Бій під Крутами - що насправді відбувалось 29 січня 1918 року на Чернігівщині?

Гість ефіру — історик Віталій Скальський.

Віталій Скальський: Читаючи в газетах статті, я помічаю, що з року в рік повторюються однакові фрази. Це трошки зачіпає. Одна з найбільш поширених фраз про те, що бій під Крутами дуже слабко досліджений. В історії України, напевно, немає такого бою, який би ми так детально знали. Ми знаємо учасників, складаємо списки. Історики сперечаються про кількість кулеметів, про те, де вони стояли. Є карта-схема бою. На тій мапі позначені залізничні будки, тобто це такий рівень деталізації, що багатьом темам і не ввижався.

Андрій Куликов: Скільки часу нам знадобилося, щоб дійти до такої деталізації? Я припускаю, що в радянські часи дослідження або були секретні, або не велися.

Віталій Скальський: Звісно, це не досліджувалося, ймовірно, не тому, що забороняли, просто це було поза інтересами істориків. Історики відчувають, на що є суспільний запит.

Наступний міф навколо слова «юнак». Бій під Крутами у нас асоціюється з тим, що розстріляли дітей. Це починається з неправильного трактування тодішньої термінології. Юнак тоді — це не молодий хлопець, це студент військового училища. Це людина, достатньо добре ознайомлена зі зброєю, вона знає військову справу. Юнак — це відповідник терміну «юнкер». Якщо ми подивимося відомі нам біографії, то там є семеро гімназистів. Це 6 — 8 класи Другої української київської гімназії. Решта віком 19 — 28 років. Це не той вік, коли треба гинути за Україну чи загалом гинути, але це не діти. Серед них були одружені.

Андрій Куликов: Наскільки стратегічно важливим був бій під Крутами?

Віталій Скальський: Стратегічно це не був супервизначальний бій, хоча кожен бій є важливим. Справа в тому, що в тій українсько-радянській війні основним напрямком, де велися бойові дії, був Полтавський напрямок. Там діяв Петлюра зі своїм Гайдамацьким кошем Слобідської України. Чернігівський напрямок був допоміжним. Тоді відправляли допоміжні війська. Чому туди поїхали юнаки Київської військової школи, а не добровольці чи регулярні війська? Тому що перед ними було завдання просто стояти, утримувати позиції. Ці позиції утримувалися від грудня. Майже два місяці юнаки були в польових умовах. Вони стали відступати, бо втомлені, більшовиків було більше.

Коли ці юнаки прийшли в свої казарми, там вони зустріли Студентський курінь, якому було призначено охороняти приміщення Центральної Ради. Одні молоді, другі молоді, вони посперечалися і поїхали рятувати Україну.

Андрій Куликов: На сайті Інституту національної пам’яті я знайшов статтю Олесі Ісаюк «Шість тез про Крути або що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року». Мене зацікавив вмонтований у цю статтю плакат, де написано: «29 січня 1918 року наші добровольці стримали наступ ворога на Київ. Україна стала можливою завдяки армії». Написано також «Крути» і під цим «перші кіборги».

Віталій Скальський: Як на мене, непогане означення для національної пам’яті, для історичної політики держави, для пояснення суспільству, яке здебільшого не має історичної освіти. Я не бачу проблемі в тому, щоб вживати слова «перші кіборги».

Андрій Куликов: А «добровольці»?

Віталій Скальський: Таки ж добровольці. Студентський курінь – це абсолютно добровільна формація. З юнкерами можливі варіації, хоча я не думаю, що в тих умовах, якби хтось не побажав поїхати, його б змушували.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.