Адвокат в Україні може бути агентом правових змін

Хто такі адвокати майбутнього, якими професійними компетенціями мають володіти та чому їм потрібно навчатися — розповіли співорганізаторки програми «Адвокат майбутнього» Лариса Бізо та Оксана Кікоть. 

Лариса Денисенко: Що таке «Адвокат майбутнього» і чим займаються адвокати теперішнього? Наскільки змінюється роль адвоката і як мають змінюватися адвокати з реформою правосуддя?

Лариса Бізо: Оскільки наш проект розрахований на підтримку і розвиток системи безоплатної правової допомоги, для нас дуже важливо враховувати потреби клієнтів, які будуть використовувати ці послуги. Насамперед, стосунки між адвокатом і клієнтом. Дуже важливо розвивати вміння та навички адвокатів, які будуть надавати послуги.

Знання законодавства, системи правосуддя — це одне, вміння працювати з клієнтом, розуміти потреби, проблемні моменти — це інше. Під час оцінки різних навчальних потреб з’ясувалося, що потрібно розвивати саме ці вміння стосовно ефективної комунікації не тільки з клієнтом, а й з іншими стейкхолдерами. З цією метою була створена робоча група з Асоціацією правників України, Асоціацією юристів Канади, ГО «Асоціація адвокатів», що надають безоплатну правову допомогу.

Минулої весни в нас була початкова місія, приїжджали наші колеги з канадської Асоціації правників, спільно з українськими колегами ми проводили оцінку потреб і зустрічалися з адвокатською спільнотою по регіонах, у Києві. Від цього виходили на розробки концепцій програми.

Оксана Кікоть: Ми вважаємо, що адвокатура — ключова ланка в системі правосуддя. Ця програма і спрямована саме на адвокатів. За світовими тенденціями, адвокати зараз не тільки надають правову або правничу допомогу. Вони просувають найкращі практики в системах правосуддя, є лідерами в процесі впровадження реформ у системі правосуддя, в доступі до правосуддя і загалом верховенства права.

Ми вважаємо, що адвокатура — ключова ланка в системі правосуддя

Програма буде спрямована на те, щоб не тільки розвивати індивідуальні навички адвокатів, але і створити для них майданчик, де вони зможуть об’єднуватися, обмінюватися досвідом, найкращими практиками, які вони напрацювали. Це досвідчені адвокати, яких ми відібрали за конкурсом, вони мають досвід роботи щонайменше два роки і досягнення, в тому числі в громадській діяльності.

Ірина Славінська: Які компетенції ви хочете підкреслити?

Оксана Кікоть: Це знання, навички, поведінкові аспекти та цінності. В рамках цієї програми ми багато будемо говорити про цінності та етику. Етика є наскрізною темою програми, що буде присутня в кожному з модулів. Щорічне підвищення кваліфікації адвокатів у світі включає величезну частину навчання, яке спрямоване на розвиток навичок з дотримання найвищих етичних стандартів в роботі.

Наші канадські колеги розглядають етику як ключове питання навіть у щоденному житті адвоката. Вони ділилися з нами прикладом, адвокати дуже обережно ставляться в Канаді до того, аби не допускати навіть незначні порушення — умовно кажучи, не в тому місці припаркувати машину. Навіть такі моменти можуть вплинути на репутацію адвоката і на те, як його сприйматиме співтовариство та клієнти.

Лариса Денисенко: Наскільки голоси канадської спільноти адвокатів чути в медіа? Наскільки вони коментують події та дотичні до важливих проблем, які стосуються прав людини?

Лариса Бізо: Дуже активно. І вони дуже позитивно сприймаються населенням. Асоціація канадських правників та інші організації суддів у Канаді вважають їх дуже професійними, а їхні пропозиції позитивно сприймаються, вони постійно намагаються забезпечувати дотримання прав людини чи певних соціальних аспектів.

Лариса Денисенко: Наскільки українські адвокати сприймаються суспільством як політично заангажовані?

Оксана Кікоть: Тут є декілька аспектів, один з них — етичний, про який ми будемо багато говорити. Є ще один момент, який ми виявили з оцінки потреб для програми, — це ототожнення адвокатів з клієнтами. На думку адвокатів, з якими ми спілкувалися, це є досить серйозною проблемою в Україні.

Ірина Славінська: Тобто, якщо ти адвокат і захищаєш одіозну постать, що за це буде?

Оксана Кікоть: Громадськість може сприймати це так, що адвокат є такою ж одіозною особистістю як його клієнт, поділяє його погляди, спосіб життя.

Лариса Денисенко: Але є моменти, коли дійсно поділяє. Інколи людина як спікер сама не розділяє межу політичних інтересів і суто професійних інтересів та зобов’язань.

Оксана Кікоть: Ми віримо, що цьому треба вчитися. Один з наших модулів присвячений тому, що ми будемо говорити, як комунікувати з громадськістю, з медіа таким чином, щоб доносити свою позицію, права клієнта, але не бути асоційованим з клієнтами або з його проблемами.

Ірина Славінська: Ми говорили про аналогії з тим, як працюють адвокати в Канаді, про високі стандарти щодо етики. Наскільки цей досвід, традиція верховенства права може накладатися на українську ситуацію?

Лариса Бізо: Для нас це був один з аспектів, який ми розглядали в нашому підході щодо розробки програми. Хотілося мати можливості налагоджувати зв’язки між асоціаціями і між правниками, але зрозуміли, що це два окремі світи і традиції. Ми намагалися разом з канадськими колегами розробляти перші варіанти програми. Була розширена робоча група, куди входило багато різних українських адвокатів та юристів, йшла процедура адаптації програми, щоб вона відповідала українським реаліям.

Зрозуміло, певні етичні питання, норми і їхнє дотримання — це має бути в будь-якій країні. Але контекст відрізняється. І у такому випадку: як адвокат має боротися з системою, бути активним і дотримуватися норм? До нас долучилися експерти і доробляли програми. Тому будь-які аспекти виходять з українських реалій. Обираючи тренерів для програми, ми вважали, що неправильно було б взяти канадських експертів — нам було важливо розвивати спроможності на місцевому рівні, тому тренери програми українські. Звісно, канадські тренери приїжджають, діляться досвідом.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про школу наставництва, про людей, які викладають на юридичних факультетах, наскільки в нас це розвинуто? Наскільки самі адвокати усвідомлюють свою відповідальність ростити послідовників?

Оксана Кікоть: Мені здається, інститут наставництва в нас недорозвинений. Це одна з причин, чому ми інвестуємо в українських тренерів. Нам би хотілося і надалі приділяти цьому увагу в Україні. Ми відчули цю потребу, в тому числі працюючи з системою безоплатної правової допомоги. Надзвичайно велика кількість адвокатів після університетів приходять в систему і потребують, щоб були більш досвідчені колеги, які могли б допомогти їм опанувати практичні навички, яким, на жаль, не навчають в університетах.  

Ірина Славінська: Чому є проблема становлення інституту наставництва?

Оксана Кікоть: Ми запитували у наших колег в Канаді, чому у ниє це працює. Вони вважають, один з ключових факторів, чому це існує, — престиж ментора і наставника через його наставницьку і менторську роботу. Канадська асоціація юристів має інститут наставництва як один із видів їхньої діяльності. Вони запрошують наставників, які працюють з колегами. Жоден тренер в Канаді не отримує оплату за свою роботу. Вважається престижним передавати знання та досвід.

Лариса Бізо: Вони хочуть робити свій внесок, щоб щось залишилося, коли вони вийдуть на пенсію. А тому вони відчувають відповідальність за виховання молодих юристів.