«Ми не складемо руки і будемо триматися до кінця» — дружина Ільмі Умерова

Тридцять шість років у щасливому шлюбі. Навіть в умовах, коли її чоловіка з усіх боків притискають російські спецслужби в Криму, Майе Умерова переконана — поруч зі своїм Ільмі вона — найщасливіша жінка. Своє кохання подружжя пронесло зі шкільних років і аж дотепер. Познайомилися вони в Узбекистані під час депортації ще у другому класі, згадує Майе. При цьому вся школа знала, що хлопець закоханий, але суворе виховання не дозволяло дівчині відповісти на залицяння. Вже після того, як Ільмі Умеров закінчив свій виш, а його зазноба навіть встигла обручитися, вони зустрілися і вирішили бути разом.

«І він прийшов на другий день і просто оголосив мамі, що ви вибачте мене, але напевно треба їй відмовити тому хлопцю, тому що я їй роблю пропозицію, і я думаю, що вона не проти. Тобто це він оголосив навіть мені ще нічого не сказавши,» — розповідає Майе Умерова.

Весілля відбулося за два місяці. З того часу подружжя не розлучалося не дивлячись на жодні негаразди. Разом — попри усі складнощі — перебиралися спочатку на Кубань, а потім до Криму. Разом — відновлювали життя, боролися за права кримських татар. Майе зізнається — в її родині політикою гаряче переймаються навіть жінки.

«Просто ми, напевно, всі цим хворіємо. Просто знаючи історію наших батьків, а Ільмі історію своїх батьків, яких не раз депортували з Криму, це ще до 44-го року: їх розкулачували, вони жили на Уралі, там матір загинула, вони повернулися, але не в своє селище, бо їм було заборонено. Вони розташувалися десь поруч у селищі — це родина свекрухи моєї. Тобто кожна родина — це окрема історія.

Мого дідуся у Заліському Бахчисарайського району, розстріляли тут німці. Бабусю з чотирма дітьми виселили у Самарканд, і за два місяці вона померла. І от чотирьох дітей, через те, що в них був різний вік, по чотирьох дитбутинках розкидали, і лише за 10 років мама знайшла свого старшого брата. А молодших двох вони так і не знайшли, вони відправляли запити в Самарканд, але їм просто відповіли, що вони загинули, і все».

Тепер вже Майе та її діти переживають схожі повороти в історії. Голову їхньої родини росіяни в Криму судять за екстремізм та участь у забороненому Меджлісі. Ільмі Умеров нині під підпискою про невиїзд, і залишати не те що півострів, а й навіть рідний Бахчисарай аби відвідати інших політв’язнів може лише за узгодженням зі слідчим ФСБ. Дружина ж переконує — попри те, що сама як жінка боїться за долю коханого і його здоров’я, завжди черпає сили терпіти і боротися саме від нього.

«Він дуже сильна людина попри те, що є кілька фізичних вад, які йому заважають отак от опинитися таким же сильним, на коні, як це було раніше. Я бачу, з якою стійкістю він порається зі своєю хворобою, а його сила духа, вона передається, і ми її відчуваємо, і тому ми не можемо його підвести, просто не можемо зрадити пам’ять наших батьків, які мріяли, що тут буде все-таки добре життя. Ми щойно почали тут жити добре. Ми думали, що з Україною пов’язане лише якесь процвітання, і ми в це віримо, і сьогодні віримо,» — каже Майе.

І додає — в родині Умерових всі реалісти, і не сподіваються, що «суди» закінчаться справедливо. Проте, сама вона переконує — готова разом зі своїм чоловіком тримати удар до кінця.

Марина Орлова, «Громадське радіо», Крим

Автор фото Майє Умерової —  Тетяна Москаленко