Для показу фільму обрали місцевий коворкінг. За словами художника, надто афішувати захід не дуже хотіли.
«Запросили людей, десь 25 чоловік дали згоду – у Фейсбуці натиснули, що прийдуть, десять чоловік сказали, що точно прийдуть. Прийшов тільки один чоловік – українець, запросив друга корейця, і жінка-українка прийшла зі своїм чоловіком із Киргизстану».
Коворкінг, у якому планували показ, розташований у кількаповерховому бізнес-центрі. Несподівано перед самим показом в усьому бізнес-центрі, де мав відбутися показ фільму «Громадського ТБ», вимкнули світло
«Вмикаємо проектор – зникає світло. Спускаюсь вниз, кажу, що світла немає. Вони кажуть, що немає по всьому бізнес-центру – «вирубило» світло.
Ситуація досить подібна, коли після Майдану Саша Романцова та Центр громадянських свобод представляли свій фільм про розстріли на Майдані в Бішкеку – перед показом фільму теж «вирубили» світло.
Там такі якісь невидимі дії, рухи, але все контролюється», – розповідає художник.
У Киргизстані Володимир пробув півтора місяця, зокрема намагався поговорити з місцевими мешканцями про Олега Сенцова та інших політв’язнів.
«Трохи складно говорити, тому що там не дуже цікавляться ситуацією з українськими в’язнями. Там більш спокійне життя, не переймаються якимись революційними думками та протестами. Цікавляться, як у нас ситуація зараз та визнають, що в них тільки однобічна інформація – від російських каналів», – говорить він.
У Киргизстані все ж визнають залежність від Росії – про цю залежність місцеві говорять як позитивно, так і негативно, зазначив художник:
«Дуже багато контролю, непомітної цензури. Але вона існує, як мені говорили правозахисники та люди, які цікавляться цим, що й спецслужби в Киргизстані куруються з Кремля».
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.
0