Як вирішити проблему житла для переселенців в Костянтинівці?

Спробуємо розібратися в ситуації з переселенцями та представниками міської влади.

В нашій студії Світлана Зубахіна, начальник управління соцзахисту Костянтинівської міськради та Наталія Шевченко, фахівець Благодійного Фонду «Право на захист», входить до ініціативної групи, яка займається житлом для переселенців.

Валентина Троян: Віктор Василенко, заступник міського голови Костянтинівки стверджує, що житло для переселенців – це не така нагальна проблема, як нам здається. Пані Світлано, поясніть ситуацію щодо переселенців. Можливо, їх не так багато і тому немає такої нагальної проблеми?

Світлана Зубахіна: Переселенцев на получение справки переселенцев было очень много. Мы тогда в 2014-м году вели учет в шести отдельных пунктах приема, помимо здания соцзащиты. Тогда мы в день в этих мобильных пунктах принимали до 2000 тысяч людей. Людям было очень тяжело, и у нас в городе люди оставались ночевать в центрах для бездомных лиц.

Когда справка стала бессрочная, все утихло, но обязали делать проверку, и заниматься ими должна соцзащита – каждые полгода нужно выходить на адрес и проверять место проживания. Но ни для кого не секрет, что люди приезжали оформлять справку для того, чтобы оформить свою законно заработанную пенсию. Они приезжали, оформляли документы и опять возвращались назад.

Потом был закон, который обязывал выезжать с подконтрольных территорий не более, как на 60 дней. Люди начал опять ездить. Все равно каждый находит какой-то оптимальный вариант.

На сегодня у нас 23 200 переселенцев – это те, которые официально зарегистрированы.

Дмитро Тузов: І вони постійно тут живуть?

Світлана Зубахіна: На момент прохождения идентификации они тут, и они должны быть здесь, потому что иначе не будет выплачиваться им пособие и пенсионное обеспечение.

Валентина Троян: Ви можете сказати, скільки фактично тут живе переселенців? Пан Василенко сказав, що дві тисячі.

Світлана Зубахіна: Да, Это действительно так. Это те, которые оформляют адресную помощь, те, которые оформляют субсидии, согласно договора аренды.

Валентина Троян: І це яка раз ті люди, які потребують житла?

Світлана Зубахіна: Да.  Лишь примерно около 200 переселенцев уже купили жилье.

Дмитро Тузов: Віктор Василенко сказав, що місто дає безкоштовно 10 соток землі, тим більше, що тягнуться комунікації в райони, де виділяється земля. Наскільки це доступно переселенцям? Адже для того, щоб побудуватися, треба гроші мати.

Світлана Зубахіна: 10 соток – это хорошо, но должно быть финансирование на строительство.

Валентина Троян: Пані Наталю, які у вас були ініціативи?

Наталія Шевченко: В ходе своей работы в правозащитной организации мы мониторим ситуацию, в том числе, и по доступу переселенцев к социальному жилью. В результате наблюдений мы замечаем, что это одна из главных проблем, с которой сейчас сталкиваются переселенцы. Социального жилья в городе нет, несмотря на то, что очень много пустующих общежитий, квартир.

Есть несколько инициатив, как сказал Виктор Владимирович, по поводу земли, которая может быть использована под застройку. Но одна из проблем – это финансирование. В городе его нет, чтобы помочь переселенцам построится.

Дмитро Тузов: Я можу помилятися, але мені здається, що тут не вистачає якогось вдалого менеджменту. Тому що існують певні програми Європейського Союзу, які фінансують побудову. Тобто місто виділяє землю, підтягуються якісь програми побудови соціального житла. Хто має все це об’єднати для того, щоб все запрацювало?

Наталія Шевченко: От нашей организации было несколько инициатив. Мы встречаемся с международными донорами и всегда озвучиваем проблемы. Единственная сложность в том, что Константиновка расположена близко к линии разграничения, и все доноры бояться вкладывать свои деньги в ту территорию, где возможно возобновление военных действий. Им проще построить это жилье в Харькове и Днепре.

Валентина Троян: Але в Рубіжному, яке теж розташоване неподалік від лінії розмежування, будують житло для переселенців.

Дмитро Тузов: Та й не потрібні астрономічні бюджети, щоб побудувати житло для двох тисяч людей. Тим більше, якщо місто виділяє землю. В нас працює ціла аудиторія, і пропоную надати слово, щоб місцеві активні люди висловили свою позицію.

Алла Омельченко: Проблема полягає ще в тому, щоб стати в чергу на житло, потрібно мати прописку, реєстрацію. Ніхто цього не відміняв. Василенко каже, що в нас немає черги, правильно, бо де взяти прописку? Потрібно на якомусь більш вищому рівні спочатку цю проблему вирішити.

Дмитро Тузов: Це питання до міської влади?

Алла Омельченко: Я вважаю, що ні. Міністерство повинно роз’яснити, що для переселенців можна цю реєстрацію не питати. Тоді люди підуть і будуть ставати в чергу. А так немає черги – немає і житла.

Валентина Троян: Відучора почався прийом документів до Держмолодьжитла. У Костянтинівці це працює?

Алла Омельченко: Ні, по-перше, ця програма почала працювати тільки 28 числа, люди про неї ще нічого не знають. І коли читаєш про цю програму, то житло повинно бути нове, 10200 грн. за один метр квадратний голих стін…

Дмитро Тузов: Віктор Василенко казав, що в Костянтинівці є багатоквартирний будинок, який потрібно просто довести до ладу, тобто вкласти якісь кошти. І тут же звучало, що є порожні гуртожитки, де теж можна зробити ремонт.

 Алла Омельченко: Ми питали про гуртожитки. Справа в тому, що вони дуже довго стоять без комунікацій, і мабуть, дешевше на тому місці побудувати нові. Щодо багатоповерхівки, то в мене теж є така квартири в півтора поверхи, там у полі стоїть, я не отримала її. Як можна добудувати те, що стоїть 25 років, я не знаю.

Анастасія Бондаренко: Я переселенка из Енакиево. Здесь очень много переселенцев, и это молодые семьи с детьми. На данный момент самый больной вопрос – это квартира. Нам тяжело с нашими арендодателями. Каждый год наши хозяева поднимают цены, потому что повышаются коммунальные платежи.

Валентина Троян: Скільки ви зараз платите за квартиру?

Анастасія Бондаренко: Где-то 2200-2500 уходит на квартиру. Мне повезло, что работает мой муж. То есть все социальные выплаты мы отдаем за квартиру, а живем на зарплату мужа. Я нахожусь в декретном отпуске по уходу за вторым ребенком. Нам тяжело, мы с 2014-го года уже поменяли четыре квартиры. Потому что повышают цены. В итоге, молодежь возвращается обратно домой, потому что те деньги, которые нам дает государство, мы отдаем за квартиру, а жить не за что, потому что не все утроились на работу.

Дмитро Тузов: Яким чином зрушити цей процес?

Наталія Шевченко: Мне кажтеся, для начала это должны быть заявления от переселенцев, чтобы местная власть могла обращаться к донорам и показала эти заявления. Пока не будет заявлений, об этой проблеме никто не будет знать.

Валентина Троян: На якому етапі зараз ваша співпраця з заступником міського голови?

Наталія Шевченко: К сожалению, так ничего и не сдвинулось с мертвой точки, потому что финансирования нет. 

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.