Розвідка завжди використовувала дипломатію — Володимир Огризко про роль дипломатів і військових у зовнішній політиці

Перша частина інтерв’ю — огляд відомих на той час результатів саміту. У другій частині розмови Володимир Огризко розповідає про особливості української дипломатії; співвідношення між дипломатією і розвідкою у зовнішній діяльності держави; про те, як працює український Центр дослідження Росії, і де у Росії можна шукати спроби об’єктивного дослідження України.

Володимир Огризко: Я почитав замітку міністра економіки Милованова, він назвав цифру від 70 до 150 млрд доларів — це наші прямі збитки, які Україна зазнала після російської агресії. Росія прекрасно себе почуває. Вона створює нам збитки, ми беремо на Заході гроші в кредит, і розраховуємося за те, що нам зробила Росія. Я думаю, така ситуація Путіна більше ніж влаштовує.

Чи мріяв я про те, що буду дипломатом і міністром? Міністром — ні, дипломатом — так. Мені пощастило, тому що я непогано знав німецьку по закінченню університету.

Розвідка завжди використовувала дипломатію для того, щоб працювати під виглядом і парасолькою дипломатії. Це відбувалося, відбувається і відбуватиметься, я думаю, допоки ця професія існує. Є різні способи ведення цієї розвідувальної діяльності. У посольствах працюють військові аташе. Це очевидні військові розвідники, які направлені в іншу країну. З одного боку, для того, щоб налагоджувати взаємовигідні зв’язки, з іншого — трошечки дивитися наліво, направо, принагідно шукати інформацію. В цьому, власне, є збіг по цілям дипломатії та розвідки: вони збирають інформацію. Мета одна й та ж сама, а способи — абсолютно різні. Дипломат ніколи не буде нікого вербувати, у нього абсолютно інша форма роботи.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі