Андрій Куликов: Раніше вас можна було представляти як юристку та політикиню. Чи зараз вас можна називати політикинею?
Оксана Сироїд: Зараз формально точно вже не політикиня. Але я залишаюся активно в політичному процесі і в лідерстві політичної партії.
Андрій Куликов: Ви залишається, незважаючи на нищівну поразку цієї партії?
Оксана Сироїд: Так, я не маю потреби змінювати політичну партію, і результати на парламентських виборах – це було не стільки була оцінка діяльності тієї є «Самопомочі» чи моєї персонально, скільки очікування людей. Бо коли кажуть, що вибори – це оцінка дій чи рішень, то, насправді, більшість отримали люди, які нічого не діяли і нічого не вирішували. Але люди дали їм свої очікування і величезний кредит довіри. Я приймаю таке рішення людей, бо 70% не помиляються, значить щось вони хочуть сказати і ми мусимо це просто почути.
Андрій Куликов: А що, на вашу думку, не встигла почути «Самопоміч»?
Оксана Сироїд: Були якісь об’єктивні феномени, а були суб’єктивні, які залежали від нас. Наприклад, люди очікують дуже активної ролі лідера як такого, і той факт, що лідер партії Андрій Садовий мусив поєднувати дві позиції – і лідера партії поза парламентом, і мера міста — дало відбиток на сприйняття політичної сили. Адже «Самопоміч» була дуже активною та продуктивною в парламенті, але люди очікували позиції лідера. Це не добре і не погано, просто так є. Люди хочуть мати артикульованого, візуалізованого лідера, який буде битися.
Андрій Куликов: Ви повертаєтеся до активної участі у Реанімаційному пакеті реформ?
Оксана Сироїд: Я не вела поки ніяких розмов з представниками громадських організацій, які ходять до коаліції РПР. Я бачу свою діяльність на найближчий час передовсім як викладацьку працю, я хочу присвятити себе основним чином викладанню. Викладанню в університеті і навіть у школі.
Андрій Куликов: Наскільки передбачуваною була ваша робота заступницею голови Верховної Ради і наскільки передбачуваною для вас виявилася наша теперішня дійсність?
Оксана Сироїд: Я можу зізнатися, що я не хотіла посади заступника голови Верховної Ради. Це був дуже тяжкий вибір, адже річ у тім, що посада заступника голови Верховної Ради традиційно вважалася в парламенті такою «пенсією», тобто тяжко було з цієї позиції якось активно працювати. Але ми були політичною силою, яка мала третій результат на виборах, і нам треба було приймати цей вибір. Тоді довелося робити програму для самої себе, адже заступник голови Верховної Ради не має жодних фактичних повноважень. Але з іншого боку – що ти хочеш зробити, те й зробиш. І мене ця посада навчила тому, що якщо ти хочеш щось зробити, то твого статусу і твоєї посади тобі завжди буде достатньо.
Андрій Куликов: У вас завжди був великий рівень уваги до проблем сходу України, війни. Ви зараз втратили той вплив, який ви могли на це справляти. Чому вас це настільки переймало, коли ви були на одній з найвищих посад, і що ви зараз будете з цим робити?
Оксана Сироїд: Я йшла до парламенту з дуже чіткою мотивацією. Навіть на з’їзді у 2014-му році я сказала про те, що наступним кроком Росії буде спроба змінити українську Конституцію для того, щоб зробити юридичну окупацію. І я не помилилася, дуже швидко це відбулося – «Мінськ-2» був підписаний 12 лютого 2015-го року. Тоді одразу почався тиск на Україну про необхідність внесення змін до Конституції — 15 травня 2015-го року була зустріч між Путіним і Джимом Керрі, і тоді, я думаю, було досягнуто згоди, можливо, відбувся певний обмін України на Сирію. Тоді почався дуже жорсткий тиск на Україну з необхідністю внесення змін до Конституції. Я була тією, хто виступив проти, мене підтримала «Самопоміч». Тоді було страшно піти всупереч, коли американці, німці кажуть, що треба голосувати, Порошенко це підтримує, а Оксана Сироїд каже, що не треба, бо це нас знищить. І я була щаслива, що українці поділяли мою думку. Тоді той супротив зупинив процес змін до Конституції. Я вважаю, що це нам дало п’ять років, щоб ми всі разом набралися сміливості сказати «ні». Отже, я вважаю, що цю місію парламенту VIII скликання виконала – я йшла для того, щоб дати людям час, і мені це вдалося. Певно, попереду буде якась інша місія, але це буде інша робота.
Андрій Куликов: Хочу процитувати дещо з дуже значущого опитування Фонду демократичні ініціативи імені І. Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова.
Там ставилися запитання: «Мир – за будь-яку ціну, требе йти на компромісі з ким завгодно і про що завгодно». Цю позицію підтримують від 36,55 прихильників Опозиційної платформи «За життя», до 7,4% – ЄС.
«Задля миру варто погоджуватися на компроміси, але не на всі» – тут рекорд серед прихильників «Батьківщини» – 53,3%, і 41,6 у «Голосу».
«Мир на Донбасі може встановитися лише з позиції сили, коли одна зі сторін переможе» – найбільше цієї позиції притримуються прихильники ЄС – понад 35%, і найменше – Опозиційна платформа – «За життя» – 5,5%.
Яка ваша позиція – на які компроміси варто йти і чи взагалі потрібні якісь компроміси в питанні війни?
Оксана Сироїд: Ці цифри – це результат нашої пропаганди також. Скільки зусиль було потрачено за часів Порошенко для того, щоб пояснити природу війни? Нуль часів. Ніхто людям не пояснював, чому Росія є агресивною, що на нас чекає і що таке мир будь-якою ціною. Сто рокі втому ми погодилися на мир будь-якою ціною, і чим це для нас завершилося? Це завершилося мільйонами репресованих і десятками мільйонів загиблих. Це була ціна миру за будь-яку ціну. Тому що це Росія. Наміри Росії не змінювалися ніколи, Росія потребує контролювати два моря – Балтійське і Чорне – для того, щоб претендувати на домінування в світі. Ці наміри задекларовані ще Петром І і Катериною ІІ, коли Петро І рубав «вікно в Європу», а Катерина ІІ вела Кримську війну. З того часу нічого не змінилося – змінювалися тільки назви. Плани були – експансія на Захід, і Україна – це просто територія, яка стоїть на тому шляху, Росія буде намагатися цю територію контролювати.
Андрій Куликов: Тобто якби Оксана Сироїд відповідала на запитання соціологічних служб Центру Разумкова і Демократичні ініціативи, то яку відповідь ви дали б?
Оксана Сироїд: Мир можна встановити лише з позиції сили. Ми маємо бути сильними, і це не є неможливо. Якщо Ізраїлю вдається зберігати баланс в оточенні арабських держав, то Україна точно зможе балансувати Росію. Більше того, коли всі на Заході говорять про те, що потрібно стримування Росії, то єдиним способом стримати Росії є посилення України. Немає іншого способу, адже як тільки Україна потрапить знову під контроль Росії, буде ефект доміно. На жаль, на Заході цього ніхто не розуміє.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.