Від нуля до 52 тисяч пасажирів регулярних рейсів за три роки: як розвивається аеропорт Вінниця

Про інфраструктурні проекти та міський бюджет говоримо із заступником мера Вінниці з економічних та фінансових питань

Ведучi

Тетяна Трощинська,

Ірина Славінська

Від нуля до 52 тисяч пасажирів регулярних рейсів за три роки: як розвивається аеропорт Вінниця
https://static.hromadske.radio/2018/01/hr_u_tvoemu_misti_18-01-19_skalskyj.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/01/hr_u_tvoemu_misti_18-01-19_skalskyj.mp3
Від нуля до 52 тисяч пасажирів регулярних рейсів за три роки: як розвивається аеропорт Вінниця
0:00
/
0:00

Гість ефіру — заступник мера Вінниці з економічних та фінансових питань Владислав Скальський.

Владислав Скальський: Я нещодавно приєднався до нашої вінницької команди, яка очолює місто. Мені дуже приємно бути частиною цієї команди. Коли я починав вивчати, що таке Вінниця, я дивився на статистичні дані щодо першокласників. Якщо ми подивимося на динаміку першокласників з 2013 року, то побачимо, що маємо приріст кожного року за цей період на 17,5%. Це дуже потужна інформація для інвесторів. Через 10 років, через 11 років це будуть робочі кадри, а через 15 — 16 років це будуть висококваліфіковані робочі кадри. З урахуванням того, що у Вінниці є 6 державних вищих навчальних закладів, 3 з яких мають звання національних, і один класичний — Донецький університет. Дуже важливо, щоб були потужні гравці, щоб не всі були однакові, щоб завжди була ця конкуренція. Я завжди сповідую всім нашим вишам, що ми не повинні конкурувати всередині, ми повинні конкурувати зовні. Ми повинні створювати умови, за яких молодим людям буде цікаво приїхати саме у Вінницю.

Ми системно працюємо над тим, щоб створювати тут робочі місця. В короткостроковій перспективі нам буде не вистачати робочих рук. У довгостроковій перспективі (30 — 50 років) у нас буде багато людей, які не будуть потрібні. Якщо ми говоримо про сучасні тренди, то багато професій, які були вчора модними та актуальними, будуть замінені автоматичними рішеннями, алгоритмічними рішеннями. Нам завжди треба це враховувати, нам завжди треба про це замислюватися.

Одна потужна і відома компанія в Україні, один з трьох мобільних операторів, вже анонсувала, що до 75% їхнього юридичного департаменту буде замінено алгоритмом — машинними рішеннями.

Я переконаний, що найкращою базовою дисципліною є математика, бо це логіка, це нормальна можливість для існування в сучасному світі. Якщо ми кажемо про юридичну науку, вона дуже важлива. Якщо закони будуть працювати однаково для всіх, будуть системними, то я впевнений, що це можна автоматизувати.

Тетяна Трощинська: Ви — людина з класичною бізнес-освітою. Як змінився ваш фокус, коли ви прийшли на державну службу? Які речі для вас, можливо, є болючими?

Владислав Скальський: Болять дуже великі системні затримки у порівнянні з бізнесом. У бізнесі не потрібно орієнтуватися на чиюсь позицію, на чиїсь переконання, не потрібно враховувати це, ти можеш інколи авторитарно приймати якісь рішення, якщо ти точно знаєш, що воно буде працювати. Ти потім дуже швидко бачиш результати — позитивні або від’ємні. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Якщо ми кажемо про такий дуже складний організм, як місто, то це дуже цікаво. Коли мої друзі з мого, як я його називаю, вчорашнього життя питають, як мені тут, я кажу: «Не нудно».

Ірина Славінська: Вінничани як городяни і вінничани як клієнти — це різні люди?

Владислав Скальський: Ми повинні замислюватися над тією доданою вартістю, яка буде надана будь-яким нашим новим проектом. Це точно так, як в бізнесі. Коли ми замислюємо якийсь новий бізнес-проект, ми повинні передусім точно сформулювати цю додану вартість, яка буде спрямована на клієнта. Для мене ще зараз важливим є те, що незвично для бізнесу, це та додана вартість, яка буде залишатися на території. Ця економічна екосистема — бюджет міста — це і є те, що дуже цікаво.

Тетяна Трощинська: Я хотіла запитати про аеропорт, тому що аеропорт з зовнішнього сприйняття — це помітний проект. За рахунок чого вдалося його оживити?

Владислав Скальський: Аеропорт — це Альфа і Омега, якщо ти хочеш розвивати територію. Я колись був людиною, яка розвивала дуже велику рітейлову мережу. Для мене майже пунктом номер один було те, чи є в тому місті аеропорт, щоб я ефективно міг планувати свої подорожі, свій час, тому що найголовніше зараз для бізнесу — це час.

Щодо стратегічних проектів загалом я б хотів сказати, що ми для себе формулюємо чотири основні стратегічні проекти. Передусім це міжнародний аеропорт. По-друге, це Вінницький індустріальний парк, його потрібно наповнювати. Третій стратегічний проект — це інноваційно-технологічний парк. Ми зараз якраз закінчили формувати концепцію. Ми будемо спілкуватися з усіма, хто може бути зацікавлений в тому, щоб створювати такі приклади на території України. Четвертий проект з’явиться органічно сам по собі, коли ми будемо наповнювати індустріальний парк. Це логістичний хаб. Вінницька область, на мою думку, має унікальне географічне розташування. З Вінницькою областю межують 7 інших областей та одна інша держава — Молдова.

Наше завдання — створити в цьому місті прозорі умови для того, щоб заходили інвестори

Вінницький аеропорт рівновіддалений від інших аеропортів. Ми маємо 250 кілометрів до Києва автомобільними шляхами, потягом їхати 2 години і 8 хвилин. Оця географічна умовність вже значиться менше і менше. Наше завдання — на цій території, в цьому місті створити прозорі нормальні умови для того, щоб інвестори сюди заходили, щоб вони розуміли, що є якась визначена послідовність подій, на яку треба піти. Ми зараз працюємо над тим, що бути прозорим і зрозумілим містом.

Ірина Славінська: Як змусити літаки літати через Вінницю, а перевізників планувати свої рейси через Вінницю?

Владислав Скальський: Дуже просто. Потрібно мати ядро бізнесу. Ядро авіаційного бізнесу — це злітно-посадкова смуга. Львівському аеропорту трошки пощастило в плані того, що це державний аеропорт. Львів був одним з міст проведення Євро — 2012. Саме тому вони отримали декілька мільярдів на те, щоб зробити сучасну злітно-посадкову смугу. Зараз ми якраз знаходимося в процесі проектування. Я навіть не очікував, що це настілки складний проект. Міжнародна асоціація громадської авіації має дуже складні вимоги. Ми дійсно хочемо створити такі злітно-посадкову смугу, яка буде придатна до прийому будь-яких типів сучасних літаків для середньомагістральних подорожей. Такі цілі передбачають злітну смугу, яка буде приймати літаки 80 — 100 тонн. Зараз у нас є певні обмеження опорної здатності цієї смуги. Я хочу, щоб міжнародний аеропорт «Вінниця» був дуже відомий, був надійним партнером для сучасних європейських авіаліній.

Тетяна Трощинська: Що за цей час вдалося зробити з комунальними підприємствами? Може, хтось працює по-новому?

Владислав Скальський: Комунальні підприємства — це дуже цікаві учасники економічної екосистеми міста. Сенс для існування комунального підприємства є тільки тоді, коли основним його замовником є місто.

Ми зараз працюємо над тим, щоб можна було уніфікувати звітність. Ми якісно працюємо над організацією операційних процесів, робимо декілька видів наших внутрішніх аудитів, щоб розумітися на тому, що можна для них зробити, щоб вони були прибутковими.

Якщо про реальні цифри, то у 2015 році було нуль пасажирів регулярних рейсів, якщо не помиляюся, у 2016 році було 37 — 38 тисяч пасажирів, минулого року — 52 тисячі. До 2014 року у нас був найкращий результат — 13 800 пасажирів. Це був регулярний рейс в Москву. Зараз це неактуально, тому ми розмиваємо програму з МАУ. Це Тель-Авів, Варшава. Також у нас є чартерна програма, вантажні перевезення. В третьому кварталі 2016 року комунальне підприємство аеропорт Вінниця став прибутковим.

Ірина Славінська: Завдяки колегам з сайту «20 хвилин» я натрапила на інфографіку про міський бюджет у валізах. Найбільший рядок згідно з цією інфографікою йде на соціальний захист. Для мене дивно було побачити, що з цієї валізи максимум витрат складають витрати на субсидії на комуналку. Можливо, з точки зору бізнесу це не найкорисніше використання?

Владислав Скальський: З точки зору бізнесу мені дуже важко на це дивитися, але це зобов’язання держави. Наступним логічним кроком буде монетизація пільг і субсидій.

Ірина Славінська: Скільки вінничан отримують субсидію?

Владислав Скальський: Якщо не помиляюся, трошки менше 60%. Інколи це навіть шкодить. Коли ми говоримо про інвесторів, які хочуть набрати багато дешевої робочої сили, вони мають дуже серйозну проблему. Це не тільки у Вінниці, це по всій Україні. Люди не хочуть отримувати офіційний прибуток, щоб не втратити субсидію, адже у багатьох є надлишки житлової площі.

Тетяна Трощинська: Проблемою є і сірий житловий ринок, який насправді є проблемою, тому що не наповнює міський бюджет. Квартири здаються, податки не платяться.

Владислав Скальський: Ви зачепили дві теми — податок на нерухомість та податок по суті на підприємницьку діяльність.

Я знаю, яку частку займає податок на нерухомість в Європі. Це серйозна лінія в міському бюджеті. У нас є проблема. Податкові повідомлення розсилаються тільки тим власникам нерухомості, які є в державному реєстрі майнових прав. А туди вони вносяться тільки по факту з 1 січня 2013 рок, якщо не помиляються. Все, що було до того, не потрапляє до цього реєстру, якщо не відбудеться продаж, дарування чи інші зміни. Відсутність оподаткування нерухомості некоректним чином формує ціну нерухомості.

Ірина Славінська: Як сірий сегмент зарплат, прибутків від оренди зробити білим?

Владислав Скальський: Тут треба наполегливо працювати, створюючи переваги для тих, хто працює офіційно.

Тетяна Трощинська: Хотілося запитати про бюджет участі. На що вінничани готові витрачати власні кошти з міського бюджету?

Владислав Скальський: Нам потрібно створювати якісь геолокації, які будуть цікаві, важливі для людей, які тут живуть. Саме для цього ми хочемо використовувати бюджет участі.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.