«Громадське радіо»
Олексій Бурлаков: Ви зняли фільми «Помаранчеві хроніки» і «Воля або смерть», розкажіть про ці роботи?
Деміан Колодій: «Воля або Смерть» є продовженням історії про боротьбу українців за незалежну державу, демократичні права і європейські цінності. Помаранчева революція мала багато таких же умов, як і Революція Гідності.
Я бачу це як продовження процесу розпаду Радянського Союзу. Цей процес ще не завершився.
Наталя Соколенко: Коли, на вашу думку, можна буде поставити крапку і сказати, що Радянський Союз розпався?
Деміан Колодій: Коли буде нове покоління, яке народилось в незалежній Україні. Яке братиме на себе відповідальність за все, що відбувається.
Олексій Бурлаков: Які зміни відбулись у час між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності?
Деміан Колодій: У 2004 році всі вірили в Ющенка, що він прийде і все зробить сам, а людям нічого не треба буде робити. А потім ментальність змінилась, люди зрозуміли, що не можна надіятись на політиків, не можна їм вірити.
Суспільство зрозуміло, що воно має бути більш активним, що не можна покладати всі сподівання лише на державу. Люди стали активнодіючими.
Олексій Бурлаков: А як це виглядало з точки зору іноземців?
Деміан Колодій: Я не бачив такого в Америці — там люди виходять на день-два, а потім йдуть до дому, повертаються до роботи. А в Україні мене дуже вразило — я бачив очі людей, які готові були помирати. Це дуже героїчно. Це для мене унікальне враження.
Олексій Бурлаков: Америці часто приписують роль організаторів подій і Помаранчевої революції, і Євромайдану. Ви як дослідник, як американський режисер бачили цей слід?
Деміан Колодій: Ні, я не бачив. В мене люди інколи про це питають, а я відповідаю — як ви собі це уявляєте? Люди вийшли і ризикували своїм життям, ви думаєте, це можна робити за 10 доларів? Америка може підтримувати якісь організації, але казати, що Америка це організувала — це нереально.
Олексій Бурлаков: Чи може така революція відбутись в Америці?
Деміан Колодій: Я не думаю, що люди можуть вийти і ризикувати життям за політичну ідею. Їм там живеться не так погано. І там рівень комфорту вищий. Люди не будуть так багато ризикувати.
Наталія Соколенко: Чи були перемовини про показ ваших фільмів в кінотеатрах?
Деміан Колодій: Я би хотів, але я незалежний режисер, в мене нема контактів, як це зробити. Мені потрібен хтось, хто займається дистрибуцією в Україні.
Олексій Бурлаков: Ви самі все знімали?
Деміан Колодій: Я знімав, але охопити все було б нереально. Десь 80% зйомок мої, а 20 від інших операторів, знайомих.
Наталія Соколенко: Які кадрі для вас найважливіші?
Деміан Колодій: Коли з готелю Україна виносили тіла загиблих, 20 лютого. Коли почали співати «Ще не вмерла Україна». Я почав це монтувати і не міг закінчити. Думаю, це найвразливіший момент у фільмі.