Лариса Денисенко: 19 квітня в «Купідоні» о 19.00 відбудуться поетичні читання.
Артем Полежака: Це буде представлення моєї дебютної збірки поезії. Там 160 сторінок «стіхотворной услади». Це вірші, написані за останні 10 років. Але найстарішому — близько 20. Важко було відібрати вірші для збірки, це була робота над собою, адже деякі вірші я тримав в голові, ось лише зараз записав.
Лариса Денисенко: Багато є твоїх віршів в інтернеті без зазначення твого авторства?
Артем Полежака: Якось я знайшов колись свій віршик в інтернеті, але склалось враження, що його хтось кілька разів комусь переповів. Це приємно, що твої вірші пішли в народ, але…
Лариса Денисенко: Свій вірш ти подавав на конкурс від «Української правди».
Артем Полежака: Так, от я його і зачитаю:
Садок вишневий коло хати,
Раби сапають буряки,
Фрейлехс танцюють парубки,
Висить дитинка розіп’ята —
Над тільцем порхають круки.
Зігують мати на порозі,
Моститься ззаду син-Пріап,
В світлиці на іконі — цап,
Сім’я вечеря на підлозі —
Парує смажений кацап.
З АТО ідуть американці,
Співають «бейбі, донт ю край…»
Лунає спів за небокрай,
Ти ж über alles, моя мамця —
Жидофашистський рідний край…
Анастасія Багаліка: Це нагадує картинку з російського телебачення.
Артем Полежака: Воно мене надихає. Надихають всякі гадості, ти їх перетравлюєш і рефлексуєш. І виходять от такі вірші.
Лариса Денисенко: Твої вірші — поетичні демотиватори, вказуєш на міфи сучасної Росії щодо України.
Артем Полежака: Це мій метод боротьби. Але у мене і багато лірики. Ось цей вірш взяв в розробку гурт «Бумбокс». З таким текстом — не сумніваюсь, що це буде шедевр:
Демотиватори — це мій метод боротьби
Ти мені співала в вічі:
Мон амур, май лав…
Я тебе сьогодні двічі…
Проігнорував.
Падали два чобітка.
Скреготів диван.
Я збрехав, що ти така
В мене намбер ван.
Захурделила зима
Славне місто Львів…
Ти прийшла — мене нема.
Підманув.
Підвів.
Не кажи, що я нещирий,.
Що не так любив,
Ти на мене в певній мірі мала певний вплив.
В нас з тобою було всяке, бейбі,
Єс, оф корс.
Ти мені робила лайки, я тобі — репост.
Ти давала скрипку грати — я ламав смичок.
Я дарив тобі троянди,
Ти мені — нічо.
Я читав тобі сонети,
Ти казала: «Шо?»
Говорила: «Та пішов ти!».
Я собі й пішов.
Я носив тобі у ліжко каву і бухло,
Ти казала: «Ето слішком, кофє — ето зло»
Ти любити геть не вмієш,
Де твоя жага?
Ти мене не розумієш!
Я сказав: «Ага».
Захурделила зима
Славне місто Львів…
Ти прийшла — мене нема.
Підманув.
Підвів.
Це лірика, а далі вже кожен розуміє, як може.
Анастасія Багаліка: З якими реакціями ти стикався?
Артем Полежака: Бувало, люди з залу виходили, я ж не можу всім подобатись. В ДНР-івському сайті «Трибунал» я числюсь як «поэт фашистских взглядов, выступающий перед карателями». І найстрашніша фраза: «Поддерживает АТО».
Сьогодні в «Купідоні» буде благодійний поетичний марафон, де будуть зібрані кошти на допомогу бійця. Це триватиме до вечора.
Лариса Денисенко: Розкажи про свою допомогу армії.
Артем Полежака: Все почалось ще влітку 2014 року, ми тоді поїхали до «Айдару». Потім мене запросили в різні військові частини. Останній раз ми їздили десь 2-3 тижні тому. моя улюблена публіка — військові. Якщо я не підніму їм бойовий дух, то хоча би підніму настрій.
Анастасія Багаліка: А чому військові?
Артем Полежака: Вони краще розуміють мої жарти, іронію. Краще розуміють, коли я читаю «Як правильно бити кацапа».
Лариса Денисенко: А чи було обурення від цивільних?
Артем Полежака: Підійшла колись одна дівчина, сказала, що мої вірші про Путіна ображають всіх росіян. Перед військовими таких питань не виникає.
Лариса Денисенко: Чи надихнули якісь історії від бійців?
Артем Полежака: Є в мене кілька невеселих військових віршиків.
Але от до мене Андрій Єрмоленко звернувся написати дитячі віршики до книжечки. Але їх має бути цікаво читати і дорослим. От наприклад:
Моя улюблена публіка — військові, вони краще розуміють мої жарти та іронію
Зайчик
Зранку Зайчик-пострибайчик вибігає на майданчик
На майданчику зайчата вчаться змалечку стрибати
Хто не скаче, наче м’ячик,
Хто не скаче — той не зайчик.
Або ось ще:
Ще не висохла зранку роса,
Ходить лугом Коза-дереза,
Бродить лісом, полями гуля,
Невідомо, кому промовля.
Мала слабкість, хоча й не слабка.
Закохалась в старого цапка.
Як цапок заспіває бува:
«Кропива ти моя, кропива».
Так і кинусь в шалений танок,
Жаль, цапок був любитель жінок.
Втік від мене мій юний орел,
Ох і козлик він, ну і козел!
Я беру матеріал із життя, мені ж треба глину.
Анастасія Багаліка: Ти припускаєш, що діти зрозуміють цю іронію?
Артем Полежака: Діти будуть слухати вірші про козочку. Легше, коли в залі військові, цивільні чи студенти, а ми одного разу виступали перед військовими, там багато дітей було, бабушки. Справився, дітям сподобалось.
Робить мене сильнішим те, що мене не вбиває.
Знає про це кожен воїн, а особливо, хто п’є.
Зараз прийду додому, люба мене не впізнає,
Зробить мене сильнішим.
Зробить, якщо не вб’є.
Або:
Оце якби воно тогда конєшно,
Я обійняв би всіх дівчаток нєжно-нєжно.
І не розкрив би тих обіймів нікогда.
Тоді б воно оце, конєшно, да.
Лариса Денисенко: Ти як інструмент використовуєш суржик. Твоя збірка називається «Стіхи о жизні».
Артем Полежака: Моя збірка написана трьома мовами: українською, російською і суржиком. Хтось бореться із суржиком, для мене — це інструмент, один із варіантів української мови.
Нам не тільки треба плекати українську мову «як парость виноградної лози», але і культивувати наші діалекти, збагачувати мову запозиченнями.
Лариса Денисенко: Де тебе можна буде знайти під час Книжкового Арсеналу?
Артем Полежака: Мою збірку можна буде знайти на стенді видавництва «Люта справа». Сам я буду виступати в неділю на поетичному батлі десь близько п’ятої вечора.
От віршик про котика, наприклад:
У кота-воркотика Гриші
Завелися в погребі миші.
Миші бігають аж на горище
І режим порушують тиші.
Кіт на мишок не має злості,
Часто ходить до них у гості.
То цукерок їм поштою вишле,
То угоду з мишами підпише.
Кажуть друзі йому: «Гриша, Гриша.
Від угод твоїх стало ще гірше».
І хазяйка вже Гриші не рада,
Каже: «Це якийсь не Гріша, а зрада!».
Збірка моя ще тільки друкується, а я вже кілька екземплярів продав. Але найдешевше її можна буде купити у вівторок. Продавати її будуть в інтернеті, в книгарнях, можна купити і у мене.