ukrainer.net
Проект «Ukrainer» прагне показати нову та різну Україну і розвинути внутрішній туризм. Протягом півтора року команда планує охопити 14 історичних земель України та довести, що в Україні є багато невідомих цікавих місць.
Один з членів команди Ukrainer Дмитро Охріменко розповів про те, як з’явився проект.
Дмитро Охріменко: У всіх членів команди вже давно була ідея їздити Україною і щось знімати, писати про людей, які створюють щось нове в Україні, розповідати про ініціативи або цікаві місця. Про цікаві місця окрім Львова, Одеси та Києва. Якось зустрілись з Богданом, він сказав, що хоче писати про людей, а я хотів знімати. Потім знайшли Тараса, який хоче фотографувати. Так у нас з’явився проект «Ukrainer». Тобто спочатку у нас в команді було троє людей, які вирішили щось робити. Коли ми запостили анонс на Фейсбуці, що хочемо поїхати в першу експедицію, то до нас у Фейсбук додалось близько 10 000 людей.
Ми хочемо показати, що в Україні є дуже прикольні місця, про які мало хто знає. Коли показуємо якісь види, то люди кажуть – це ж Ісландія чи Іспанія, це точно не Україна. В українців є така проблема: ми в себе не віримо. Ми не віримо, що у нас є цікаві місця, проекти чи вдалі стартапи.
Андрій Кобалія: Інший засновник проекту Ukrainer Богдан Логвиненко вважає, що нерідко медіа звертають увагу не на тих людей і повідомляють здебільшого про негативні новини. Проект Ukrainer намагається змінити вектор у бік позитивних новин та розповідати про українців, що надихають.
Богдан Логвиненко: Ми намагаємось знайти різних людей, які роблять досить різні речі, але всі є Україною. Часто в селах чи малих містах їх вважають диваками, бо переважна більшість взагалі не робить нічого. Хтось бухає, нічого не робить, а тут людина вирішили робити сири і в нього все добре виходить – точно ненормальний. Таке ставлення ми зустрічаємо дуже часто. Хтось їм заздрить. Але ми хочемо показати, що ці люди – наша Україна, це наша нормальність. Медійними персонами стають не ті люди й не ті персонажі.
Нам хотілося б, аби всі ці медіа-персони трохи знецінилися. Бо є справжні медіа-персони і це ті, хто щось створює, це чоловік, який зберігає Асканію Нову вже 20 років. І він долучився до того, щоб в Україні лишились бізони.
Дмитро Охріменко: Ми намагаємось говорити про позитивні речі й новини. Бо ми приїжджаємо в села, а нам кажуть, щоб ми зняли про те, як вони вирубують ліси чи забруднюють воду. Так вони ж самі забруднюють воду. Ми питаємо чи є в них організація, яка бореться з вирубкою лісів? Вони кажуть, що немає. Ми знімаємо про людей, які щось роблять. Оцей вектор поганих новин ми хочемо змістити до того, що є гарні новини, позитивні приклади. Є люди, які без держави, без фінансування можуть щось створити або просто зберігати заповідники, які вже давно хочуть розграбувати. Є люди, з яких можна брати приклад.
Андрій Кобалія: Ukrainer вже був на Закарпатті, Приазов’ї та на Полтавщині. Усі матеріали проекту перекладаються на англійську, польську, німецьку та російську мову, адже Ukrainer також має стати свого роду путівником для іноземців.