Делегати РФ поширювали пропаганду у вигляді української аналітики, — Афанасьєв

Геннадій Афанасьєв, правозахисник і колишній політичний в’язень, відвідав на цьому тижні платформу Східного партнерства в Молдові, а також саміт ОБСЄ в Польщі, де виступав і розповідав про політв’язнів в РФ і анексованому Криму. Своїми враженнями від поїздок Геннадій ділиться зі слухачами «Громадського радіо».

Олена Бадюк: Які меседжі ви намагалися донести до міжнародної спільноти?

Геннадій Афанасьєв: Це були, в основному, країни східного партнерства — Азербайджан, Грузія, Вірменія, Білорусь. Я виступав останнім. Переді мною близько 3-4 годин правозахисники з різних країн розповідали про свою роботу. Це були лише балачки. Я ж був представником тих, чиї права та інтереси вони захищають. Я починав розмову з ними з того, що, можливо, дізнавшись, що робили зі мною, вони переглянуть методи своєї роботи. Вони підходять до Російської Федерації з точки зору міжнародного права, але в Російській Федерації не дотримуються міжнародного права.

Олена Бадюк: Які правозахисні ідеї ви пропонували?

Геннадій Афанасьєв: У нашій державі 2 роки тому відбулась Революція гідності. В нас з’явилось багато нових правозахисних організацій, а ті правозахисні організації, що існували до того, зіштовхнулися з проблемами, які не виникали ніколи раніше. Їм доводилось шукати рішення самостійно, починати все з нуля. Я пропонував державам, які зараз перебувають у скруті, якщо у них вистачить сил віднайти свою незалежність, обмінятися досвідом з українськими правозахисними організаціями, щоб їм не довелось усе починати з нуля. Ми також можемо зробити висновки, наприклад, з конфлікту у Кабардино-Балкарії. Там були бойові дії, а також заручники і полоненні. Цікаво, як вони протидіяли впливу і працювали зі звільненням політв’язнів.

Також ми піднімали тему реформування освіти. В школах мали б розповідати про права людини. Виховання в дітях розуміння своїх прав вплине на те, що з часом наша країна зміниться. Вчителі не мають такого досвіду, але дітей могли б періодично навчати правозахисники.

Олена Бадюк: Чи були присутні представники Російської Федерації?

Геннадій Афанасьєв: Представників Російської Федерації не було. Ми являли собою конгломерат, що зазнав шкоди від цієї держави. Навряд чи б у нас вийшла конструктивна робота. Було декілька журналістів з РФ, що приїхали з метою внесення деструктиву в розмову.

Олена Бадюк: Це стосується платформи Східного партнерства в Молдові. Розкажіть детальніше про саміт ОБСЄ в Польщі.

Геннадій Афанасьєв: Я виступав там на пленарному засіданні і сайт івенті. На пленарному засіданні я розповідав, що мене затримали через те, що я використовував своє право на свободу слова. Після цього я згадав про Юрія Ільченка, що просто зробив перепост з запитанням «чи таке можливо?» Я розповів про Ільмі Умерова, який дав коментар для кримськотатарського телеканалу «АТР». Ці люди були звинувачені в екстремізмі і тероризмі, а також підлягали катуванням і незаконному утриманню у в’язницях. Я виступав після людини, що приїхала з Криму і назвалась російським журналістом. Я мав можливість навести аргументи і розкрити його брехню. Цей журналіст казав, що в Криму працюють 400 радіостанцій та телеканалів. В дійсності, до окупації їх було 960. Це популістські методи оперування фактами.

Там були і представники «Крим-SOS», і наші журналісти. Україна на пленарному засіданні виглядала дуже міцною. Ми нагадали і про Миколу Семену — журналіста «Крим. Реалії», якого звинувачують в тероризмі і не відпускають з території Криму, не зважаючи на його проблеми зі здоров’ям. Нас підтримали Литва, Фінляндія, Угорщина та інші країни. Всі вони використовували слово «окупація» і говорили про порушення прав людини в Криму з боку РФ. Всередині пленарного засідання більша частина представників російської делегації покинула пленарне засідання.

Між засіданнями представники РФ розкладали на столах буклети з російською пропагандою під виглядом української аналітики.

Для дискредитації сайт івенту вони принесли близько 45 таких буклетів. На заході я розповів про свою долю, а також про заяву Станіслава Клиха до Європейського суду з прав людини. Ми отримали підтримку від США. Представники Польщі запевнили, що вони посприяють звільненню Миколи Семени.

Журналістка «Russia Today» попросила у модератора першою поставити запитання, але, коли я почав промову, просто пішла. Питань з боку представників РФ не було.

Ми мали зустріч з американською, німецькою і французькою делегаціями. Я виступав там, як спеціальний представник Міністерства закордонних справ.

Олена Бадюк: Як реагували на ваші слова?

Геннадій Афанасьєв: З повагою. Цей статус було мені надано для того, щоб я зміг висвітлювати проблеми політв’язнів на міжнародних зустрічах.

Олена Бадюк: Чи в достатній мірі зараз міжнародне співтовариство проінформоване щодо українських політв’язнів?

Геннадій Афанасьєв: Вони знають про основні кейси. Їм відомі історії Миколи Семени, Ільмі Умерова, Олександра Кольченка і Олега Сенцова. Про інших політв’язнів їм відомо менше, тому що і в Україні про них менше говорять.

Наразі ми намагаємося спростувати те, що Емір-Усейн Куку є членом Хізб ут-Тахрір. Зараз «Amnesty International» визнала Еміра-Усейна Куку в’язнем сумління. Я сподіваюсь, що тепер Емір-Усейн Куку, як в’язень сумління і людина з репутацією правозахисника, стане тією стежкою, що допоможе виводити інших наших кримських татар.

Олена Бадюк: Хто зараз є вашими однодумцями у правозахисних питаннях?

Геннадій Афанасьєв: Грузини повністю підтримують нас. Навіть правозахисники з Казахстану сьогодні повідомили про свою підтримку і бажання співпраці. Правозахисники з Росії та Німеччини також долучаються до роботи.

На таких заходах ми говоримо не тільки про те, що боремося з російською окупацією, але й виступаємо проти тих недоліків, які має наша влада.

Олена Бадюк: Чи мають російські правозахисники доступ до українських політв’язнів? Чи працюють вони в цьому напрямку?

Геннадій Афанасьєв: Так, вони висвітлювали дії терористичних угрупувань. На жаль, зараз «ДНР» і «ЛНР» не дають акредитації російським правозахисникам, оскільки розуміють, що вони не є дружніми до них. Разом з тим, російські правозахисники не їздять до Криму, тому що не визнають його. Але в Росії вони активно займаються цими справами.