«Кому ж не мріється солодко в травні?»: «Хрущі над вишнями» Ярослави Литвин
Ярослава Литвин — сучасна українська письменниця, яка, як кажуть у видавництві Фабула, «з неповторним гумором та іронією описує наше життя, родинні цінності та пошуки щастя».
«Якщо коротко пробігтись по фабулі «Хрущів над вишнями»: маємо головну героїню, трішки незграбну Олю Синичку, яка тільки завершила складні стосунки. Вона працює СММницею, була у тривалих стосунках із самозакоханим молодиком-маніпулянтом. Важко розставалась і щоб переключитись, почати дихати на повні груди, і навіть організувати еко-готель, Оля купує хату у Фурсах під Білою Церквою і дає їй імʼя — Вілла у Сан-Фурсиско. Саме так називається перша книга трилогії. Одразу скажу: ніхто не буде страждати в книзі про українське село. Це книги про випробування, прийняття себе і своєї родинної історії. І, звісно, про пошуки щастя», — розповідає філологиня Тетяна Курманова.
«У другій книзі «Хрущі над вишнями» історія Олі продовжується: родина, хата, сусіди.. І обіцяний вайб мене таки наздогнав: книгу я читала якраз на Пасху, мріючи про весну, затишок і смачні родинні застілля.
У віллі, між тим, зʼявляється ще один мешканець і — пробачте за спойлер — звісно, все веде нас до кохання. Можливо, занадто ідеалізована картинка Євгена — акуратиста, красунчика, розумахи. Але хто з нас не ідеалізував у перші тижні закоханості?
Лише береш у руки цю книгу з кольоровим зрізом із зоряним небом і ілюстрацією Марини Віштак — і одразу виринають слово «мила, тепла, душевна». І так, здебільшого, і відгукуються про неї насамперед читачки.
Ярослава Литвин про свою книгу теж каже: «ніжна і смішна, трохи еротична, дуже сонячна великодня історія про здатність вірити й довіряти, про любов явну і приховану…» і так далі, і так далі. І всі ці сентиментальні моменти тут є.
Мені, наприклад, «Хрущі над вишнями» трішки нагадували «Щоденник Бриджит Джонс» і «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнецової, а ще трішечки книги Саллі Руні, де просто не було б сюжету, якщо головні герої відверто поспілкувались на початку відносин», — каже з усмішкою Тетяна Курманова.
«Ще чіпляє, а на початку, може навіть трішки дратує — жива мова та говірка. Але це частина самоідентифікації Олі Синички. Це те, за що її намагається принизити мати Євгена, наголошуючи на «провінційності». І це ж — частина сприйняття себе.
Як на мене, найцікавіше у книзі — трансформація героїні, її ставлення до себе, до свого місця в житті, взагалі до дозволу мати те саме місце, не соромлячись і не вибачаючись.
Дуже мені відгукуються і більшість жіночих персонажів: з різними досвідами, але кожна по-своєму мудра. Вони підтримують і не засуджують: ідеальне товариство.
Невдовзі авторка обіцяє ще одну, третю книгу циклу — «Літо у Сан-Фурсиско», тож у нас ще буде час сповна насолодитись цим затишком.
Отже, «Хрущі над вишнями» Ярослави Литвин треба читати, коли хочеться чогось легкого, життєствердного та іронічно-смішного. Не придиратись до арок персонажів, а відпочити, заваривши міцну каву та відрізавши шматочок кексу», — радить авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.
Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45.
Партнер проєкту «Книжкова полиця» — видавництво Фабула, бренд видавничої групи Ранок. Фабула — світ крізь історії.