16 жовтня депутати Ради проголосували у другому читанні за законопроект № 1008 — президентський проект судової реформи
Про що ця реформа,і чи здатна вона нарешті реформувати нашу судову систему, ми запитали в адвокатки Регіни Гусейнової.
Тетяна Трощинська: Що ви як адвокатка побачили в цій судовій реформі президента?
Регіна Гусейнова: Те, що ми побачили на папері, не завжди буде відповідати тому, що ми побачимо насправді. Проте у реформі ми бачимо таке: скорочення чисельності Верховного суду, дещо змінене підпорядкування Вищої кваліфікаційної комісії суддів під Вищу раду правосуддя.
Але це не головне. Тут варто говорити про те, що ми там не побачили. Всі ці судові реформи, починаючи з часів Януковича, мені нагадують такий барський будинок, який вже занепав, і йому весь час перефарбовують фасади. Проте ніхто не дивиться в якому стані стіни, можливо, вони ось-ось впадуть. Не можна починати реформу судової системи з реформи вищих судів. Треба починати її з реформи судів першої інстанції.
Давайте згадаємо, що Порошенко після Революції Гідності намагався реформувати суди. Чим це закінчилося? Великою бідою, коли з судів пішли судді, яким набридло, що ті люди, які називали себе громадськими активістами, ногами відкривали двері в нарадчі кімнати. Вони просто отримали собі нормальну пенсію і пішли працювати адвокатами.
І зараз ми маємо катастрофічну ситуацію з судами першої інстанції. При Порошенку закрилося більше десяти судів. Це означає, що якщо людина хоче розлучитися, отримати аліменти, вирішити проблемне питання спадщини, вона вимушена їхати Бог знає куди. Подекуди цивільна справа, наприклад, поділу майна, затягується на два роки, тому що на одного суддю припадає величезна кількість справ. Навіть у київських районних судах недокомплект суддів становить до 40%.
Тетяна Трощинська: Про суди першої інстанції Володимир Зеленський сказав, що вони будуть доукомплектовані до кінця 2019-го року.
Регіна Гусейнова: Хочеться зрозуміти – ким? Хто ці люди? Не можна посадити в крісло судді адвоката чи прокурора без відповідної підготовки.
Василь Шандро: Але ж це питання із запитом суспільства на правосуддя подібне до того, як ми мислимо про економіку, коли говоримо винятково про пільги, тарифи тощо. Тобто це начебто про одне і теж, але одне підміняє інше. Ми ж чекаємо, коли сядуть люди, яких показують по телевізору.
Регіна Гусейнова: Як вони сядуть, якщо судді немає за що їх садити? Давайте згадаємо всі гучні затримання – чим вони закінчилися?
Тетяна Трощинська: Згадующе при Кабміні Яценюка голову ДСНС Бочковського, коли йому на засіданні Кабінету Міністрів наділи кайданки і вивели.
Регіна Гусейнова: А Розенблат, а Мосейчук? Проте нічого не сталося. І хто винний? Суддя? Я давно стою на позиції, що проблема в тому, що розвалені органи дізнання. Будь-який хороший адвокат з хорошою освітою, з колишніх слідчих чи прокурорів розвалить 90% справ, які виходять з органів дізнання, тому що за часів кожної минулої влади розвалювалися органи дізнання. Органи дізнання – це органи, які збирають докази, щоб потім їх передати у суд. І суддя, дивлячись на те, що вони принесли, а не революційну необхідність, мають винести рішення. Мені дуже дивно, коли президент країни говорить: «Вийдіть на вулицю і спитайте – чи винна та людина».
Проблема полягає в тому, що всім плювати на закон, всі хочуть створити суд, зручний для себе, не розуміючи того, що корумпований суд невигідний. Будь-якому главі держави вигідний незалежний суд.
Тетяна Трощинська: Так, бо і Руслан Рябошапка каже, що якщо буде достатньо доказів, сяде і Петро Порошенко. Тобто як тільки ти не при владі…
Регіна Гусейнова: …то умовний Печерський суд може тобі винести будь-яке рішення. Не треба робити кишенькові суди, адже завтра ти будеш не при владі, і цей суд судитиме тебе. Навпаки – треба робити суд чесних людей, які будуть дивитися лише на доказову базу, а не революційну необхідність. Ця проблема почалася від Януковича, потім Порошенко робив якусь судову реформу, і що з цього вийшло, ми бачимо.
Василь Шандро: А що пішло не так?
Регіна Гусейнова: Тому що вони всі почали реформувати згори.
Василь Шандро: Чи може працювати суд першої інстанції «автономно» від усієї цієї судової вертикалі?
Регіна Гусейнова: Я думаю, що будь-який суд може працювати автономно, є проблема судді – чи може він сказати «ні». Ми настільки принижували гідність суддів, ми настільки їх паплюжили, що суддя є хабарником вже замовчанням.
Зараз треба негайно підіймати довіру до судів. І треба подивитися не на Печерський суд, куди дивиться Стефанчук і президент, а від’їхати 20-30 км від Києва, де біля судів і досі стоять дерев’яні туалети. А кількість справ? Якщо ви зараз зайдете до будь-якого судді у кабінет, ви побачите, що він завалений по вуха цими справами. Адже відмовити людині він не може, якщо є всі підстави, щоб людина була саме в цьому судді. В міськрайонних судах інколи можна побачити, що о 12 годині ночі у вікнах горить світло, бо судді відписують.
Тетяна Трощинська: Як цю ситуацію взагалі змінити?
Регіна Гусейнова: По-перше, треба підняти зарплату суддям першої інстанції.
Тетяна Трощинська: Це найнепопулярніша теза, яка тільки може бути.
Регіна Гусейнова: Бо найпопулярніша – «все отнять и поделить». Не може суддя, який п’ять років вчився в інституті, десь відпрацював чи адвокатом, чи прокурором, ще відучився п’ять років у школі суддів, отримувати 12 тисяч. Не може і все.
Друге – треба зменшити важелі тиску на суддів, тому що на них страшний психологічний йде тиск. Коли заходять у судову залу і відкрито погрожують судді. І що може зробити суддя? З моєї практики є багато прикладів, коли погрожують судді, коли йому хамлять, і він боїться винести якесь рішення. Нам треба створювати культ поваги до суддів. Так, вони мають розуміти, що вони під мікроскопом, вони мають отримувати хорошу зарплату, але суддя має відчувати, що він захищений, і суспільною думкою також. Що журналіст не напише, що спіймали суддю-хабарника, а потім виявляється, що він і не хабарник, а до нього це звання вже приклеїлося.
Тому має бути покарання при найменшому тиску на суд, якщо зривають судове засідання криками або биттям у барабани. Люди мають право на вираження своєї думки рівно до того моменту, поки вони не заважають судовому засіданню. В судовому засіданні вони повинні мовчати. Більше вони прав не мають. Після судового засідання ходіть собі з транспарантом чи чим завгодно. Це і є тиск на суд.
Далі ми можемо говорити, що є політичний суд. Візьмемо останню справу з цими Свинарчуками. Коли прокурор вимагає заставу у 100 чи 200 мільйонів, а пишуть, що от суддя призначив заставу нижчу. Народ в нас безграмотний, а журналісти не цікавляться, чому призначена саме така застава. Збитки, які йому інкримінуються – це 10 мільйонів. Ну не може застава бути в 100 разів більшою, ніж збитки, розумієте? Як би не хотілося. І суддя не може дати більший термін, ніж йому принесли у доказовій базі.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.