Під час роботи в МОН мені пропонували ділянку під Києвом, щоб «домовитися» — народна депутатка

Розмова з новообраною народною депутаткою України від партії «Голос» Інною Совсун

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Інна Совсун

Під час роботи в МОН мені пропонували ділянку під Києвом, щоб «домовитися» — народна депутатка
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-kut-zoru-19-08-24_sovsun.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-kut-zoru-19-08-24_sovsun.mp3
Під час роботи в МОН мені пропонували ділянку під Києвом, щоб «домовитися» — народна депутатка
0:00
/
0:00

— Зараз ми не можемо знати та розуміти, що відбуватиметься з освітою і гуманітарною політикою, тому що від монобільшості надходять суперечливі сигнали, але ідеться про те, що, ймовірно, буде створене парасолькове міністерство гуманітарної політики. Менеджера телеканалу СТБ з групи Віктора Пінчука Володимира Бородянського називають людиною, яка може це міністерство очолити. Принаймні він не спростовує це у своєму інтерв’ю. Освіта все ж таки залишається окремим блоком?

— Безперечно, це надто велика сфера, щоб її з будь-чим об’єднувати.

— Як будувати якісний діалог, коли ви з Сергієм Бабаком, якого називали радником з освітніх тем в команді Володимира Зеленського, навіть як експерти по-різному дивитеся на ситуацію?

— Мені тяжко дати відповідь на це запитання, тому що потрібно передбачити поведінку інших людей, з якими я не знайома особисто. Ми з Сергієм жодного разу не перетиналися в жодних експертних середовищах. Я наче добре знаю експертне середовище в освітній сфері, і жодного разу не перетиналася з ним на жодних заходах, щоб зрозуміти, як Сергій буде поводитися. Наразі мені невідомо, яким буде рішення з приводу того, хто буде майбутнім міністром. Наразі говорять про те, що Сергій Бабак очолить комітет з питань науки і освіти. Попри деякі наші публічні дебати з приводу правдивості тих чи інших цифр, в межах комітету необхідно буде вибудовувати якимось чином роботу. Я не думаю, що це буде просто, але я є переконаною (можливо, це мій викладацький досвід дається взнаки), що з людьми можна працювати.

Я викладаю на бакалаврських програмах в Могилянці, це студенти 18 —19 років, але я також викладаю старшим людям в Київській школі економіки. Я працюю з людьми різного віку. Я точно знаю, що людям старше певного віку вчитися тяжче, у людини вже є певний бекграунд, але це не записано на камені, з будь-якою людиною можна працювати. Не можна працювати лише з тією людиною, у якої є корупційний інтерес. Якщо є брак знань чи нерозуміння ситуації, з цим можна працювати, якщо це не корупційна складова і не політична вмотивованість. Мені б хотілося вірити, що цього вдасться уникнути, мені би хотілося думати, що в межах комітету політизації питання освіти вдасться уникнути і ми будемо працювати на рівні обміну експертних позицій, експертних думок, а не на рівні політичних звинувачень чи образ.

У нас з Сергієм була історія публічної комунікації. Сергій дав інтерв’ю, у якому він викривлено представив засадничі цифри, які б описували систему освіти. Я відреагувала публічно, написавши статтю з цього приводу. Ця стаття не була спрямована напряму, щоб образити людину. Вона була спрямована передусім на те, щоб зафіксувати якісь речі, які є фактами. Мені здається, що якщо зафіксувати базові факти, можна далі вибудовувати діалог з їх інтерпретації.

— «Голос» — це однозначно опозиція зараз?

— Я би казала, що «Голос»є в унікальній позиції, суперпозиції. З одного боку, у нас є можливість ведення діалогу з частиною партії «Слуга народу», котрі займають більш конструктивну позицію, проукраїнську позицію, таким чином у нас є можливість збирати голоси для того, щоб просувати наші законодавчі ініціативи в парламенті. З іншого боку, у нас є розкіш за жодних обставин не йти на компроміс з власною совістю і не голосувати просто тому, що нас хтось зобов’язав. З одного боку, ми не є достеменно опозицією, ми так само не є в коаліції. Наша надпозиція дозволяє вибудовувати зв’язки з різними політичними силами для того, щоб просувати ті речі, в які ми твердо віримо.

— В чому показники корисності фракції для виборця?

— Для виборця ми сподіваємося виконувати декілька важливих функцій в парламенті. Перша функція — функція раціонального голосу в парламенті. Попри дуже маленьку фракцію, у нас є чи не найбільший запас експертизи, знань, розумінь в дуже багатьох сферах, то ми можемо привносити раціональні аргументи в дискусію всередині парламенту. Друга функція — «функція совісті» парламенту. Це може прозвучати трохи пафосно. Ми достеменно на будь-які маніпулятивні законопроєкти, на будь-які спроби облаштувати законодавчо будь-які корупційні схеми будемо моментально реагувати. Жодна схема, корупційна модель — це те, чого ми не будемо толерувати. У нас є можливість це робити, тому що на відміну від абсолютно всіх політичних партій жодного члена чи членкиню фракції «Голосу» не можна навіть запідозрити в будь-яких корупційних схемах в минулому. Єдиний спосіб з нами домовлятися — це погоджуватися з нашими аргументами або раціонально переконувати нас у своїх аргументах.

Звичайно, є ті ініціативи, за які ми будемо боротися в парламенті. Це ті ініціативи, для яких, я впевнена, можна знаходити партнерів з різних політичних сил, окрім «Окупаційного блоку».

— Ви пішли з Київської школи економіки?

— Я пішла з адміністративної посади. Я обіймала посаду віцепрезидентки Київської школи економіки, курувала окремий напрямок, який був пов’язаний з навчанням у сфері публічної політики й урядування.

— Ви були залучені до тренінгу в Трускавці?

— Ні, я не була залучена до цього процесу.

— Депутатська зарплата від 30 до 50 тисяч, я так розумію, залежно від того, яку позицію посідає людина. Для вас це добре чи погано?

— У мене є кредит на квартиру, тому про фінансову подушку я можу тільки мріяти. Я думаю, що та зарплата, яка є, є неспівмірною з потенційними спокусами, які виникають в парламентарів. Тут навіть не йдеться про те, що люди є дуже жадібними. Я розумію, що для абсолютної більшості громадян, які отримують значно нижчі зарплати, 30 чи 50 тисяч видаються невиправдано великою витратою з державного бюджету, але у порівнянні з тим, які суми це може економити за рахунок того, що, маючи кращий рівень зарплат, людина не буде вестися на пропозиції проголосувати в обмін на гроші, питання про підняття зарплат є доцільним.

Я ніколи не продаю свою позицію, на якій би малій зарплаті я не працювала. Працюючи першою заступницею міністра освіти і науки, я мала якихось три місяці, коли моя зарплата становила 4,5 тисячі гривень. Я не знала, як купити дитині взуття. Це неприйнятна ситуація. В той період мені пропонували ділянку під Києвом, відділити частину одного з університетів. Після відмови люди досить швидко розуміють, що з нею не домовишся.

Розмову слухайте в доданому звуковому файлі.