Чи потрібне Україні «міністерство правди»? — Андрій Кулаков (Інтерньюз Україна)

Андрій Кулаков, програмний директор Інтерньюз-Україна” вважає, що існує величезна потреба в скоординованій інформаційній політиці, особливо скерованій на закордон.

Я побачив, що новостворене міністерство стало каменем спотикання з вчорашньої ночі. Коли всі соціальні мережі мерехтіли повідомленнями про те, що планується таке міністерство. Це не узгоджувалося з новими депутатами і те, що його, грубо кажучи, продавлюють. Якщо ми подивимося на це без емоцій, які властиво притаманні і новообраної Верховної Ради і цей поспіх відчувається у формуванні нового Кабінету Міністрів, і поспіх у створенні нових структур. Це все зрозуміло, але я би хотів на цю проблему подивитися менш емоційно.

Те, що існує величезна потреба в координованій інформаційній політиці – цього ніхто не заперечує. Те, що має бути трансформована інформаційна політика і міністерств і АП, і інших органів влади та місцевого самоврядування – це теж ніхто не заперечує. Те, що в нашому медіа дискурсі існують певні аргументи медійні старого режиму, які абсолютно ворожо налаштовані щодо української державності і щодо тієї боротьби, що відбувається всередині країни – це теж у багатьох викликає занепокоєння. І всім відомий холдинг на чолі з усіма відомою депутаткою, яка дуже характерна своїми висловлюваннями щодо України і щодо колишнього президента і її позиція під час Євромайдану і захист режиму Януковича всім відомий. Продовжує існувати і дуже непогано існує. Те, що відбуваються певні, зовсім дивні, речі в інформаційному просторі – це теж факт. Те, що охоронці навіть у цій будівлі зараз сидять і дивляться кримінальний російський серіал, періодично посміюючись, але маючи на своїй спині надпис «Міліція» – теж викликає великий подив. Тому тут, з одного боку неоране поле. Будь-хто хотів щоб ця нива залишалася незайманою. Але ми бачимо, що ця нива так поросла бур’янами, які просто висмоктуються живильні речовини  грунту і тут потрібно щось робити.

В першу чергу, потрібно якимось чином відповідати на ті безпрецедентні виклики інформаційної війни, яка йде з боку РФ. Навіть радянський період сов пропаганди і анти західної риторики не йде в порівнянні з тим, що ми зараз бачимо. Крім того, це спостерігається не тільки стосовно нашої країни, а й стосовно всіх країн пострадянського простору. Не тільки стосовно, скажімо, традиційної зони конфлікту між Росією і Заходом, як це є Прибалтика. Ми зараз бачимо і політичне і інформаційне в Молдові. Ми бачимо загострення інформаційне на Кавказі. Системні, сплановані, синхронні, добре скоординовані, надзвичайно фінансовані і достатньо професійні заходи відбуваються настільки потужно, що не відповідати на них жодним чином є згубно. Тому що стояти просто без ніякого захисту і піддаючи свої груди на розстріл кулям. Те, як це має відбуватись – це інше питання.

Згоден з тим, що поки що ця установа досить примарна. Всі говорять про те, що дуже благі наміри, можливо, їх можна було б реалізувати не створюючи окреме міністерство. Але, з іншого боку це було б все одно розпорошено і потрібен якийсь інформаційний центр, хоча би не для того, щоб щось цензурувати, а для того, щоб формувати певні меседжі і їх доносити внутрішній і зовнішній аудиторії. Не секрет в тому, що ми дуже багато програємо не тільки у внутрішньому медіапросторі на деяких територіях України, але , в першу чергу, на Заході. Скажімо, східний напрямок, азійський напрямок, якими ми зараз взагалі не займаємось. Просто у нас нема на це часу і сил. Хоча, я впевнений, що є експерти і люди, які думають про це, які можуть формувати відповідні інформаційні продукти під ту аудиторію і які дивляться на ту аудиторію, розуміючи що в тих напрямках нам теж потрібно працювати. Але в першу чергу зараз всі наші очікування і погляди спрямовані на Захід, на ЄС, США і, маючи дуже багато симпатиків провайдеров української державності на Заході ми дуже часто програємо інформаційно там. І тому дуже грамотна політика має бути побудована стосовно зовнішніх аудиторій.

Щодо небезпеки цензури. Ми прекрасно знаємо, що будь-який орган, установа, організація має інструментальний характер. Приклад: молотком можна забивати цвяхи і можна вбити людину. Тобто, все залежить від того як користуватися цим предметом. Тому, треба зважити ті проблеми, які виникають стосовно інформаційної політики.

Якщо вже таке міністерство створено, то найголовніша мета має бути в побудові такого механізму балансування, в якому був би чіткий контроль за будь-яким сповзанням цензури стосовно внутрішнього медійного простору.

Розпорошеність всього контроль регулювання інформаційних потоків і обумовлило необхідність створення якогось центрального органу, який би це все через себе пропускав і готував , як певні меседжи, так і спікерів і підготував ті канали, через які ці меседжі можуть проходити. Тут є певна логіка. З іншого боку є певні атавізми, скажімо всі говорили, що подібне міністерство буде побудовано на бузі абсолютно здискредитованого вже в очах громадськості і більшої частини експортної громади і комісії з нацморалі. Тут потрібно дивитися на те, який чином ті установи, якіі існують відповідають сучасним реаліям і деякі з них мають відійти в минуле. Наскільки буде потрібною ця установа визначить час і новопризначеному керівнику подивитися, яка команда буде створена і які цілі будуть перед нею стояти і як вони будуть реалізовані.