Це історія про явище, яким є цей фільм для України, — Гудімов

Виставка «Тіні забутих предків» пройде 23.03-10.04 в Мистецькому Арсеналі. Про повторюваність історії, експозицію виставки, її концепцію та саундтреки розповідає музикант та співорганізатор Павло Гудімов. Facebook-сторінка події за посиланням

Ілона Довгань: Почему вы решили сделать эту выставку?

Павло Гудімов: Почну з передісторії. Мій друг-кінокритик Андрій Алферов хотів зробити щось спільне і запропонував зробити виставку про «Тіні забутих предків». Для мене це важливий фільм у контексті візуального мистецтва, адже «Я Галерея» більше займається візуальним мистецтвом. Але тема шістдесятників зараз є однією з найцікавіших. Я прослідкував цей рух, політичну ситуацію в країні і в Радянському Союзі і вирішив зробити нестандартний проект про фільм.

Ілона Довгань: Варто сказати, що буде 9 залів і всі, крім одного, — прохідні.

Павло Гудімов: Останній зал — «Ліс» — дуже філософський. Лісом все починається і закінчується. У цій виставці ми аналізуємо ціле явище, яке призвело до політичних змін, репресій. Можемо згадати нелегку долю Параджанова, ( і провести паралель з Надією Савченко) якого ув’язнили по сфабрикованій справі. Це почалося від відлиги Хрущова і до застою Брєжнєва.

Святослав Луньов. «Невидима сокира»

Ілона Довгань: У виставці не обійшлося без музики, вона була спеціально написана?

Павло Гудімов: Так, я повернувся натхненний з Берліну і зрозумів, що має бути саундтрек. Ми запросили композитора Святослава Луньова, щоб він зробив саундтрек для кожної зали. Цей трек називається «Невидима сокира» і він буде у передостанній залі. Трембіти, у поєднанні з електронними звуками, характерними для інформації, яку ми будемо подавати. А ще у 2013 році було розсекречено архіви нинішнього СБУ.

Ілона Довгань: Що цікавого ви там знайшли?

Павло Гудімов: Ми знайшли підтвердження історій про прем’єру і те, як вона перетворилась на страйк. Є документи, де прописаний кожен крок і усе, що тоді відбувалось.

Ілона Довгань: І це все буде на виставці?

Павло Гудімов: Так, будуть фотокопії. Ми вперше після розсекречення отримали доступ до архівів.

Ірина Соломко: Люди, які знімались у фільмі, якось будуть залучені?

Павло Гудімов: Так, є документальний фільм. Ми спілкувались з учасниками, поїхали на Гуцульщину, де бачили тих, хто знімався, був ґаздою хати: з Верховини, Криворівні, Дземброні.

Ірина Соломко: Що ще унікального буде на виставці?

Павло Гудімов: Будуть деякі костюми, ескізи, унікальні фотографії. А ще — буде діалог з сучасним мистецтвом. Зали будуть тематично окремі. Перша зала називається «Червоне», друга — «Етнографія», третя зала — «Автори», потім «Весілля» (режисери зробили рімейки на цю сцену). Також буде каталог виставки на 500 сторінок.

Ірина Соломко: А скільки часу зайняла підготовка?

Павло Гудімов: Як не дивно, 9 місяців. Але й до сьогодні приходять якісь артефакти. Після Києва ми хочемо показати виставку у Львові, а потім — і за кордоном.