Чому бельгійські інвестори зайшли в Україну 100 років тому і як у них відібрали власність

У студії Громадського Радіо — дослідник, історик, меценат Дмитро Піркл. На зв’язку зі студією — авторка книги Валентина Лазебник.

Презентація видання відбудеться завтра, 15 листопада, у прес-центрі Українського кризового медіа-центру.

Наталя Соколенко: Книга присвячена бельгійським інвесторам, які вкладали свої кошти, свій час в Україну. Тоді ця територія називалася Катеринославською губернією. До неї входили Донецька, Луганська, Дніпропетровська області, частина Запорізької. Дмитре, чому вас зацікавила тема бельгійських інвесторів?

Дмитро Піркл: Ця книга — фрагмент великої роботи, яка вже проведена. Вона існує у вигляді великої книги. Ми з бельгійськими друзями вирішили спочатку видати ту частину, яка присвячена саме бельгійським підприємцям. Книга написана двома мовами — українською та французькою мовами. Це дасть можливість не тільки насолодитися продуктом, а й розповісти світові про нас, про те, що відбувалося на тих землях, про те, що відбулося після того, як у бельгійців відібрали їхню власність, як уникнути цього у майбутньому.

Наталя Соколенко: Можливо, частково якесь виробництво дійшло до наших днів?

Дмитро Піркл: Колишній завод Леніна — це бельгійське підприємство. Це трубопрокатний завод. Завод Петровського — це французькі інвестиції.

Наталя Соколенко: Якщо ми говоримо про географію бельгійських інвестицій, які описані в книжці, то зусиллями бельгійських інвесторів були збудовані підприємства не лише в Дніпрі, а ще в Кам’янському, Кривому Розі, Верхньодніпровську, Луганську, Єнакієвому, Маріуполі, Успенську, Костянтинівці, Горлівці, Дебальцевому, Торецьку, Краматорську тощо. Як відбувалася взаємодія бельгійських підприємців з місцевим населенням? Чи виникали конфлікти на культурному підґрунті?

Дмитро Піркл: Це дуже пікантне питання. На початку процесу, у 1880 році, бельгійцям, які не мали уявлення про місцеву мову, мешканців, культуру, традиції, було важко зрозуміти, що відбувається, що в цьому процесі російське, що в цьому процесі українське. Але з часом вони знаходили порозуміння, тому що головним завданням було заробити гроші. Проте виникали шалені складнощі у вигляді криз.

Аграрна цивілізація перетворилася на сучасну урбаністичну. Якби більшовицьке вторгнення нас в цьому розвитку не зупинило, ми б нічим не відрізнялися від будь-якої розвиненої європейської держави.

Наталя Соколенко: Валентино, чи були на цих підприємствах профспілки? Який був рівень зарплат, якщо порівняти з іншими підприємствами?

Валентина Лазебник: Прежде, чем принять на работу на это бельгийское предприятие, выдавалась расчетная книжка рабочего. В ней в 1902 году публиковалось правительственное постановление Российской империи о работе и условиях работы. Старались придерживаться этого законодательства, хотя история говорит о том, что на территории Екатеринославской губернии происходили забастовки. Архивные документы говорят, что в основном владельцы предприятий договаривались с рабочими, шли на уступки. У украинских рабочих заработная плата не была европейской, но она была выше, чем на предприятиях, основанных на российском капитале.

Начиная с 1890 года, министр финансов, который всячески добивался и стремился к тому, чтобы пустить иностранных инвесторов, говорил о том, что только иностранные инвестиции помогут поставить здесь производство прежде всего рельс для железных дорог. Он считал, что эти инвестиции должны прийти в совершенно новый район Российской империи. Это была так называемая Южная Россия, это центр и восток Украины. Иностранцам давали большие преференции, за каждую тонну рельсов платили определенное денежное вознаграждение или премии.

Наталя Соколенко: Що було б, якби ці історики не приїхали і не збудували цих підприємств?

Дмитро Піркл: Я вважаю, що такої можливості просто не існувало. Бельгійська криза почалася набагато раніше, це була криза перевиробництва.  А для наших земель приїзд бельгійських інвесторів був принциповим, тому що відбулися цивілізаційні зміни. Аграрна цивілізація перетворилася на сучасну урбаністичну. Якби більшовицьке вторгнення нас в цьому розвитку не зупинило, ми б нічим не відрізнялися від будь-якої розвиненої європейської держави.

Цікавий факт: фірма «Східний експрес» обслуговувала рейс з Брюсселя в Катеринослав, поїздка тривала 65 годин.

Наталя Соколенко: Що сталося з підприємствами і з інвесторами?

Дмитро Піркл: Караван бельгійських підприємців у 19-му році рушив через Мурманськ. В «теплушках» ці 2 тисячі бельгійців виїхали через порт в Мурманську до себе на Батьківщину. 

Наталя Соколенко: А щодо власності, то це була тотальна націоналізація всього, що збудували не тільки бельгійські інвестори?

Дмитро Піркл: Так.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.