facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Чотири роки з життя музиканта Олександра Піпи у фільмі «У відриві»

Документальний фільм Сергія Волкова про музикантів Ігоря Чернявського і Олександра Піпу. Герої фільму не знайомі один з одним і займаються стилістично абсолютно різною музикою, але щось їх об’єднує

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

2 листопада о 19:00 у кінотеатрі «Жовтень» відбудеться допрем’єрний показ документального фільму Сергія Волкова «У відриві», знятого за підтримки Державного агентства України з питань кіно. З’ясовуємо, чому режисер вирішив зняти фільм про двох, на перший погляд, різних музикантів та чому Олександр Піпа називає процес зйомок фільму “кошмаром”.

Дмитро Тузов: Чому ви виірішили робити цей фільм?

Сергій Волков: Я документалист по образованию, окончил и операторский факультет, и режиссерский, занимаюсь документальным кино. Для меня не стоял вопрос, нужно ли его делать. Я хотел сделать честное полноценное и объемное кино о людях, которых я люблю и которые мне интересны. Один из них — Александр Пипа. Второй — Игорь Чернявский, солирующий скрипач, преподаватель. Он приедет на показ сегодня в 19.00.

В 2012 году мы уже начали первые съемки. В общей сложности работали над проектом больше 4-х лет. Вначале мы не представляли ни объема, ни сложности проекта. Потом начался Майдан. Все это как-то вошло в фильм. И фильм во многом изменился. Изначально мне хотелось сделать фильм-портрет, во многом было интересно поэкспериментировать с формой. Обычный фильм-портрет рассказывает об одном человеке. У меня два героя, которые незнакомы в жизни. Я надеюсь сегодня их познакомить. Это два украинские музыканта, которые играют совершенно разную музыку. Один — панк, другой — классику. На мой взгляд, люди очень похожи, их многое роднит. Сегодня, надеюсь, они познакомятся.

Анастасія Багаліка: Як змінювався фільм протягом чотирьох років?

Сергій Волков: Фильм во многом поменялся. Когда мы подавали заявку, не могли предположить, что будут протесты, Майдан. Изначально мы строили драматургию на том, что мы живем во время засилья попсы. Я хотел рассказать о неформате и о том, как я это представляю. Может кому-то покажется странным, что я отношу классическую академическую музыку к неформату. Но это правда, насколько мне известно, в украинском эфире вы не найдете никакого канала и радио, где в полной мере была бы представлена классическая музыка.

Дмитро Тузов: Олександре, як ви поставилися до такого «неформатного формату»?

Анастасія Багаліка: Про вас хтось знімав раніше документальне кіно?

Олександр Піпа: Ні, це такий перший «кошмар» у моєму житті: чотири роки за мною ходила знімальна група з камерами, світлом.

Дмитро Тузов: Навіть коли ви були на Майдані?

Олександр Піпа: Там, здається, пронесло.

Сергій Волков: Что касается Майдана, я очень жалею, что там не снимал. Но Шурик не даст соврать, я просился, но он говорил: «Нет, я не буду пиарится на Майдане». Для меня как для документалиста это было очень тяжело, но по-человечески я понимаю.

Анастасія Багаліка: Про які ваші проекти були зйомки?

Олександр Піпа: Сергій знімав нашу теперішню групу @traktor повністю і скрізь: концерти в Києві, фестивалі, на які ми їздили. Всюди був Сергій, камери, світло, мікрофони.

Замість того, щоб грати концерт, доводилося думати: «Який у мене зараз вираз обличчя?»

Анастасія Багаліка: На яких фестивалях ви були?

Олександр Піпа: Були на «Республіці», «Rock’n’Ball» у Полтаві.

Сергій Волков: География съемок большая. Потом был концерт в Чернигове, нам там не очень повезло со звуком. Мы снимали около 15 фестивалей.

Дмитро Тузов: Чому «У відриві»?

Сергій Волков: Название фильма — во многом ключ для его понимания. Здесь есть семантический дуализм. Во-первых, в отрыве — это некое психологическое состояние: быть в отрыве, отрываться. В то же время — это состояние нахождения в пространстве: в отрыве от культуры, от здравого смысла. Здесь поддерживается эта игра слов. Я неслучайно взял два полюса неформата. Такой ультрарадикальный, на мой взгляд, панк-рок и с другой стороны — классический музыкант. Мне было интересно сделать полярный взгляд на то, что такое музыкант в Украине, который вне шоу-бизнеса и не работает непосредственно на продажу.

Анастасія Багаліка: Сашко, ви досі відчуваєте себе в Україні неформатом?

Олександр Піпа: Зараз трохи змінилися акценти щодо рок-сцени. Це раніше був формат-неформат або розмови про попсу-непопсу, які теж давно стали попсою. А зараз просто є шоу-бізнес, а є інші музиканти, які грають музику для себе.

Я більше відчуваю себе музикантом, що грає для себе.

Дмитро Тузов: За період створення фільму ви відслідковували те, що відбувається в Україні, це не пройшло повз. Ви не «відлетіли» у далекий космос.

Сергій Волков: Наверно, не было такой задачи. Но мы довольно здорово «полетали» по орбите Украины. Мы много снимали в Харькове, Полтаве, Каменце, Чернигове, Днепре.

Анастасія Багаліка: Ви згадували, що збираєтесь везти фільм в Європу?

Сергій Волков: Мы бы очень хотели. Существует определенная логика существования документального кино. Прежде всего, оно ориентировано на фестивали и активно живет примерно год. Если повезет, потом какой-то канал покупает фильм для телеэфира. Насколько я знаю, в Украине с этим очень печально. Каналы либо не покупают, либо покупают за копейки. И то, в основном потому, что сейчас почти нет своего контента, а российский запрещен.

Все материальные права на этот фильм принадлежат Госкино, я на этом фильме не заработаю ни гривны. Для меня принципиально важно, чтобы этот фильм дошел до украинского зрителя. Я понимаю, что, если сегодня в наш зал, рассчитанный на 200 мест, придет 500, все равно это недостаточная аудитория, чтобы мы донесли этот фильм до людей. Фильмы снимают для зрителей.

Дмитро Тузов: Фільм профінансований Держкіно, пішов процес виробництва. Чи є відчуття, що будуть зрушення у виробництві документального та художнього кіно?

Сергій Волков: Многие даже не знают о том, что в Украине много снимают. Тут опять проблема с прокатом. Телевидение часто показывает не все, кинотеатры все-таки заинтересованы показывать блокбастеры.

Люди, которые продают «фастфуд»: музыкальные, телевизионные и киношные продюсеры потом вечером идут в хороший ресторан, едят качественную еду, слушают джаз.

Госкино за последние несколько лет самым активным образом стали финансировать фильмы. Документальные фильмы в Украине финансируются на 100%, детские фильмы тоже на 100%, игровое кино до 50%, анимация тоже, по-моему, до 100%. За это время было снято очень много, выбор есть. А украинские фильмы есть в прокате. 

 

 

Поділитися

Може бути цікаво

На Революції гідності політиків толерували, але не робили символами надії — Максим Буткевич

На Революції гідності політиків толерували, але не робили символами надії — Максим Буткевич

«БТРи їхали практично по наметах»: Євген Нищук про Революцію гідності

«БТРи їхали практично по наметах»: Євген Нищук про Революцію гідності

Путін сподівається на відмову Трампа від дозволу атак углиб РФ — експерт-міжнародник

Путін сподівається на відмову Трампа від дозволу атак углиб РФ — експерт-міжнародник