Громадське радіо
Говоримо з депутатом Ужгородської міської ради, головою правління Ужгородської міської ромської організації «Об’єднаймо зусилля» Юрієм Мандичем та начальником управління національностей та релігій Закарпатської ОДА Йосипом Резешем.
Григорій Пирлік: Скільки ромів проживає наразі на Закарпатті?
Йосип Резеш: З 2001-го року перепис населення у нашій країні не проводилася, тобто ми навіть не можемо чітко окреслити у відсотковому відношенні, скільки в нас ромів. Згідно з даними перепису 2001-го року на Закарпатті проживає 14 тисяч ромів. За нашими даними та нашим моніторингом, адже в нас на території є медична організація «Роммед», працівники якої обходять будинки ромських поселень, на кінець 2017-го року в нас мешкає 54 тисячі. Але, на мою думку, і ця цифра не передає загальної картинки кількості ромів, адже ми знаємо, що роми – це ті люди, які не знаходяться весь час за своїм місцем проживання, вони постійно їздять по всій території України. Ми вважаємо, що їхня цифра точно перевалила за 60 тисяч.
Я хочу навести приклад, щоб всі просто розуміли невідповідність цифр. За даними перепису 2001-го року – це 14 тисяч, за даними Департаменту освіти Обласної державної адміністрації у навчальних закладах області у 149 – ти школах здобувають освіту 10 255 дітей ромської народності. Тобто з 14 тисяч 10 тисяч здобувають освіту. Це відображає те, що ця цифра перепису не та, з якою можна працювати і на яку можна посилатися.
Вікторія Єрмолаєва: Залишається також проблема, що частина дітей не ходить до шкіл?
Юрій Мандич: Якщо ми говоримо про дітей дошкільного віку, то сьогодні, завдяки фонду «Благо» ми маємо можливість в Ужгороді підготовлювати ромських дітей. Це всього-на-всього дві групи по 30 дітей.
Якщо ми беремо з 1-го по 4-ий клас, то мотивація є, дітки ходять до школи та отримують освіту.
Що стосується 7-8-х класів, то дітки з малозабезпечених ромських родин змушені йти і заробляти кошти, тому вони залишають школу. А якщо брати дівчат, то це рані шлюби. Сьогодні у міській раді був проведений тренінг представників з Києва, які говорили про методи, як працювати з ромськими дівчатками, щоб вони все ж таки здобували освіту.
Вікторія Єрмолаєва: Які це методи можуть бути?
Юрій Мандич: Це пропозиції ООН і Ради Європи, які ми сьогодні обговорювали із Управлінням освіти та іншими представниками влади. Це освітні програми.
Вікторія Єрмолаєва: Вони вже проводяться чи тільки плануються впроваджуватися?
Юрій Мандич: Вони вже впроваджуються.
Вікторія Єрмолаєва: Що ви знаєте про ставлення ромської спільноти до таких програм?
Юрій Мандич: Тут проводиться робота з батьками, адже вони є відповідальним за своїх дітей, ми доводимо до їхнього відома, що влада вже напрацьовує обов’язки батьків, яких вони мають дотримуватися.
Йосип Резеш: В нас немає сугубо ромських навчальних закладів. В нас є українські школи, де навчаються діти ромської народності. І в одній з таких шкіл в нас був проведений пілотний проект, де були впроваджені у педагогічному складі школи ромські асистенти. Результат нас дуже вразив, наскільки була підвищена відвідуваність ромських дітей шкіл, де працювали ці ромські асистенти.
Ми декілька тижнів тому проводили засідання міжвідомчої робочої групи щодо інтеграції ромської народності в українське суспільство до 2020-го року, і там ми як раз затвердили те, що ми пропонуємо Міністерству освіти передбачити фінансування на наступний навчальний рік по регіонах, там, де є ця проблематика, щоб ці ромські асистенти продовжували свою роботу і тим самим покращували відвідуваність шкіл ромськими дітьми.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.