Чому питаннями культури у війську займаються лише ентузіасти і волонтери?

Ідея створення світлиці виникла у Шамана ще у 25 батальйоні «Київська Русь», де він служив добровольцем. «Спостерігаючи за тим, що відбувається у батальйоні, я відчув, що не вистачає чогось українського, патріотичного та військово-патріотичного. Я звернувся до замполіта і сказав, що нам не вистачає військово-патріотичних пісень. Починалося все з мобільного телефона, на якому був плейлист, який я привіз ще з Майдану», — розповідає він.

За словами Шамана, пізніше пісні на флешках почали передавати волонтери та артисти, які приїжджали до зони АТО.

«Гурт під керівництвом Сергія Архипчука через водія передав нам флешку, на якій було близько 400 найвиразніших українських пісень. Я транслював їх через кіловатний підсилювач. У нас були колонки. Таке офлайн-радіо ми зробили разом з колегою. Ми зробили навіть передачу „Шаман-фм“», — Шаман ділиться досвідом організації єдиної світлиці для солдат в зоні АТО.

Також він зазначає, що в зоні АТО є посада заступника командира по роботі з особовим складом, але немає фахівців, які б піднімали дух бійців впровадженням військово-патріотичних пісень та розповідями про УПА або таких відомих українських військових вождів, як Богдан Хмельницький.

«Мій батько навчався на політрука. Він завжди казав, що армія без розуміння того, за що вона воює, — це просто зібрання антисоціальних елементів. Тому, будучи викладачем англійської мови та кандидатом історичних наук, я відчував обов’язок бути на видноті та бути відкритим до спілкування. Так, ми розпочали вивчення англійської мови, створили радіо, місцеві возили нас в інше місто, де ми співали пісень», — додає Артем Теодорович.