Через 4 роки ніхто не засуджений за перші смерті на Майдані — родичі Небесної сотні
Суди тривають, затягуються, переносяться. По наболіле розповідають голова організації «Родина Героїв Небесної Сотні» Володимир Бондарчук та близька подруга родини Юрія Вербицького Любов Прядко
В студії Громадського радіо голова організації «Родина Героїв Небесної Сотні» Володимир Бондарчук та близька подруга родини Юрія Вербицького Любов Прядко.
Рано вранці 22 січня 2014 року зіткнення активістів “Євромайдан” з міліцією на вулиці Грушевського в Києві призвело до перших жертв. Першим загиблим став 20-річний житель Дніпропетровської області, вірменин Сергій Нігоян. Пізніше в цей же день був убитий білорус Михайло Жизневський, а львів’янин Роман Сеник отримав поранення, від яких помер через три дні. Також, імовірно, в цей день був убитий активіст Юрій Вербицький, о 6 ранку його тіло вже знайшли.
20-річний Нігоян Сергій на Майдан приїхав 8 грудня 2013 року. Раніше він займався карате, так що в наметовому містечку протестуючих став охоронцем. Впізнаваного і харизматичного юнака любили фотографи і оператори Майдану. Після підтвердження інформації про його загибелі відео, на якому Нігоян Сергій Гагікович читає вірші Шевченка, стало одним з найпопулярніших в українському інтернеті. Білорус Михайло Жизневський в Україну приїхав в 2005 році, рятуючись від політичних переслідувань на батьківщині.
Ірина Ромалійська: Пройшло 4 роки. Чи є у слідства відповіді?
Володимир Бондарчук: По справі вбивства Юрія Вербицького і викрадення Ігоря Луценка є дві справи. Одна, яка стосується катування, і там тривають судові засідання по суті. Але фігурантів, на жаль, не зможу напам’ять сказати. І є процес проти працівників міліції, які здійснювали прослуховування телефонів Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Ці епізоди було б логічно об’єднати, але на даний момент вони розділені. Як і в кожній справі по Майдану – до фіналу досить далеко. Хоча тут один епізод і всього два постраждалих. Але суди тривають, затягуються, переносяться. Зрозуміло, що поки що ми не бачимо кінця в цій ситуації.
Ірина Ромалійська: Що зі справою Нігояна, Жизневського?
Володимир Бондарчук: В справах Нігояна, Жизнєвського, Сєника є певне просування. Перші роки була досить катастрофічна ситуація – будь-які докази тих злочинів знищувались, надзвичайно важко було відновлювати інформацію. Але завдяки зусиллям родин, адвокатської дорадчої групи, Жені Закревської, вдалося просунутись в цьому напрямку. І звичайно, завдяки слідчим прокуратури вдалося встановити підрозділ правоохоронців, який причетний. Досудове розслідування продовжується. Але в зв’язку з цією ситуацією, яка склалася зі змінами до кримінального кодексу, Департамент спеціальних розслідувань не може продовжувати розслідування цих справ, так як вони були відкриті МВС і є величезні обмеження. По суті розгляд призупинено.
Ірина Ромалійська: Зрозуміло, з чого стріляли Жизневському, Нігояну, Сенику?
Володимир Бондарчук: Наскільки мені відомо, стріляли з помпових рушниць. Але заряджених не гумовими кулями, а свинцевими. В ситуації з Сеником це ще й спецзасоби для зупинки автомобіля, кулі, якими збивали транспортні засоби.
Ірина Ромалійська: А оці помпові – є на озброєнні в поліцейських?
Володимир Бондарчук: Так.
Ірина Ромалійська: Як ви робите те, щоб не забули про загиблих?
Любов Прядко: Що стосується Юрія Тарасовича, то є в нас ідеї щодо реалізації його планів. Бо Юрій Тарасович 22 січня 2014 року – в той день, коли він загинув – вчена рада інституту геофізики імені Суботіна в Києві затвердила його на посаді молодшого наукового співробітника відділу сейсмічності Карпатського регіону, і присвоїла йому звання кандидата фізико-математичних наук. Якраз під час Майдану він захищав тут дисертацію. Тема пов’язана з геофізикою, сейсмологією. В нього дуже багато наукових робіт, він є автором і співавтором багатьох наукових робіт, це було його життя. Він дуже любив свою роботу і програмував професійно для відділу сейсмічності Карпатського регіону у Львові. Юрко мріяв займатися парапланеризмом, він дуже хотів стрибати з парашутом, любив страшенно музику, дуже гарно фотографував. Багато в нього було планів, ідей, мрій. Але ми зупинились на тому, що він один-єдиний Герой України – геофізик. І тому вирішили взяти за фундамент цю ідею. Зараз спільно з інститутом геофізики розробляємо таке положення про те, хто буде отримувати цю відзнаку героя. Це може бути грант молодому вченому, якась грандіозна поїздка кудись там. Це буде премія-заохочення для молодих науковців у галузі «наука про землю» імені Юрія Вербицького.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції
Читайте також: Вербицький, Нігоян, Жизневський — 3 роки