
Через 4 роки ніхто не засуджений за перші смерті на Майдані — родичі Небесної сотні
Суди тривають, затягуються, переносяться. По наболіле розповідають голова організації «Родина Героїв Небесної Сотні» Володимир Бондарчук та близька подруга родини Юрія Вербицького Любов Прядко


Рано вранці 22 січня 2014 року зіткнення активістів “Євромайдан” з міліцією на вулиці Грушевського в Києві призвело до перших жертв. Першим загиблим став 20-річний житель Дніпропетровської області, вірменин Сергій Нігоян. Пізніше в цей же день був убитий білорус Михайло Жизневський, а львів’янин Роман Сеник отримав поранення, від яких помер через три дні. Також, імовірно, в цей день був убитий активіст Юрій Вербицький, о 6 ранку його тіло вже знайшли.
20-річний Нігоян Сергій на Майдан приїхав 8 грудня 2013 року. Раніше він займався карате, так що в наметовому містечку протестуючих став охоронцем. Впізнаваного і харизматичного юнака любили фотографи і оператори Майдану. Після підтвердження інформації про його загибелі відео, на якому Нігоян Сергій Гагікович читає вірші Шевченка, стало одним з найпопулярніших в українському інтернеті. Білорус Михайло Жизневський в Україну приїхав в 2005 році, рятуючись від політичних переслідувань на батьківщині.
Ірина Ромалійська: Пройшло 4 роки. Чи є у слідства відповіді?
Володимир Бондарчук: По справі вбивства Юрія Вербицького і викрадення Ігоря Луценка є дві справи. Одна, яка стосується катування, і там тривають судові засідання по суті. Але фігурантів, на жаль, не зможу напам’ять сказати. І є процес проти працівників міліції, які здійснювали прослуховування телефонів Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Ці епізоди було б логічно об’єднати, але на даний момент вони розділені. Як і в кожній справі по Майдану – до фіналу досить далеко. Хоча тут один епізод і всього два постраждалих. Але суди тривають, затягуються, переносяться. Зрозуміло, що поки що ми не бачимо кінця в цій ситуації.
Ірина Ромалійська: Що зі справою Нігояна, Жизневського?
Володимир Бондарчук: В справах Нігояна, Жизнєвського, Сєника є певне просування. Перші роки була досить катастрофічна ситуація – будь-які докази тих злочинів знищувались, надзвичайно важко було відновлювати інформацію. Але завдяки зусиллям родин, адвокатської дорадчої групи, Жені Закревської, вдалося просунутись в цьому напрямку. І звичайно, завдяки слідчим прокуратури вдалося встановити підрозділ правоохоронців, який причетний. Досудове розслідування продовжується. Але в зв’язку з цією ситуацією, яка склалася зі змінами до кримінального кодексу, Департамент спеціальних розслідувань не може продовжувати розслідування цих справ, так як вони були відкриті МВС і є величезні обмеження. По суті розгляд призупинено.
Ірина Ромалійська: Зрозуміло, з чого стріляли Жизневському, Нігояну, Сенику?
Володимир Бондарчук: Наскільки мені відомо, стріляли з помпових рушниць. Але заряджених не гумовими кулями, а свинцевими. В ситуації з Сеником це ще й спецзасоби для зупинки автомобіля, кулі, якими збивали транспортні засоби.
Ірина Ромалійська: А оці помпові – є на озброєнні в поліцейських?
Володимир Бондарчук: Так.
Ірина Ромалійська: Як ви робите те, щоб не забули про загиблих?
Любов Прядко: Що стосується Юрія Тарасовича, то є в нас ідеї щодо реалізації його планів. Бо Юрій Тарасович 22 січня 2014 року – в той день, коли він загинув – вчена рада інституту геофізики імені Суботіна в Києві затвердила його на посаді молодшого наукового співробітника відділу сейсмічності Карпатського регіону, і присвоїла йому звання кандидата фізико-математичних наук. Якраз під час Майдану він захищав тут дисертацію. Тема пов’язана з геофізикою, сейсмологією. В нього дуже багато наукових робіт, він є автором і співавтором багатьох наукових робіт, це було його життя. Він дуже любив свою роботу і програмував професійно для відділу сейсмічності Карпатського регіону у Львові. Юрко мріяв займатися парапланеризмом, він дуже хотів стрибати з парашутом, любив страшенно музику, дуже гарно фотографував. Багато в нього було планів, ідей, мрій. Але ми зупинились на тому, що він один-єдиний Герой України – геофізик. І тому вирішили взяти за фундамент цю ідею. Зараз спільно з інститутом геофізики розробляємо таке положення про те, хто буде отримувати цю відзнаку героя. Це може бути грант молодому вченому, якась грандіозна поїздка кудись там. Це буде премія-заохочення для молодих науковців у галузі «наука про землю» імені Юрія Вербицького.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції
Читайте також: Вербицький, Нігоян, Жизневський — 3 роки