Чому фемінізм - це не про розмальовані груди, а про рівні права

Святкування та вітання статі, вітання дівчинки за те, що вона красива і мила, надихає когось, вітання хлопчика за те, що він народився хлопчиком… Я дуже сподіваюся, що це відімре, як старий рудимент, – говорить Ірина Сампан.

Тетяна Трощинська: Я зараз закину «камінь в город» нам, людям, які тлумачать Восьме березня як День захисту прав жінок. Багато моїх знайомих та друзів чоловіків, абсолютно адекватних та феміністично налаштованих, напередодні цих днів говорили, що феміністки дають мало інформаційних меседжів. Вони кажуть: «Ви недостатньо пояснюєте, як правильно тлумачити цей день. Привітати – не привітати, як тлумачити, що сказати, як підтримати?”

Ірина Сампан: Сьогодні яв вже отримала багато листівок, привітань у соцмережах і телефоном. Треба адекватно реагувати, тому що людина абсолютно не хоче тебе принизити, навпаки: хоче привітати, підтримати, побажати весни, краси й так далі.

Читайте також: У Києві проходить марш за права жінок (ФОТО)

Я розумію, наскільки треба бути коректними та делікатними і пояснювати: стоп, дякую, що ти в принципі виділив чи виділила час для написання привітання, але… Я довго думала, що можна вкладати в це «але». Але що? Чому мені не потрібне таке привітання саме в такій формі.

Як вітати, що бажати чи вітати взагалі? Я думаю, що ні, не вітати. Але чоловік, який феміністично налаштований чи який не хоче образити, якщо в нього подруга, дружина чи дівчина феміністка, може сказати: «Я підтримую твою боротьбу, підтримую твої права – не один раз на рік, а всі дні в році, я розділяю твою боротьбу. Якщо я не можу зробити це активно, знай, що мої думки й дії стосовно всіх жінок є з повагою та підтримкою».

Щодо реакції, коли тобі прийшло повідомлення: «Вітаю тебе з Восьмим березня! Весни, краси, ніжності, щоб ви надихали нас». Я реагую спокійно, дякую. Можна, наприклад, навести статистку. Або сказати: «В цей момент, коли ми говоримо, у нашому будинку, можливо, відбувається насилля над жінкою; може, чоловік її принижує, мені би хотілося, щоб ти це розумів чи розуміла».

Тетяна Трощинська: А статистка насправді вражаюча, зокрема та, яка поширювалася вчора: 600 жінок загинули від домашнього насильства за минулий рік проти 192 загиблих на війні.

Ірина Сампан: Була ще й інша статистка: величезний відсоток не вважає насильство насильством. Деякі  вважають, що побиття – це насильство. Тобто лише тоді, коли на тобі вже видно. Словесні образи – це не вважають насильством, просто штурхнув – це теж не вважається насильством. Люди, ви що, як це так?

Тетяна Трощинська: Ти також військова журналістка, тому я би хотіла, щоб ми поговорили про цей аспект.

Ірина Сампан: Армія – це взагалі була патріархальна та закрита «секта». Зараз ситуація змінюється, роблять гендерні програми, намагаються читати лекції, щоб формувати якісь уявлення про те, що таке гендер, про нерівність і де вона виявляється. Відкрили сто бойових посад, на які жінки не допускалися. Але шляхом боротьби феміністок, тиску на Міноборони, людей, які в Міністерстві працювали над цим, і всім поза Міністерством. Але все одно є посади, заборонені для жінок. Це ті, які пов’язані з водолазними роботами, з роботою з отруйними речовинами та газами й певні бойові посади в силах спеціальних операцій. Нібито ці посади впливають на репродуктивне здоров’я жінки. Це абсолютна маячня! Немає жодного висновку, не проводилося жодних досліджень в Україні та в Радянському Союзі, що дана посада чи професія загрожує репродуктивному здоров’ю жінки. А якщо професія і загрожує, то вона загрожує здоров’ю як жінки, так і чоловіка.

Читайте також: У Міжнародний жіночий день у Парижі на Ейфелевій вежі з’явилась ілюмінація (ВІДЕО)

Тетяна Трощинська: Чому рівність важлива?

Ірина Сампан: Чому рівність важлива і чому фемінізм – це не «рак людства», як написав Правий Сектор? Фемінізм – це про рівність, це не про розмальовані груди. Це не про відміну квітів і цукерок – це про те, що чоловік та жінка повинні мати абсолютно рівні можливості та права.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.