Чому Україна в Суді ООН не звинуватила РФ в прямій військовій агресії?

19 квітня у Гаазі Президент Міжнародного Суду ООН Ронні Абраам зачитав наказ Суду щодо тимчасових заходів. Цим наказом Суд визнав право розглядати позов України за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та призначив тимчасові заходи за Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Суд зобов’язав Росію не обмежувати діяльність представницьких інституцій кримських татар, зокрема Меджлісу та забезпечити можливість навчання у Криму українською мовою.

Гостя ефіру Катерина Бусол, юристка з міжнародного гуманітарного та кримінального права, юристка британської правозахисної групи Global Rights Compliance, пояснює, чим важливий цей проміжний процесуальний документ.

Олена Бадюк: Якщо Росія не змінить ставлення до представницького органу кримських татар, чи передбачається відповідальність за невиконання рішення?

Катерина Бусол: Тимчасові заходи є обов’язковими, це не рекомендації Суду. Треба розуміти, що в нас нема якоїсь вищої інстанції, яка моніторить виконання рішень чи може вживати певні санкції. Передбачена можливість Ради Безпеки давати рекомендації та приймати резолюції, які мають обов’язковий характер щодо виконання рішень та проміжних рішень Міжнародного суду ООН. Але це не наш випадок, тому що Росія – один із постійних членів Ради Безпеки.

У будь-якому випадку, це дуже хороший аргумент, по-перше, для продовження і посилення санкцій, по-друге, Україна зажди має розраховувати на звіти міжнародних правозахисних організацій. Ми бачимо, як Суд у своєму наказі і судді в окремих думках та деклараціях до нього, дуже детально прочитують звіти, наприклад Моніторингової місії ООН з прав людини, звіти Організації з безпеки та співробітництва в Європі, велика увага приділяється авторитетним журналістським розслідуванням. Всі ці джерела і далі будуть використовуватись судом. Якщо Росія не поліпшить доступ до освіти українською мовою, відмовиться лібералізувати діяльність репрезентативних органів кримських татар, зокрема Меджлісу, це все буде відображено і далі враховуватиметься Судом.

Олена Бадюк: Хто має звітувати і фіксувати виконання чи невиконання цього наказу з боку як України, так і Росії?

Катерина Бусол: По-перше, Суд через свій секретаріат знаходиться у постійному контакті зі сторонами. По-друге, далі в нас йде письмова стадія процесу, коли позивач, тобто Україна, готує свій меморандум. Це великий документ з письмовими юридичними аргументами, які засновуються на великій кількості фактичних доказів. Потім це пересилається Росії, яка робить відповідь на меморандум. Я впевнена, що обидві сторони будуть зазначати в меморандумах, як вони виконують свої зобов’язання за тимчасовими заходами. І також у нас продовжують діяти різні місії правозахисних організацій. Дуже ефективна Моніторингова місія ООН з прав людини, яка кожні два-три місяці видає звіт щодо прав людини в Криму та на Донбасі. Це враховуватиметься Судом, який буде дивитися, чи є якісь якісні зміни на півострові відповідно до тимчасових заходів.

Дмитро Тузов: Міжнародний суд у Гаазі зобов’язав Росію не обмежувати діяльність в тому числі і Меджлісу. В тексті документу є назва Меджліс?

Катерина Бусол: Так. Це дуже приємний сюрприз, ніхто із моїх знайомих юристів на це не розраховував. Суд 13 голосами проти 3 проголосував за те, що Росія має забезпечити нормальну діяльність репрезентативних представницьких органів кримських татар, зокрема Меджлісу. Також слід зазначити, що один із дуже авторитетних юристів Джеймс Кроуфорд видав окрему декларацію, яка супроводжує цей наказ, в якій багато пише про те, що треба враховувати історичний контекст переслідування кримських татар, йдеться про радянську владу і він прямо пише про депортацію. Цією декларацією він фактично відбиває російський аргумент стосовно того, що не треба враховувати історичний контекст переслідувань. Професор Кроуфорд, навпаки ж, каже, що треба зважати на це і розуміти, що кримські татари – особливо вразлива група на півострові, який зараз де-факто під контролем Росії. Тому він сказав, що важливо було виокремити саме Меджліс, бо цей представницький орган має особливу роль для кримських татар, реалізації їх прав і свобод на півострові.

Другий етап у нас найскладніший, бо Суд має остаточно вирішити, чи виконала Україна всі необхідні умови за двома конвенціями 

Також ми знаємо, що за цим позовом і двома конвенціями, на жаль, Суд не має права коментувати легітимність зміни статусу Криму. Суд це підтвердив і чітко розуміє обмеження своїхтьповноважень. Але у своїй декларації професор Кроуфорд говорив, що змінений статус Криму в результаті анексії, тому права та свободи такої вразливої групи, як кримські татари, мають забезпечуватися особливо, зокрема через особливий орган Меджліс.

Олена Бадюк: Яким буде наступний етап і які є ризики для України на цьому етапі?

Катерина Бусол: Другий етап у нас найскладніший, бо Суд має остаточно вирішити, чи виконала Україна всі необхідні умови за двома конвенціями – тобто чи виконала всі вимоги до досудового врегулювання спорів. Це означає, що за конвенцію щодо тероризму, по-перше, Україна мала провести переговори, які б свідчили про її бажання вирішити спір з Росією. По-друге, спробувати створити арбітраж з цього питання. Арбітраж – це спрощений судовий розгляд, сторони самі обирають процедуру за якою вирішують спір і самі обирають суддів. Коли ці два фази не вдаються, Україна може передавати спір в Міжнародний суд ООН. За Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації треба було провести переговори, показати, що вони відбувались тривалий час, не було досягнуто згоди щодо предмету спору, тому сторони змушені звернутися до Міжнародного суду ООН.

Що робить Росія? Звичайно їй треба сказати, що Україна не бажала вирішити спір шляхом переговорів і хотіла лише податись до Міжнародного суду ООН. Тому Росія щодо питання тероризму каже, що Україна не хотіла створити арбітраж. Україна запропонувала створити спеціальну палату при Міжнародному суді ООН і росіяни хочуть оспорювати, що це не є арбітражем. І треба буде доводити, що ця спеціальна палата при Міжнародному суді ООН могла би бути арбітражем.

Аргумент Росії щодо Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації – це те, що за нею треба не лише провести переговори, а й обговорити предмет спору в спеціальному комітеті з ліквідації всіх форм расової дискримінації. Але оригінал конвенції англійською мовою говорить про те, що треба спробувати використати або переговори, або інші заходи за конвенцією (тобто звернення до комітету). У тесті конвенції «or» можна перекладати як «і» і як «або». І суд ще в жодному рішенні не казав, чи треба зробити перше і друге, чи або перше, або друге. Але позитивний сигнал в тому, що я дивилася російський текст конвенції (який також є аутентичним, бо це одна з п’яти офіційних мов ООН) і  там написано «или».

Дмитро Тузов: Чому, на вашу думку, Україна доволі м’яко сформулювала позов і чому не було прямого звинувачення РФ у здійснені військової агресії?

Аргументація Суду щодо непризначення тимчасових заходів за конвенцією про боротьбу з тероризмом є хорошим вказівником для України на що далі звернути увагу в аргументації

Катерина Бусол: Тут відповідь об’єктивна: у нас, на жаль, нема міжнародного договору, за яким Росія не могла би відмовитись відповідати в суді за питання збройної агресії та анексії. Це не означає, що наше МЗС і влада діяли погано і не захотіли розглядати питання анексії. Це тільки означає, що обов’язковий розгляд справи Міжнародним судом ООН передбачений лише для конвенції щодо фінансування тероризму та конвенції щодо расової дискримінації. А щодо інших питань нам треба згода Росії.

Олена Бадюк: Суд не призначив тимчасових заходів за конвенцією про боротьбу із фінансуванням тероризму. Чи тривожний це сигнал і якими були причини?

Катерина Бусол: Для юристів це не було сюрпризом. Теоретично і за міжнародними договорами терористичні акти можуть вчинятися під час збройних дій. Але їх важко довести, бо в них особливий склад. Вони мають бути спрямовані на залякування цивільного населення та на примус населення, влади або міжнародних організацій діяти таким чином, як хочуть терористи. У нашому кейсі питання не в тому, що Суд не хоче визнавати, що Росія надає підтримку бойовикам на Донбасі. Нам треба довести, що Росія надає фінансову або логістичну підтримку бойовикам для здійснення конкретних терористичних актів. Це дуже звужує предмет доказування до конкретних терористичних актів, з фактологічної та юридичної точки зору це складно.

Олена Бадюк: Наскільки тривалим може бути наступний етап, якщо він настане?

Катерина Бусол: В травні президент Суду оголосить графік роботи Суду щодо нашої справи на найближчі роки. З травня у нас буде півтора-два роки на юрисдикційну стадію – на підготовку аргументів, матеріалів, десь за півтора роки будуть слухання. Якщо ми пройдемо юрисдикційну стадію, тоді будемо розглядати спір по суті: всі фактологічні деталі конкретних випадків (обстрілів, збиття літаків, залякування цивільного населення). Якщо спір буде повністю розглянутий, судді говорять про термін близько чотирьох років.