Твоя ноша тяжка, тобі важко іти.
Дякую, що поділилася
й вирішила розповісти.
Можна, я потримаю твою торбу важку?
Ти не самотня на цьому шляху.
«Важка торба» Сари Серджей
«Ми разом із видавництвом «Ранок» продовжуємо подорож дитячою та підлітковою літературою. І сьогодні непроста тема — як говорити з дітьми про втрату», — розповідає Тетяна Курманова, філологиня й авторка проєкту «Книжкова полиця».
«Книжка «Важка торба» авторки Сари Серджей — це терапевтична книжка-притча, створена для того, щоб допомогти дітям і дорослим прожити досвід втрати та горя, зокрема через смерть близької людини.
Маленька Енід тягне важелезну торбу, ношу власної втрати: у неї помер дідусь, якого вона дуже любила. Дівчинці сумно, вона сердиться. У торбі надійно заховані пам’ятні речі, що залишив по собі дідусь: тріснутий телескоп (дідусь обіцяв дивитися крізь нього на зірки разом з Енід), великий дерев’яний човен (онучка з дідом збиралися пустити його в плавання), коробка з печивом (смаколики для пташок, яких вони разом годували) та ще багато спогадів. Важка торба робить боляче, не дає швидко йти. На щастя, Енід зустрічає добрих людей, які готові допомогти. Вислухати, зрозуміти і полегшити тягар».
«Раптом дівчинка відчула себе трохи інакше. Вона повела плечима, струснула руками й зрозуміла, що почувається легкою, ніби пірʼїнка, яка мʼяко пливла попереду. Крізь хмари пробилося сонце, й крізь туман, що лишився після дощу, вона побачила веселку».
«Українське видання створене у співпраці з благодійним фондом «Голоси дітей» та містить практичні поради від психологів щодо того, як правильно говорити з дітьми про втрату. Зокрема, йдеться в книжці, дослідження переконливо свідчать, що без підтримки дорослих дітям складно сформувати обʼєктивний погляд на смерть. Крім того, розмови з близьким дорослим сприяють тому, що діти можуть переживати горе в здоровий спосіб, і зменшують ймовірність, що смерть, пережита в дитинстві, матиме негативні наслідки і в подальшому житті.
На жаль, через війну в Україні все частіше доводиться говорити з дітьми про смерть. Звісно, ці розмови складні. А з дітьми — й поготів.
«Важка торба» перекладена дванадцятьма мовами, ця книжка стала міжнародним інструментом для розмов із дітьми про втрати.
Українською текст переклала Тетяна Стус.
«Біль втрати не розрізняє вік, стать, епохи», — каже вона… «Він торкається, залазить до середини, приростає, не питаючи дозволу. Його неможливо позбутися силою, але можна зцілити. Історія Сари Серджей про маленьку дівчинку та її великий тягар розповідає, як це зробити».
«У часи, коли смерть та втрата стали, на жаль, частиною нашого сьогодення, ця книжка є важливим профілактичним матеріалом для розвитку емоційного інтелекту.
«Важка торба» вчить, що проживання горя — це природний процес, якому потрібно дати час. Важкі почуття не варто приховувати чи переживати наодинці. Говорити з дітьми про смерть і втрату треба чесно, а підтримка, співчуття та готовність вислухати допомагають полегшити біль втрати.
Цю книгу треба читати, щоб через метафору «важкої торби» зрозуміти власні почуття; щоб усвідомити, що ділитися своїм горем із людьми поруч — це нормально та важливо, адже це робить вантаж туги легшим», — каже авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.
«Вона помітила, що торба стала набагато легшою. Там більше не було важких речей, але залишилися спогади: про зірки, човни та печиво. Ці спогади… були зовсім невагомі! Вони були легкі, милі й радісно кружляли в її голові. Ці спогади лишаться з нею назавжди».
Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45.
Партнер проєкту «Книжкова полиця» — Головне дитяче видавництво РАНОК. «мрій! кохай! читай!».