Чи очікувати на подорожчання хліба восени?

Дізнаємося у Миколи Мороза, директора Департаменту продовольства МінАПК.

Анастасія Багаліка: Є прогнози, що в цьому сезоні хліб подорожчає приблизно на 20%. Наскільки такі прогнози відповідають тому, що прогнозуєте ви у Міністерстві?

Микола Мороз: Прогноз цін — це не зовсім функція МінАПК. Міністерство стежить за ресурсним наповненням ринків, балансом продовольства. Спостерігаємо, щоб було достатньо ресурсу для виробництва.

Андрій Куликов: Це скільки?

Микола Мороз: Якщо говоримо про потребу в пшениці, потреба внутрішнього ринку оцінюється у близько 10 мільйонів тон. З них на продовольчі потреби буде йти близько 5 мільйонів тон. У нас зібрано близько 25 мільйонів тон. Ресурсу достатньо.

Якщо проаналізувати структуру собівартості хліба, частка витрат сировини (залежно від виробника) — від 40 до 60%. Значна частина, але вплив на ціноутворення мають й інші фактори. Відповідаючи, чи ціна на хліб зростатиме, в першу чергу, орієнтуємось на те, чи буде зростати ціна на зерно.

Андрій Куликов: Наскільки зростатиме ціна на хліб? Чи невже не зростатиме?

Микола Мороз: Хотів би повернутися до інших факторів. Якщо говоримо про ціну на зерно, у найближчі місяці не бачимо передумов для зростання ціни за рахунок сировинного фактору. Але у нас є ще один фактор: заробітна плата. Все-таки, заробітна плата на підприємствах повинна зростати. Існують і транспортні видатки.

Наскільки вплив буде суттєвий, як довго виробники зможуть утримувати ріст цін на хліб, сказати важко. Але суттєвих змін в ціні в найближчий період ми не передбачаємо.

У найближчі місяці три (при умові стабільного сировинного фактору) я не бачу підстав для зростання ціни на хліб.

Андрій Куликов: Як (в тому числі, на ресурсному наповненні) позначилося те, що частина української території окупована?

Микола Мороз: Для агропромислового комплексу ця втрата дуже болюча. Але в першу чергу, за рахунок втрати частки споживачів. Крим був великим споживачем нашої продукції. В Криму не було власного виробництва олії, цукру. Ми поставляли цей ресурс.

З втратою Криму ми втратили значну частину виноградників. На даний час перед Міністерством стоїть питання збільшення переробки ягід, винограду в тому числі. Ми будемо нарощувати це виробництво. У Крим поставлялося досить багато молочних продуктів; м’ясні продукти за винятком птиці (були певні потужності, Крим себе забезпечував).

Стосовно територій Донбасу, в першу чергу, говоримо про споживання. Для виробництва суттєвого впливу, що стосується постачання продукції, не відбулося.  

Анастасія Багаліка: Минулого сезону було істотне подорожчання гречки. Міністерство зреагувало на цю ситуацію? Якими будуть ціни на гречку цієї осені?

Микола Мороз: Я обережно виходжу з прогнозування цін. Повернуся до ресурсного наповнення. При потребі внутрішнього ринку близько 170-180 тисяч тон, минулого року біло зібрано близько 130 тисяч тон. Були перехідні залишки з попереднього періоду. Ринок відчув певний дефіцит.

Коли ціна на гречку почала зростати, очікувалося пропорційне зменшення споживання. При наших очікуваннях ціна повинна була стабілізуватися у травні. На жаль цього не відбулося. На ринку відбулася своєрідна паніка. Ми передали всі матеріали в Антимонопольний комітет, найближчим часом ми дізнаємося, чи були якісь прояви на цьому ринку.

Висока ціна на гречку стимулювала достатні посіви.

Крім того, МінАПК провело нараду, і багато адміністрацій стимулювали посіви гречки за рахунок власних місцевих бюджетів. Цього року ми очікуємо достатнього врожаю, ціна за нашими очікуваннями буде знижуватися.

Анастасія Багаліка: Чи є ще якісь продукти, по яких є сумніви щодо монополізації ринку?

Микола Мороз: Це запитання до Антимонопольного комітету. У нас щомісяця відбувається спільне засідання. Ми обмінюємося даними, надаємо необхідну інформацію. Антимонопольний комітет проводить розслідування і надає рекомендації виробникам. За нашими відчуттями, на ринку досить висока частка і дрібних підприємств, які не дозволяють великим утримувати монопольне середовище. Але остаточні висновки дасть Антимонопольний комітет.

Андрій Куликов: Чи стежите ви, скільки люди вирощують на своїх ділянках, і скільки вирощується у крупному виробництві?

Микола Мороз: У нас відбувся цікавий поділ в сільському господарстві. Великі підприємства спеціалізується на високорентабельних культурах. В першу чергу, зернові, соняшник, соя. Особисті селянські господарства дають нашій країні основний врожай картоплі (понад 95%), від 80 до 90% врожаю овочів. Господарствами населення виробляється значна частина молока, при цьому на переробку надходить близько одного мільйона (з 10 мільйонів тон молочного ринку України загалом).

Андрій Куликов: Наскільки урізноманітнюється виробничий асортимент?

Микола Мороз: Одна з більш нових для нашого ринку культур, що зараз стрімко розвивається, сорго. Це досить цікаве відкриття. Ця культура досить стійка і швидко поширюється в Україні. На локальному рівні експериментують. Це і нові види екзотичних плодів на Закарпатті. Наприклад, ківі. Але це, швидше, екзотика, аніж правило.

Україна — один зі світових лідерів виробництва кукурудзи. А хліб з кукурудзи буде тоді, коли з’явиться попит на нього.

Анастасія Багаліка: Ще навесні чи на початку літа Мінекономіки вкотре звернулося до Кабміну з ініціативою скасувати регулювання цін на соціальні продукти. Це стосується хлібу, але не тільки. Що ви можете сказати про цей законопроект і регулювання цін на соціальні продукти?

Микола Мороз: Законопроект вже декілька разів вносився на розгляд уряду. Остання редакція, яку погоджувало МінАПК, полягає у компромісному варіанті: що ми проведемо тимчасовий експеримент. На певний період регулювання цін буде скасовано. Через три місяці буде відстежено рівень цін на ринках. Якщо регулювання цін не виправдало себе (на мою думку, не виправдало), його відмінять в цілому.

Іноді регулювання цін провокує ріст цін. Якщо відбувається ріст цін більше, ніж на відсоток в місяць, виробники зобов’язані подавати декларацію, отримувати дозвіл, а після того — змінювати ціну. Коли відбулася стрімка девальвація гривні, багато виробників прив’язаних до курсу, були змушені піднімати ціни. Цей механізм не дозволив їм різко це зробити. Виробники просто зняли свою продукцію з полиць магазинів. І тоді змітали все підряд і був великий ажіотаж. Це типовий приклад негативного впливу декларування цін. Напевно, повинен вирішувати ринок під наглядом Антимонопольного комітету, а не чиновник.