Фейки з Офісу Президента — це як «телефонне право» епохи соцмереж?

Тарас Петрів: Боротися з корупцією треба завжди. І так само, коли ми говоримо про свободу слова, журналістові свободи більше не буває, і так само для звичайного громадянина має бути розуміння, що він має мати багато доброї якісної інформації. Ми щодня спілкуємося, розмовляємо. Маємо сьогодні велике свято — День української писемності та мови. 

Для того, щоб ми добре комунікували, треба багато мати якісних медій, інформації, про це треба багато говорити. 

Про інсценізацію нападу на каналі «Прямий»

Тарас Петрів: Це був невдалий жарт абсолютно. Медійникам треба бути дуже обачними. Це старий приклад, коли ми говоримо, як в одному радійному ефірі була радіоп’єса про те, як починалося якесь там захоплення, або прихід інопланетян. Або як в деяких ефірах було про ядерні війни. Для слухача це унікальний якийсь жахливий момент, я спостерігав як люди в студії реагували на ситуацію, звичайно, вони повірили. Для когось це була театральна сценка, а для людей, які сиділи в студії — це навіть небезпечно. Це стрес. Це велика хиба медіа, коли ми розігруємо такі історії. Добре, що вибачилися. 

Про маніпуляції в медіа

Тарас Петрів: Дуже важливий фактор — вплив власника чи менеджменту на редакційну політику (ЗМІ — прим. ред.). Є питання стандартів і ми можемо говорити про якісь відхилені від них, певні симпатії. В світі ми теж бачимо, що є якісь симпатії до тієї чи іншої політичної сили чи політики. Але абсолютно точно ми розуміємо, що немає тиску топ-менеджменту на журналістів. В Україні журналісти в дуже невеселому становищі. Вони абсолютно часто можливо навіть не знають, куди їм іти і як опиратися тиску. Дуже добре, що на слуханнях в парламенті ми почули, що в майбутньому, можливо, будуть якісь інші інструменти, куди може журналіст приходити і говорити про ці проблеми. 

Про фейки від Офісу Президента

Тарас Петрів: Є величезна проблема: деякі чиновники не розуміють важливості комунікацій. І рівня довіри між владою та журналістами. Коли ти втрачаєш цей важливий комунікаційний мостик — це погано для влади передовсім. Ми аналізували і переживали різні часи. Я прийшов до Секретаріату президента Ющенка одразу після епохи темників. Перше, що мені довелося зробити — відрізати усі телефони до редакторів провідних медіа країни. Це було так нормально, звична історія. Тому що я вважав, що так не може бути. Якщо ти цінуєш своїх колег, то ти в жодному разі не можеш мати телефонного права. Мені здається, дехто використовує «телефонне право» соціальних мереж. В них щось можна вкидати і створювати цей хаос в комунікаціях і журналістиці. Треба берегти своїх журналістів та журналістику.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі