Дар'я Чорна, волонтерка спільноти «Київські кажани». Фото: Громадське радіо
«Ми почали працювати ще у січні 2024 року, коли був сильний масований обстріл. Тоді місцеві спільноти збирали людей, щоб допомагати. Люди не знали, куди звертатися, що робити. Ми об’єднались і почали працювати. З часом до нас почали підходити і запитувати: «А ви з якої організації?». Ми відповідали, що ще ні з якої, просто допомагаємо. І люди казали: «Спробуйте створити щось своє». На старті нас було четверо людей, і ми почали виїжджати на кожен приліт. Люди почали приєднуватись. Зараз у нас є ціла команда: хтось займається адміністрацією, хтось документами, хтось реєстрацією волонтерів.
Назва «Кажани» з’явилась випадково. Під час одного з обстрілів у лютому було різке потепління і почали вилітати кажани. Ми працювали на одного з об’єктів, було вже темно і ми у своєму наметі повісили ліхтар на який якраз почали летіти кажани. А ми самі від сажі, пилу, бруду замурзані, чорні, і люди сказали: «Ви як ті кажани». Так воно й приліпилося і ми стали кажанами.
«Київські кажани» для мене — це моє повітря. Це спосіб бути тут і зараз, допомагати людям і цим самим лікувати себе. Нагадувати собі, що ти робиш потрібну справу, ти не осторонь цієї війни. Буває приходиш на об’єкт, а люди кажуть: «О, ви тут. Ми можемо видихнути» — це найбільша підтримка. Для мене важливо бути для цих людей стіною, на яку вони можуть спертися. І так само для мене це стало опорою».
«Маємо систему співпраці з ДСНС і іншими волонтерськими фондами. Є спільний чат, де ми першими отримуємо інформацію про прильоти по житлових будинках. Далі, якщо є можливість, то виїжджаємо і продивляємось кожну локацію. І вже знаємо, як правильно працювати, щоб допомогти людям. Якусь локацію закриваємо за день, а десь можемо працювати і тиждень. Бувають ситуації, коли ми вже закінчили об’єкт, а через тиждень чи місяць нам знову телефонують — хтось повернувся з лікарні, бо був поранений, хтось не встиг подати документи на відшкодування тощо. Тоді збираємо мобільну команду з координатора і кількох волонтерів й швидко допомагаємо».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі.