facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Потрібні були зрозумілі художники, які б оспівували дійсність сталінського режиму — Дмитро Корсунь

Пропаганда у витворах мистецтва завжди була, є і буде, але виключно від політичного режиму залежить, наскільки сильно держава буде присутня в кожному малюнку, пісні, романі чи фільмі.

Потрібні були зрозумілі художники, які б оспівували дійсність сталінського режиму — Дмитро Корсунь
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

Радянська держава робила значну ставку на мистецтво, як провідника необхідного світогляду для широких мас населення. Про соціалістичний реалізм в образотворчому мистецтві говорили з істориком, живописцем, членом Спілки художників України Дмитром Корсунем.

Дмитро Бєлобров: Як можна відокремити картини у жанрі соцреалізму від звичайного реалізму? Що можна назвати основними чинниками?

Дмитро Корсунь: Він був перевантажений надзавданнями — хотіли переробити дійсність, переробити людину звичайну в якогось просвітленого, ідейного борця. Причому боролось хороше з прекрасним, повинно було перемогти прекрасне. Ось така утопічна програма була притаманна кожній картині.

Григорій Пирлік: Чому саме цей стиль витіснив інші, зокрема авангард?
Дмитро Корсунь: Це велика трагедія, коли погане перемагає хороше. У нас був дуже сильний авангард. Малевич, Пальмов — це дійсно художники, які проходили нові шляхи. Сталінському режиму потрібні були інші художники — такі, які орієнтуються у свій творчості на традиції передвижництва. Почався терор, і тих художників, картини яких не підходили, не розуміли, просто винищували фізично.

Дмитро Бєлобров: Асоціація художників революційної Росії була базисом для соцреалізму. Чи можна сказати, що вони звільнили для себе таке вільне місце, щоб бути монополістами?

Дмитро Корсунь: Звичайно, це була група, яка була за «зрозуміле мистецтво». Мистецтво авангардистів було занадто елітарним, занадто міським. Потрібні були зрозумілі художники, які б оспівували цю дійсність сталінського режиму. В цей час якраз була колективізація і всі ці процеси мали очолити художники місцевого ряду, народжені в СРСР.
Величезна кількість художників почала винищуватись або потрапляти в якісь маргінальні течії. Головне — те, що була інша група, яку очолив Ісаак Бродський. Він був непоганим художником, у нього були пристойні роботи, але потім він обрав цю стезю. Багато гарних художників перейшли в табір соцреалістів — Греков, Нестеров. Соцреалізм ніколи не був сам по собі оригінальним — це завжди компіляція з якихось класичних взірців.

«Прийом до комсомолу» до смерті Сталіна

Григорій Пирлік: Чи є приклади у живописі, як еволюціонували образи чи можливо історії, як переписувались картини?
Дмитро Корсунь: Згадати хоча б наш київський шедевр – «Прийом до комсомолу» Сергія Григорєва. Коли помер Сталін, одразу його зафарбували. Тобто картина залишилась в музеї, зараз вона висить в Українському Національному художньому музеї. Там видно грубий шар фарби, там де був Сталін у кутку. Оця продажність та заполітизованість всіх сюжетів та тем — це була найогидніша риса в стилі соцреалізму.

«Прийом до комсомолу» сучасна версія

Григорій Пирлік: Чи можна виокремити риси саме українського соцреалізму?
Дмитро Корсунь: Це була єдина хвиля, хоча Україна була більш провінційна стосовно Москви чи Санкт-Петербургу. Українським художникам було важко виставлятись в Москві, це були більш дрібні та побутові теми. Та ж Яблонська, яка написали кілька безперечних шедеврів реалізму — «Хліб», «Ранок», «Лижні змагання», вона завжди була трішечки провінційною.

Тетяна Яблонська «Ранок»

Дмитро Бєлобров: Які твори соціалістичного реалізму мали б залишитися в історії, на вашу думку?

Дмитро Корсунь: Хороший живопис був притаманний багатьом майстрам. Інша справа — вся ця течія була дуже провінційна і навіть трохи смішна на тлі світового мистецтва. В цей час вже працював Ворхол або американські експресіоністи, а тут носилися з ідеями 20-х років. Вони виглядали архаїчно, старомодно і навіть недолуго, але шедеври були.
Були такі особистості, як Юрій Піменов, Олександр Дайнека, Яблонська, зокрема її останні роботи під впливом французьких експресіоністів. Історія мистецтв пишеться тільки особистостями, особистості були.

Поділитися

Може бути цікаво

Звернутися в супермаркеті, відповісти на вулиці українською — це мінімальний обов'язок кожного — Катерина Сергеєва

Звернутися в супермаркеті, відповісти на вулиці українською — це мінімальний обов'язок кожного — Катерина Сергеєва

«Зеленська продає дітей європейцям», а «Джонсон продався демократам»: про що брехала роспропаганда

«Зеленська продає дітей європейцям», а «Джонсон продався демократам»: про що брехала роспропаганда

Мирослава Барчук: Російські інтелектуали досі не визнали, що довели свою країну до концтабору

Мирослава Барчук: Російські інтелектуали досі не визнали, що довели свою країну до концтабору