Поліаморія — практика, стан або здатність мати більше одного любовного та сексуального зв’язку одночасно за повного відома та згоди усіх залучених людей. Поліаморія — не те ж саме, що полігамія, яка означає легалізований у багатьох культурах шлюб однієї людини з кількома іншими. Поліаморія ж — це етична система поглядів щодо різноманітних варіацій романтично-сексуальних стосунків із понад однією людиною.
Цей термін винику у 1990-х, але поліаморія була притаманна різним історичним постатям задовго до того. Наприклад, вільні стосунки протягом спільного відпочинку практикували авторка «Франкенштейна» Мері Шеллі, її чоловік Персі Бісі Шеллі та Лорд Байрон.
Як розповідає літературознавиця та поліаморка Тетяна Петренко, формат вільних стосунків практикував і Володимир Винниченко. Він розділяв свої почуття на любов та кохання.
«Любов для нього була чимось великим, неохопним, прекрасним, це як злиття двох душ, пошуки товаришки на все життя. А кохання — це про закоханість і сексуальний потяг. Він казав, що цих кохань може бути багато, і це й практикував», — розповідає Тетяна Петренко.
За її словами, Винниченко намагався бути чесним із собою та іншими людьми щодо своїх почуттів та бажань. Разом із тим, більшість жінок не хотіли вступати у вільні стосунки й прагнули більш унормованих суспільством взаємин. Через це спілкування часто завершувалося конфліктами й непорозумінням, а Винниченка іноді вважали збоченцем, говорить літературознавиця. Сприйняття поліаморії відтоді змінилося, але багато людей продовжують критично до неї ставитися, зокрема відкидати романтичний складник стосунків та пояснювати поліаморію лише бажанням мати секс із кількома людьми.
Тетяна Петренко розповідає, що спершу мала зі своїм чоловіком закриті моногамні стосунки, але через півтора року він запропонував змінити це. Жінка говорить, що спершу болісно сприйняла таку пропозицію, оскільки боялася, що у такий спосіб чоловік просто хоче вийти з їхніх стосунків, але все ж погодилася.
«Зважаючи на своє попереднє життя, я думаю, що якби відкрила стосунки раніше, можливо, це було б мені на користь. Я була схильна до серійної моногамії, тобто перебувала у стосунках, закохувалась в іншу людину й думала, що варто переходити у стосунки вже з нею. При цьому я могла залишатися у дуже дружніх взаєминах зі своїм попереднім партнером», — розповідає Тетяна Петренко.
При цьому, говорить вона, зараз інші її хлопці мають радше моногамний запит і не шукають інших партнерок.
Ксеня Термасіна — коучиня, блогерка, інтерсекційна феменістка та поліамока. Наразі вона має двох партнерів: нареченого, з яким перебуває у стосунках уже майже шість років, та хлопця, з яким вона понад рік. Також час від часу має одноразові сексуальні досвіди. Ксеня Термасіна розповідає, що коли вона дізналися про поліаморність, то одразу зрозуміла, що бажає саме такого формату побудови взаємин. Її перші стосунки були поліаморними, хоч у подальшому практикувала і моногамність.
«Так було з моїм нареченим Тео. Коли ми познайомилися, він не розглядав для себе варіант відкритих стосунків. Він настільки мені сподобався, я так легко та швидко у нього закохалася, що я вирішила, що мені це підходить, принаймні на якийсь час.
Десь на другому-третьому році наших стосунків, коли ми жили разом, я зрозуміла, що мені бракує цього відчуття новизни, нового контакту, відчуття флірту з незнайомими людьми. У нас було кілька доволі важких розмов, і Тео сказав, що він не хотів би обмежувати мої бажання та потреби», — розповідає Ксеня Термасіна.
Спершу вони відкрили стосунки, але залишалися основними партнерами одне для одного. Зараз же вони перебувають у неієрархічних поліаморних стосунках, які задовольняють потреби й комфорт обох, говорить Ксеня Термасіна.
Вона розповідає, що у 19-20 років потрапила до активістського середовища й не стикалася там із негативним сприйняттям поліаморії. Крім того, Ксеня зазначає, що потенційним партнеркам чи партнерам спершу потрібно прийняти багато інших складників її ідентичності: від відмови голити ноги й пахви до самоідентифікації як небінарної людини. Образи часом надходять від малознайомих людей, які пишуть коментарі до блогу Ксені Термасіної та сприймають відкриті поліаморні стосунки як другосортні чи несерйозні.
«Звісно, на мене впливає негатив, особливо, коли його багато. Мені пощастило з аудиторією в Instagram, тому що завдяки алгоритмам це більш лояльна публіка. Чого не скажеш про TikTok, тому що там інакше працюють алгоритми, і там багато людей, які просто проходили повз, тому там багато негативу. Він на мене впливає, але не у сенсі, що похитує мою ідентичність, а у сенсі, що я дуже фруструюсь через те, наскільки багато роботи ще потрібно проробити із цим суспільством, щоб люди перестали чіплятися одне до одного», — говорить блогерка.
Вона розповідає, що не має у своїх стосунках із партнерами чітких правил, але є домовленість про радикальну щирість. Для Ксені Термасіної важливо відверто говорити про свої почуття, потреби, симпатії, нові досвіди. Разом із тим, частина інших людей у поліаморних стосунках прописує конкретні переліки правил чи встановлюють конкретні обмеження.
Ксеня Термасіна говорить, що гендерна чи сексуальна ідентичність — це соціальний конструкт, а тому вона може трансформуватися з часом. Тож зміни у самосприйнятті людини, знайомство із нивими практиками й досвідами — цілком нормальні. Ксеня говорить, що їй було складно переходити від лезбійства до пансексуальності, оскільки у ЛГБТІК+ спільноті нерідко трапляються бі- та панфобії.
«Я читала, що люди з квір-спільноти частіше практикують поліаморію. Думаю, мені у цьому сенсі пощастило, тому що негетеросексуальні люди дійсно більш схильні пробувати різні формати стосунків, навіть якщо вони їм потім не заходять», — пояснює блогерка.
За її словами, квірність і поліаморність поєднують більша готовність до нових досвідів, а також більша готовність до можливого осуду у свій бік.
На думку Ксені Термасіної, шкідливим є стереотип, що поліаморні люди не можуть та не мають ревнувати. Це почуття притаманне й людям у відкритих чи вільних стосунках, але вони його проговорюють і знаходять рішення регуляції.
«Ревнощі для мене — це трохи про демонізацію людини, яка ніби хоче вкрасти твою кохану. Коли ти знайомишся з людиною та бачиш, що у неї немає копит, то простіше її прийняти. У поліаморії це називається метамури, і у мене дуже хороші взаємини із колишніми моїх партнерів, ми спілкуємося із теперішньою партнеркою мого нареченого, часто зідзвонюємося удвох», — розповідає Ксеня.
За її словами, передусім важливо говорити з партнеркою чи партнером про свої почуття й перестороги, знаходити способи забезпечити комфорт і впевненість у стосунках. Часто почуття ревнощів сигналізують про інші незакриті потреби у стосунках, на які варто звернути увагу та вирішити.
Повністю випуск дивіться на нашому YouTube-каналі
Команда проєкту:
Ана Море — авторка ідеї, ведуча
Аліна Шевченко — операторка, монтажерка
Влад Бундаш — продюсер
Крістіна Інієу — YouTube-редакторка
Анастасія Рибакова — авторка візуального оформлення
Олександр Мусевич — автор музичного оформлення
Ліна Мачульська — digital-просування
Сніжана Бовкун — SMM
Михайло Тюнькін — текстова версія