facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Влада фактично не змінилась, змінились окремі її представники, — доброволець АТО Петро Ворона

Петро Ворона, голова Полтавської облради, доброволець АТО – гість студії Громадського Радіо

1x
Прослухати
--:--
--:--

Петро Ворона

Петро Ворона, голова Полтавської облради, доброволець АТО: «Без реформи правоохоронної системи та реформи місцевого самоврядування неможливо відродити віру людей у майбутнє. Влада в Україні фактично не змінилась, змінились окремі її представники. Слід ліквідувати обласні і районні державні адміністрації, і передати владу виконкомам  місцевих рад».

Добрий вечір, в нас уже є гість, це Петро Ворона, голова Полтавської обласної ради, але насправді пан Петро – доброволець АТО, тому тема наша буде пов’язана з бойовими діями та АТО.

Почнемо з «режиму тиші», хоча Петро Васильович перед ефіром вже встиг сказати, що за день-два пішов у відпустку на кілька днів. Але все одно  Ви тримаєте інформацію під контролем і зідзвонюєтесь. Як відчувається «режим тиші»?

Петро Ворона: В «секторі М», а це район Маріуполя, де залишилися мої друзі і побратими, немає активних дій, можна сказати, що тиша дотримується.

 Яка перспектива цього перемир’я і тиші?

Петро Ворона: Я думаю, що дотримання тиші дасть поштовх для проведення мирних переговорів і, можливо, навіть для завершення активних військових дій, тому що всі учасники АТО прагнуть, щоб ця війна якомога швидше закінчилась, але закінчилась перемогою і справедливістю, щоб ми мали результати, і та нечисть, яка прийшла до нас з-за кордону відійшла за його межі.

 Я переглянула Ваш Фейсбук, Ви пишете про те, що «розберемося з зовнішніми ворогами – перейдемо до внутрішніх». Що Ви маєте на увазі?

Петро Ворона: Внутрішніми ворогами на сьогодні залишились чиновники, які беруть хабарі, які погрузли в корупційних схемах, і я це бачу, і мої бойові побратими, що в Україні і хабарництво, і корупція не зменшилися, а залишилися на тому рівні або ще більше процвітає, тому що влада фактично не змінилася, змінилися тільки окремі представники на посадах обласних державних та районних адміністрацій, міністерства змінили міністрів, але клерки то залишилися, вони роблять ту справу, яку робили до цього. І знаєте, спілкуєшся з підприємцями та іншими людьми, які спілкуються з владою, то говорять, що хабарі навіть зросли. Тому тут дуже великий кусок роботи. І ми боїмося, що коли хлопці повернуться, їм будуть говорити «а ми вас туди не посилали, ви пішли туди добровольцями». Так само було і з афганцями, з іншими людьми, які приймали участь у бойових діях. Тому зовнішній ворог буде за межами країни, а внутрішній ворог – переможений. Ми повинні зробити, щоб ідеали Майдану не були спаплюжені, як це відбулося в 2005-му.

А що треба, на Вашу думку, для цього зробити?

Петро Ворона: Перезавантаження влади. Закон про люстрацію треба вдосконалити, провести люстрацію та повністю перезавантажити правоохоронні органи. Хочемо поліцію – треба робити поліцію, але потрібна довіра. Суди як були продажні, так і залишилися. В такому стані зараз і прокуратура, і ми це бачимо. Сьогодні, наприклад, на Полтавщині працюють ті судді, які «за Майдан» одягали на мене наручники і саджали під домашній арешт. І це в багатьох районах і в більшості областей така ситуація. Тому без реформування правоохоронної системи цього не можна зробити. Влада повинна належати народу, і має бути якомога ближче до народу. Якщо не зробити реформи в місцевому самоврядуванні найближчим часом, ніяких позитивних змін не буде. І звичайно, треба якомога швидше провести місцеві вибори, тому що та влада, яка зараз на місцях буде бойкотувати всі реформи, які будуть відбуватися. Вони перефарбуються під інші партії, під інші громадські рухи, але вона залишається ця влада.

 З чим пов’язане толерування колишніх суддів та чиновників центральною владою?

Петро Ворона: Або немає абсолютно ніякої політичної волі у нового Кабміну і нового керівництва держави, і їх вони влаштовують, або на сьогоднішній день немає фахівців, які б змогли провести ці реформи. Тому, коли ми говорити, що треба залучати до Кабміну, до люстраційних комітетів, до антикорупційних комітетів фахівців з-за кордону, можливо, тут є рація, тому що наша країна настільки корумпована, що найбільші хабарі беруть якраз у цих комітетах та установах, які будуть боротися із хабарництвом і корупцією.

Що спонукало Вас взяти в руки зброю?

Петро Ворона: Перш за все, мене спонукала моя природа. Я – чоловік, маю козацьке походження, вважаю, що в даний час, коли країна в небезпеці, кожен чоловік, який має військовий досвід, має тримати в руках зброю. По-друге, як депутат обласної ради я представляю інтереси певної територіальної громади. Якщо житель громади призивається йти на службу, я теж повинен бути з ними. В батальйоні «Фенікс» більше сотні полтавців, там, де ми перебуваємо в зоні, там дуже багато полтавців. Я їм допомагаю: кому теплими речами, кому виходжу на чиновників, які не хочуть їм допомагати.

Чиновники ж не військовозобов’язані, так?

Петро Ворона: Так. Ну і йде певна зневіра, що щось можна змінити. Я не бачу зараз в країні такої великої політичної волі до радикальних змін на краще. Тому хлопці говорять, що будемо повертатися і торпедолювати ці зміни.

Скільки Вас не було на Полтавщині, скільки Ви перебували в АТО?

Петро Ворона: три з половиною місяці. В зоні АТО я був з 16 листопада, а так проходив бойову підготовку в батальйоні «Фенікс».

Щось за ці 3,5 місяці змінилося на Полтавщині, в настроях людей, в поглядах?

Петро Ворона: Настрої патріотичні. І чим нижчу посаду займає людина, чим ближче вона до народу, тим більш патріотичний настрій. Чим багатша людина, чим вищий чиновник, там нема такого духу патріотизму. Люди прекрасно розуміють, що ця війна для України вирішальна: або є країна, або її немає. Але в той же час, є такі цинічні настрої, типу «що це за війна», «це не наша війна», «це штучна війна». Я хочу нагадати таким людям: не ми пішли на чужу територію, ми прийшли на війну, щоб захистити свою родину, свою країну.

Як Ви оцінюєте настрої в Києві? Багато хто говорить про  «паралельні світи». Тут навіть питання не про владу, а про саму атмосферу.

Петро Ворона: Тут зовсім інший світ, тут не відчувається, що в країні йде війна, тут працюють ресторани, працюють кафе, лунає музика. Коли гинуть хлопці, коли відбувається мінометний обстріл або із Градів, то перебувати в такій атмосфері…Ну мені трохи сумно і боляче. Коли країна в таких жахливих і тяжких умовах, всі повинні консолідуватися і сприяти, щоб це якомога швидше закінчилося перемогою.

Сьогодні прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що країна щодня витрачає на армію 95 млн. грн. Чи відчуваються там ці кошти і чи цих коштів достатньо?

Петро Ворона: Ми маємо обмундирування, бойові комплекти, зброю, але в той же час техніка потребує ремонту, запчастин немає, коштів на ремонт теж немає, техніка застаріла. Було б добре, якби країна і держава допомогла.  І якби не волонтери, було б дуже важко і з теплим одягом, і з харчуванням, тому велика шана людям, які присвятили себе допомозі армії. Сьогодні ми бачимо, що народ будує армію. І коли ми відчуваємо підтримку, коли отримуємо дитячі малюнки, читаємо їхні «ПОВЕРТАЙТЕСЯ ЖИВИМИ», хочеться заради них максимально викладатися.

У чому найбільша є зараз потреба у хлопців?

Петро Ворона: Це теплі речі і техніка.

 А як справи зі зброєю?

Петро Ворона: Багато говорять за точну зброю, але я думаю, що це питання буде вирішене після того, як Сенат і Конгрес Сполучених Штатів прийме відповідне рішення. Але та зброя, що в нас є, – хлопці просто віртуози.

У добровольців переважно трофейна зброя чи все ж таки державна?

Петро Ворона: Безсумнівно, державна. В батальйоні «Фенікс», там де я перебував, держава забезпечувала зброєю непогано.

Розкажіть, будь ласка, про діяльність батальйону «Фенікс». Хоча він доволі відомий завдяки волонтерській діяльності Юрія Бірюкова, але все ж таки.

Петро Ворона: Батальйон «Фенікс» є структурною одиницею 79-ї аеромобільної бригади. Я служу в роті вогневої підтримки у зводі зенітних постановок. Він укомплектований з приблизно 90% добровольців, деякі мають вищу освіту, деякі займають відповідне положення, знаю багатьох підприємців, багатих людей, які пішли захищати країну, є представники різних областей, переважно Миколаївщина, Київщина, Полтавщина, Запоріжжя. В основному це люди 35-40 років, дуже багато людей пройшло військову службу. Батальйон «Фенікс» з листопада приступив до виконання бойових задач, яку несемо у Тельманівському районі Донецької області.

От Ви сказали про бізнесменів, але очевидно, що є люди і гуманітарних професій. Тобто говорити, що добровольці – це винятково люди, які знають військову справу не можна?

Петро Ворона: Ні. Я теж зустрів своїх колег, двох кандидатів історичних наук, дуже багато аспірантів, людей з гуманітарним напрямом діяльності. Але дуже швидко всі навчаються, у нас була інтенсивна підготовка, я сам гуманітарій, але зенітну установку опанував буквально за півтора місяця, зараз легко її розбираю і володію цією зброєю так само, як і мої друзі.

Ми можемо говорити, що зараз є кілька десятків тисяч людей в Україні, які можуть воювати?

Петро Ворона: Я думаю, що їх значно більше.

Що це означає для центральної влади? Зараз є багато провокацій про третій Майдан. Навряд чи третій Майдан буде з піснями.

Петро Ворона: Влада повинна задуматися, які будуть вимоги цих людей, які повернуться з фронту, якщо до них віднесуться несправедливо, і якщо очікування Майдану не будуть здійснені. Я переконаний, що з боку цих людей будуть рішучі дії. І хлопці про це говорять.

Ви сказали рішучі дії? Але які ці дії? І влада, і люди мають прогнозувати і бути готовими.

Петро Ворона: Коли люди виходили на останній Майдан, вони боролися проти диктатора. Якщо прийдуть хлопці, мої побратими, і побачать, що влада їх зрадила і обдурила, то відношення буде ще гірше. Це моя думка

 Ви є представником місцевої влади, голова може бачити масштаб області. Наскільки є готовність знизу? Чи готові люди з цього боку щось міняти?

Петро Ворона:  З боку низових структур місцевого самоврядування, територіальних громад, люди вже давно очікують змін, всі чекають, коли ради матимуть виконавчі органи, коли ми матимемо ресурси, коли матимемо ті функції, які дозволять нам справді впливати на розвиток територіальних громад. До цього часу всі ці речі сконцентровані в Києві, в органах державної влади.

А треба ліквідувати обласні державні адміністрації, на Вашу думку?

Петро Ворона: І районні теж. Треба започаткувати процес відродження народовладдя через створення виконавчих структур – виконкомів. Але потрібно, щоб був державний нагляд через перфектів чи інших, які будуть відслідковувати, наскільки рішення місцевих рад виконкомів відповідають чинному законодавству.

 Як потрапляє до вас туди інформація, що ви чуєте, читаєте, дивитесь, якщо є можливість, який доступ є до інформації?

Петро Ворона: Як правило через інтернет, через провідні українські новинні сайти. Це тоді, коли є світло і можливість ловити сигнали Київстар або МТС.

Радіо не працює?

Петро Ворона: Там, де ми були, радіо ловить тільки одну хвилю, а на місцевому телебаченні працює тільки Новоросія-канал.

 Чи спілкуєтесь із місцевими мешканцями? Що люди кажуть?

Петро Ворона: Спілкуємось. Негативу такого немає, але вражає злиденність донецьких сіл, дітки в обідраних куртках, люди без роботи. Наприклад, в тому селі, де ми стоїмо, водогону немає, газу немає. В центральній та західній Україні села набагато заможніші і чистіші.

Це через війну?

Петро Ворона: Я думаю, що це не тільки через війну, я думаю, місцева олігархічна донецька влада і довела села до такого стану, вони залишилися безперспективними.

Історики кажуть, що після голодомору були десятки чи сотні тисяч родин завезені просто в пусті села, де померло дуже багато людей через голод. Що далі робити?

Петро Ворона: Влада повинна сприяти тому, щоб відродилася віра людей у майбутнє. Це повинні бути якісь інвестиції, створення робочих місць, державні програми відродження бізнесу в селі – квітникарство, овочівництво, садівництво – при пільгових умовах, людям треба дати можливість заробити. Доріг немає, газу немає, води немає – я просто не уявляю, як в таких умовах можна жити.

Чи говориться щось зараз про Крим серед бійців, серед керівництва зокрема?

Петро Ворона: В учасників АТО побутує одна думка – Крим є українським, а те, що він зараз російський, це була проблема нерішучості і недієвості влади, яка в той час була в України. Якби тоді конкретніше і рішуче діяли, то ці зелені чоловічки залишилися лише в Севастополі.

Ці дії були рішучими у відношенні Донбасу?

Петро Ворона: Я думаю, якби не було цих дій по відношенню Донбасу і Луганської області, то Путін, можливо, був би уже тут, у Києві. Ми так вважаємо. Агресора можна зупинити тільки силою і рішучими діями. Путін побачив, що вчорашні комбайнери, трактористи, вчителі, медики вміють воювати, в них тече козацька кров, цьому не треба довго вчитися, це на генетичному рівні. І ми свою землю не віддамо, і він це зрозумів, це змусило його задуматися. Якби це сталося в Криму, ми отримали б підтримку кримських татар (а вони, я думаю, готові були до цього), ми б мали сьогодні український Крим.

Хто переважно воює з того боку? Наскільки великий відсоток місцевих мешканців?

Петро Ворона: Наскільки мені відомо, з нашого боку кордону є і чеченці, буряти і є кадрові військові офіцери, які інструктують.

А чеченці й буряти виглядають як добровольці чи як професіонали?

Петро Ворона: Ні, найманці. Професійні найманці, які воюють за гроші.

Чи є інформація про те, хто фінансує?

Петро Ворона: Такої інформації немає, але те що відбувається фінансування – без сумніву.

Я хотів ще розказати один епізод цікавий. Один з моїх товаришів Тарас з Лубинського району на Полтавщині вийшов з полону тільки через те, що йому допоміг російський офіцер-десантник. Він сказав йому такі речі: «Ми коли сюди прийшли, ми вас ненавиділи, тому що дивились телебачення. Але коли ми побачили, хто воює проти вас і як воюєте ви, то ми тепер відчуваємо себе окупантами». І допоміг Тарасу вибратися, щоб він не потрапив до бойовиків ДНР, Тарас залишився таким чином живий. Це було в районі Ілловайська.

Наближається День святого Миколая. І очевидно цього року не лише діти чекають якогось дива, а й дорослі, ті, хто очікують своїх чоловіків, братів з війни. Можливо, кілька слів Ви маєте своїм побратимам і просто громадянам?

Петро Ворона: Побратимам я хочу побажати єдиного: щоб вони були живі, здорові, і щоб їх дочекалися родини. А кожній українській родині хай святий Миколай покладе те, що ми всі зараз очікуємо – мир і завершення війни з нашою перемогою.

Це був Петро Ворона, голова Полтавської обласної ради, доброволець АТО. 

Поділитися

Може бути цікаво

Україна однією з перших ввела санкції проти Іванішвілі — Панченко

Україна однією з перших ввела санкції проти Іванішвілі — Панченко

8 год тому
Деяким батькам легше купити айфон, ніж спілкуватися з дітьми — експертка

Деяким батькам легше купити айфон, ніж спілкуватися з дітьми — експертка