Будівництво «Стіни» Держприкордонслужба мала узгодити з археологами, - представники НАНУ
Археологи стверджують, що «Стіна» будується з порушенням чинного законодавства та руйнуванням пам’яток, а також відправили відповідний лист на ім’я президента України
У студії заступник голови ВГО «Спілка археологів України», доктор історичних наук Яків Гершкович і науковий співробітник відділу археології Криму і Північно-Західного Причорномор’я НАНУ Сергій Теліженко.
Валентина Троян: Я так розумію, виник конфлікт. Чи як би ви це назвали?
Яків Гершкович: Конфлікт чи ні – я не знаю, як правильно назвати. Але ситуація напружена. Ми на неї нещодавно реагували, був лист на ім’я президента Петра Олексійовича Порошенка від Спілки археологів України.
Валентина Троян: Чи була реакція прикордонників після оприлюднення цього звернення?
Яків Гершкович: Це звернення було зроблено тиждень тому, реакції ще не було. Можливо, й не могло бути – прикордонники, мабуть, тільки від вас знають про те, що такий лист існує.
За існуючими правилами президент, скоріше, АП, має відповісти на лист протягом місяця. Тому ми ще побачимо, чим усе це закінчиться.
Я можу пояснити, чому ми були вимушені турбувати президента. Справа в тому, що вся ця проблема доводка «Стіни» тягнеться вже чотири роки. За існуючим законом «Про охорону археологічної спадщини», «Про охорону культурної спадщини», за існуючою міжнародною Конвенцією про охорону археологічної спадщини, яка ратифікована Україною, держава має сприяти тому, щоб у зоні будь-якого будівництва на стадії підготовки проекту археологи зробили свій висновок: де можна будувати, де немає археологічних пам’яток і об’єктів.
Із самого початку Держприкордонслужба, яка веде роботи по проектуванню, фінансуванню «Стіни», підійшла до цього питання суто формально. Вони зробили запит до місцевих органів охорони пам’яток, тобто в управління культури облдержадміністрації, з запитанням: ось є проект, а де ж тут є археологічні пам’ятки?
Дійсно, в цих управліннях облдержадміністрації такі дані є, але всім відомо, а представникам Держприкордонслужби неодноразово намагалися пояснити: в цих списках є лиш ті пам’ятки, які занесені в державний реєстр.
Але ж, окрім цих пам’яток, є ті, які ще в черзі – не тільки не досліджені, а й ті, які просто не виявлені. Археологи не бачать крізь землю – ми такі ж люди, як і всі інші. Для того, щоб сказати, чи є щось в конкретному місці, потрібно поїхати туди, дослідити. Тільки потім можна робити висновок.
Хоча представникам Держприкордонслужби намагалися пояснити цю обставину, вони вважають, що все зробили вірно.
Валентина Троян: У заяві, підписаній вами, йдеться про 200 цінних пам’яток археології. Можете про них розказати?
Яків Гершкович: Краще про них розповість Сергій Анатолійович, бо він часто бував там на місці. Я лише хочу сказати одну річ. Ці 200 пам’яток відомі Луганській ОДА. Але від Держприкордонслужби йде запит у луганське обласне управління культури: «Де там ваші пам’ятки? Покажіть нам!» Як вони можуть показати пам’ятки, якщо весь каталог їх пам’яток залишився в Луганську? Його не встигли перевезти.
Тому вони взяли сучасні військові карти і просто подивились, де проходить державний кордон і що є на цих картах. Це дуже приблизні карти. Вони з’ясували, що в межах, де проходить ця лінія, є 200 курганів. Вони просто порахували ці пункти. Якщо б у них був реєстр, вони виїхали б на місце цієї майбутньої «Стіни», то пам’яток було б утричі більше, якщо не вп’ятеро.
Сергій Теліженко: Більшість із цих курганів ще й утворюють курганні групи, тому їх там має бути значно більше. В нашому випадку варто все-таки виїхати та подивитися, що там є. Крім того, ділянки кордону проходять також і по низинах вздовж річок і балок, де можуть бути й поселення.
Валентина Троян: Наскільки я розумію, в Харківській області будівництво «Стіни» вже майже завершене. Чи можете ви ще якось вплинути на ситуацію там, чи це неможливо?
Яків Гершкович: Все, що зроблено в Харківській області, зроблено без археологічного нагляду. Але навіть там можна зробити останнє: є пункт А і Б в межах області, за цим маршрутом навіть там, де будівництво закінчене, треба археолог чи декілька – вони йдуть маршрутом і дивляться, через що пройшла ця «Стіна». Хоча б так.
Але проблема в фінансуванні. Ми не можемо просто взяти, поїхати, домовитися із прикордонниками та проходити там все.
Валентина Троян: Хто має фінансувати?
Яків Гершкович: Є закон «Про охорону археологічної спадщини», відповідно до цього закону такі роботи фінансує замовник робіт – Держприкордонслужба.
Валентина Троян: А коли створювали проект «Стіна», ці гроші були закладені на проведення цих робіт?
Сергій Теліженко: Мені це невідомо. Я знаю про те, що всі обладміністрації подали свідчення про те, що є пам’ятки археології. Більше того, сьогодні я дзвонив в Харківську область представникам «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології, розмовляв з приводу того, чи подавали вони якісь заявки, чи проводили дослідження. Вони сказали, що звернулися до управління культури Харківської обладміністрації з запитом, чи будуть проводитися якісь роботи, чи будуть викликати археологів. Обладміністрація проігнорувала цей запит, тому роботи на харківській ділянці кордону проведені з порушенням закону.
Валентина Троян: Що ви будете робити, якщо прикордонники, Міністерство культури не відреагують на ваше звернення?
Яків Гершкович: Оскільки ми зверталися до Петра Олексійовича, ми будемо сумувати, що й цей президент не спромігся допомогти археологам, якщо він не допоможе. Ми будемо сумувати, що багато археологічних пам’яток буде зруйновано й ми ніколи не дізнаємось, скільки їх було і що це було. При цьому всьому ми намагаємося щось робити, виступаємо зі зверненням, багато говоримо в пресі – всі професійні археологи і наш Інститут.
Валентина Троян: Чи відомо вам, як пройшли роботи в Харківській області і чи можна говорити про те, що було пошкоджено?
Сергій Теліженко: Щодо Харківської області, то інформації немає. Але маю інформацію про те, що на території Луганської області близько 20 кілометрів луганської ділянки пройдено – це Троїцький район. Згідно мап Генштабу, а також карт Шуберта 1863-х років, там фігурує досить велика кількість курганів: два кургани та курганна група, у бік Білокуракинського, Новопсковського району – велика кількість курганів та поселень. Що стосується цих пройдених 20-ти кілометрів, то, я думаю, все було знищено.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.