і вони з часом не зношуються. Якщо вони імплантовані правильно, то можуть пропрацювати 30-40 років.

Влад Бундаш: Ви також розвиваєте ортопедичну майстерню для виготовлення екзопротезів. Як цей напрямок доповнює вашу загальну роботу з ендопротезуванням? Наскільки цей досвід зараз масштабується на рівні країни?

Ярослав Васильчишин: Надзвичайно інтенсивно, адже є потреба. Таких майстерень зараз дуже багато, і є серед них майстерні високого рівня. Ми маємо технології, які дозволяють за дві години виготовити пацієнту куксоприймач, який одразу з’єднується з екзопротезом, тому вже за 2 години людина починає ходити.

У нас є центр реабілітації, є всі умови. Наші пацієнти потім працюють багато де з екзопротезами і ведуть повноцінне життя.

Влад Бундаш: Реабілітація є важливою частиною успішного ендопротезування. З вашого досвіду, від чого залежить, як швидко людина  повернеться до руху, піде своїми ногами?

Ярослав Васильчишин: Кожного прооперованого пацієнта, після того, як проходить наркоз, ми вертикалізуємо, він починає ходити, повністю навантажуючи свої кінцівки. У нас є ноу-хау, яке ми використовуємо вже 5 років — це IVC-терапія,  коли ми пацієнтам внутрішньовенно вводимо мегадози німецького вітаміну С від фірми PASCOE. Це єдиний зареєстрований в Європі препарат для внутрішньовенного введення.

За 5 років ми маємо понад 100 000 інфузій цього препарату — і не мали жодних негативних наслідків. Вітамін С є життєво необхідним, тому що кожна травма — а операція є керованою травмою — повинна пройти через стадію регенерації. Стадія регенерації проходить обов’язково з фазою запалення, а вітамін С має протизапальну дію. Крім того, вітамін С є необхідним для формування так званого колагенного матрексу, без чого не формується рубець, не відновлюються тканини.

Вітамін С є відповідальним за формування четвертинної форми колагену: якщо вітаміну С недостатньо, колаген не спроможний відновити пошкоджену тканину. Рана не гоїться, у пацієнта починається температура, і виникають великі проблеми, які можуть призвести до необхідності робити реоперацію. У нас до 2021 року таких було приблизно 1% пацієнтів. Зараз у нас більше 12 тисяч історій хвороб, і в жодного пацієнта немає після хірургії температури.

Повинен ще пройти час, але це матиме великий відгук в медичному середовищі.  Ми щасливі, що отримали такий потужний інструмент для своїх пацієнтів, тому стараємося всю інформацію донести до лікарів і населення України, щоб люди менше хворіли.  

Влад Бундаш: У найближчі роки які завдання ви ставите перед собою в медичному центрі «Енгельхольм» у контексті розвитку медицини, вашого напрямку, викликів і наслідків повномасштабного вторгнення?

Ярослав Васильчишин: Усі лікарі Angelholm навчаються не тільки в Україні, а й за кордоном: у Швеції, Німеччині, Італії, Франції тощо.

Ми стараємося всюди навчитися і принести це в Україну. Наша основна мета — щоб ми були на рівні, могли якісніше застосовувати у себе новітні підходи і водночас не ловитися на сумнівні тренди. Наприклад, в ортопедії є тренд на роботів, які роблять операцію — я бачив це в Німеччині. Наразі роботи ще не можуть замінити хірурга. Треба лікуватися у тих хірургів, які мають великий досвід, щоб уникнути великих проблем.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі