«Громадське радіо»
Олена Жежера, журналіст, член «Громада Приірпіння», і Віктор Бархоленко, голова Київської обласної громадської організації «Народна воля», розповідає про останні події у справі стосовно мерів Бучі та Ірпеня.
Нещодавно в будинках мера Бучі Анатолія Федорука та мера Ірпеня Володимира Карплюка пройшли гучні обшуки. Меру Бучі була оголошена підозра, його взяли під домашній арешт і відсторонили від виконання обов’язків.
Ірина Ромалійська: Що відбувається в місті зараз?
Віктор Бархоленко: Нічого дивного, Буча живе.
Ірина Ромалійська: Як на ці події реагують люди, бо ми чули, що там ніби відбуваються акції протесту?
Віктор Бархоленко: В рамках кримінального провадження оголошено підозру бучанському голові та секретарю. Але не лише ці дві особи мають нести персональну кримінальну відповідальність, їх буде більше.
Аби уникнути персонального кримінального покарання наша місцева влада вдається навіть до цинізму. Вони хочуть свої кримінальні злочини перевести у політичну площину. Тому-то й створюються ці шабаші на місцях.
Михайло Кукін: Чи можемо ми говорити про злочинні діяння до суду?
Віктор Бархоленко: Я можу, тому що я в цьому переконаний.
Ірина Ромалійська: Я нагадаю суть справи. Ще в 2002 році 890 гектарів лісу були переміщені рішенням селищної ради Бучі з категорії лісу у категорію «землі з зеленими насадженнями». І це дало змогу роздавати цю землю. Про це заговорили гучно, коли 14 гектарів землі перейшли у власність Кіргана, діда віце-спікера парламенту Ігоря Калетника.
Михайло Кукін: Чому саме зараз порушена ця справа?
Віктор Бархоленко: Фактично, я цим питанням займаюсь ще з 2002 року. До правоохоронних органів була сила-силенна звернень щодо вчинення злочину з ознаками корупції певних посадових осіб, які своїм рішенням перевели землі державного лісового фонду до категорії земель громадської та житлової забудови. Тобто ліси першої категорії були переведені місцевою владою у статус кущів та бур’янів, а потім була здійснена подальша реалізація тих корупційних схем щодо виведення цих земель на тіньовий та спекулятивний ринок землі.
Ірина Ромалійська: Я пригадую, що років 2 тому говорили, якщо прокуратура та суди стануть на ваш бік, то тоді чи не пів-Бучі мають знести.
Олена Жежера: Поширювались такі чутки, що нібито 890 гектарів Бучі зараз перейшли у власність Кабінету Міністрів, і нібито ця земля арештована, а разом з нею і школи, лікарні та будинки. Насправді Печерським судом, який відбувся влітку, за поданням прокуратури було арештовано 20 гектарів землі, яка була виділена, на думку прокуратури, у незаконний спосіб. Це 14 гектарів землі, яка була виділена діду Ігоря Калетника, і близько 6 гектарів землі, виділених на підставних осіб. Ці землі були об’єднані у великий масив і передані у власність одній людині.
Ірина Ромалійська: Тобто всіх інших мешканців Бучі це не торкнеться?
Олена Жежера: Всіх не торкнеться жодним чином. Школи й лікарні будуть функціонувати у тому ж режимі.
Віктор Бархоленко: Я також хочу додати, що простих бучанців, які отримали землі в межах земель і свого фонду, фактично, немає. Це буквально одиниці. Як правило, ці землі розподілялися знову ж таки через ці корупційні схеми на підставних осіб з усіх усюд нашої незалежної України. Ці земельні ділянки об’єднувалися в одні площі, оформлялися пакетами та виводилися на тіньовий ринок. До речі, це якраз і є стартовий капітал, у відповідності до якого, місцева влада в особі нашого мера Федорука почала реалізовувати інші проекти будівельного бізнесу.
Ірина Ромалійська: Розкажіть, будь ласка, про це. Я займалася цією справою. Наскільки я знаю, багато землі видано фірмам, засновниками яких є дружина мера Бучі Федорука та дружина мера Ірпеня Каплюка.
Віктор Бархоленко: Це звичайні, в традиції бучанської влади, корупційні схеми, коли оформлюється земля на підставних осіб. Ось, наприклад, є громадянин Глива, на якого оформлено 57 соток, громадянин Ніколайчук — 47 соток, громадянин Павловський — 37% і так далі.
Ірина Ромалійська: Хто ці люди?
Віктор Бархоленко: Це підставні особи. Потім ці люди віддають право користуватися земельними ділянками такому собі громадянину Яцюку. Олег Яцюк — це двоюрідний брат мера Бучі Федорука. У свою чергу, Яцюк, отримавши у право власності ці земельні ділянки, передає право розпоряджатися ними будівельній кампанії «Будрегіонінвест», засновниками якої є дружина мера Бучі Федорука та дружина Карплюка. Ось вам зорганізувався такий дружній тандем у сфері будівельного бізнесу.
Ірина Ромалійська: І так виникають оці дуже гарні та привабливі для покупця багатоповерхівки. Особливо враховуючи, що там дуже гарно – поруч ліс, сосни.
Олена Жежера: Справа в тому, що саме на це і були розраховані ці будинки. Вони таким чином залучали інвесторів. Навіть досі на сайті «Будрегіонінвест» залишилася інформація, де вони пропонували продати житло в житловому комплексі «Річ Таун». Там написано, що будинки стоятимуть прямо посеред соснового лісу.
Михайло Кукін: Але ж там ці будинки є. Їхнім мешканцям зараз справді нічого не загрожує? Їх не виселять?
Олена Жежера: Ні, у нас немає таких прецедентів. Справа в тому, що ці люди за свої квартири заплатили подвійну вартість саме заради того, що вони будуть милуватися лісом зі своїх вікон.
Зараз ці нові мешканці долучилися до нашого руху, тому що буквально через півроку, як вони заселилися у свої квартири, вони побачили, що ліс навколо масово знищують. Тому вони разом з нами почали виходити на протест. Але за ці два роки, що існує «Річ Таун», ми тільки зараз помітили такий рух. На жаль, зараз навколо будинку лісу майже не лишилося.
Михайло Кукін: Але є і протилежний рух. Влаштовуються акції і на підтримку мерів та депутатів. Хто ці люди?
Олена Жежера: Це всі бучанці, ми ж один одного знаємо. Це люди, які якимось чином причетні до місцевої влади. Хтось там має земельні ділянки, які захищає, хтось бізнес, який напряму залежить від місцевої влади, також на такі акції приходять депутати, які свого часу підтримували рішення про незаконні виділення земель, є і працівники місцевої влади та відділу освіту на чолі з начальником відділу освіти.
Ірина Ромалійська: Але я і зустрічала серед них людей, які казали: «Так, ми знаємо, що він краде, але він принаймні щось робить».
Олена Жежера: Справді, є така категорія людей, переважно це люди, які нещодавно приїхали в Бучу і яким все подобається. Але коли ці люди, наприклад, починають користуватися водою вдома і бачать, що вона тече чорного кольору, коли вони зіштовхуються з проблемою, коли неможливо влаштувати у дитячий садок дитину, а навчання у школі відбувається у три зміни і потрапити туди, практично, неможливо, вони розуміють реальну ситуацію.
Цю ситуацію можна порівняти зі звичайною родиною. Ось є родина, чоловік, дружина, діти, вони, наприклад, жили у приватному будинку, вони найняли собі домогосподарку. Вона була дуже класна: все їм робила, купувала продукти, прибирала і так далі. І на якомусь етапі домогосподарка вирішила на городі у цієї родини побудувати дитячий майданчик. Мама була проти, бо вона там саджала квіти чи ще щось, а батько казав, що це добре, діти будуть гратися. Потім ця домогосподарка повісила зверху якісь ліхтарики, і це теж було гарно. Їй це все пробачили, і при чому це все робилося за кошти цієї родини. Але там ще пустував газончик, і домогосподарка вирішує на цьому газончику побудувати 9-поверховий будинок. І на етапі побудови багатоповерхівки жителі приватного будинку починають розуміти, що десь їх кидають. І що залишається цій родині? Мабуть, кудись виїхати. Ось в такій ситуації зараз знаходяться корінні місцеві жителі.
Віктор Бархоленко: Це жахливо, тому що, по суті, вони не можуть і виїхати, тому що, щоб переїхати і купити новий будинок треба гроші. Для цього вони мають продати те майно, у якому живуть зараз, а воно знецінено. Будівельний бізнес повністю затискає і знищує місцеве корінне населення.
Ірина Ромалійська: Коли я спитала Федорука щодо того, що його дружина та дружина його кума будують там багатоповерхівки, він сказав, цитую: «Так это прекрасно, что строят микрорайоны, город развивается». Це саме відповідь на те, чи не бачить він у тому конфлікту інтересів.
Олена Жежера: Якщо місто розвивається, то, відповідно, і будівельні фірми мають сплачувати певну частку у бюджет міста. За ці кошти мають будуватися, наприклад, садочки і школи. Якщо взяти бюджет за минулі півроку, було заплановано взяти пайову участь від забудовників у розмірі близько 19 мільйонів гривень, по факту сплачено було лише 3 мільйони гривень.
Михайло Кукін: Ви, до речі, порівнювали, скільки нового житла було побудовано, та скільки з’явилося нових місць у школах та дитсадках міста?
Віктор Бархоленко: Та кількість дитячих садочків та шкіл, які були у Бучі станом на 70-80-й рік, та сама, що й зараз. Хоча передусім розвиток міста полягає саме у поліпшенні інфраструктури.
Забудовник повинен сплачувати, у відповідності до бюджетного кодексу, пайову участь живими грошима. Як правило, влада з використанням свого службового становища проводить заліки робіт по благоустрою територій якраз тих будинків, де вона будує. І ці гроші вона зараховує як пайову участь. Хоча вона це повинна була зробити за свої гроші. Це повинно бути окреме кримінальне провадження, тому що державна фінансова інспекція провела перевірку і встановила, що 32 мільйони гривень не потрапили до бюджету саме через цю корупційну складову. Але у мене є інформація, що, фактично, ця сума складає 59 мільйонів.
Ірина Ромалійська: Що, до речі, з Карплюком? Чому йому не оголошена підозра? І які ваші прогнози щодо його особистості?
Віктор Бархоленко: Зараз проводяться слідчі дії. За тими матеріалами, якими я володію, він має також нести персональну кримінальну відповідальність.
На сьогодні він в Ірпені, де люди обрали його мером. Заповнюючи декларацію, він пояснив, що він успішний бізнесмен, і всі свої статки чесно заробив у Бучі. Насправді він заробив їх через корупційні схеми у тандемі з бучанським міським головою, паном Федоруком.
Михайло Кукін: Ви задоволені нинішнім станом справ?
Олена Жежера: Суть же не в тому, щоб когось арештували чи посадили. Суть в тому, що має змінитися система.
Я думаю, що саме з Приірпіння найближчим часом і почнуться зміни в країні.