facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Демобілізація — катастрофа для військової медицини, — очільник ПДМШ Друзенко

В зоні АТО нестача військових медиків складає дві третини. Демобілізація ще збільшує цю цифру

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

Про медичні проблеми в зоні проведення АТО говоримо з керівником Першого добровольчого медичного шпиталю (ПДМШ) Геннадієм Друзенко.

Анастасія Багаліка: В зоні АТО не вистачає лікарів — що з цим робити і як може допомогти міністерство охорони здоров’я?

Геннадій Друзенко: Не вистачає — це м’яко сказано. Ми з колегами щойно повернулися зі Сходу, недокомплектація сягає 70%, з трьох лікарів є один. А без лікаря, навіть за відсутності боїв, люди хворіють і прості хвороби переходять у складні. Це системна проблема.

Теперішня демобілізація — це велика радість для тих, хто відслужив рік і більше, але в медицині це грозить катастрофою.

Анастасія Багаліка: Медики також потрапляють під демобілізацію?

Геннадій Друзенко: Так, всі мобілізовані лікарі. І, на відміну від солдатів, більшість медиків саме мобілізовані, а не добровольці.

Ірина Славінська: Скільки лікарів мінус, ми знаємо цю цифру?

Геннадій Друзенко: Не знаю, це треба запитувати у Центрального військово-медичного управління збройних сил. Але вже зараз некомплект військових медиків — дві третини.

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про некомплект, йдеться про фахових військових хірургів, які оперують складні випадки, чи про терапевтів?

Геннадій Друзенко: Це називається лікарі загальної практики. Попри те, що стріляють активно, бойові поранення, де мають працювати хірурги — до 10%. Більшість — це ангіни, які часто переходять у пневмонії, невиявлені медкомісією туберкульози, величезні проблеми в стоматології. Людські хвороби, які не вирішені в потрібний час, можуть перетворити службу на пекло.

І найбільше не вистачає санінструкторів — це середній медичний персонал.

Ірина Савінська: Не секрет, що на передовій воює чимало жінок. Що з наданням медичної допомоги їм? У військових госпіталях ніби взагалі нема гінекології?

Геннадій Друзенко: Абсолютно вірно. У нас чомусь вважалось, що війна — це справа суто чоловіча. Хвороби легко здобуваються. Але не вилікувані своєчасно — набувають хронічної форми, або ускладнюються.

Анастасія Багаліка: Чи йдеться про нестачу медичного обладнання і медикаментів?

Геннадій Друзенко: Тут звичайно краще. І не останню роль в цьому грає, що рідна сестра губернатора Донеччини — власниця однієї з найбільших фармацевтичних компаній. Але добре, що вони хоч так з’являються. Звичайно, держава зараз більше закуповує.

На сьогодні, некомплект по фахівцям набагато критичніший, ніж некомплект по обладнанню і медикаментам.

Анастасія Багаліка: Весняний сезон ПДМШ у зоні АТО вже стартував?

Геннадій Друзенко: На жаль, ні. Ми мали 3-місячну паузу після того як у нас закінчились правові підстави там перебувати. Врешті, завдяки і «Громадському радіо» і іншим ЗМІ, нам вдалось підписати меморандум 5 лютого і потім ми чекали на офіційний запит, як це і передбачено, від військових медиків. Нарешті, минулого тижня ми його отримали і це ще одна ознака, що там зовсім кепські справи.

Буквально сьогодні занесли в МОЗ клопотання, щоб наших добровольців, які зголосились їхати в ротацію 25 квітня, оформили і легально відправили у відрядження, згідно меморандуму.

Ірина Славінська: Що означає легально?

ГеннадійДрузенко: Медик, на відміну від волонтера, не може просто приїхати і сказати я хочу у вас тут пооперувати. У нього має бути відрядження, яке дає можливість бути відсутнім протягом місяця за основним місцем роботи і бути прикомандированим до лікарні чи військовї частини на замщення штатної посади.

Медик без відповідного відрядження не може почати надавати медичну допомогу, принаймні в лікувальному закладі. Зайти в операційну без відповідних документів — уже злочин.

Ірина Славінська: Чи оформлюють лікарів на передовій?

Геннадій Друзенко: Не завжди просто, іноді ми вдавалися ледь не до пікетування МОЗу, коли процес видачі цих відряджень затримували. Але, тим не менше, в рамках ПДМШ нам вдавалося і всх ми відправляли туди легально.

Хіба що в січні цього року декілька медсестер залишились в складі 65 аеромобільної бригади, на прохання військових, коштом власної відпустки, бо ми вже не могли цього робити у 2016 році.

Анастасія Багаліка: Який відсоток цієї 70% потреби в медиках ви на себе візьмете?

Геннадій Друзенко: В перший раз небагато — у нас поїде близько двадцяти медиків. Але після цього, я сподіваюсь, ми знайдемо з МОЗом спільну позицію і зробимо промо-тур по українських областях, щоб донести інформацію до медиків, що вони можуть, не залишаючи основне місце роботи, місяць віддати на допомогу солдатам.

І більше, я сподіваюсь, що наших домовленостей будуть дотримуватись, і ці люди будуть отримувати статус учасників війни.

Поділитися

Може бути цікаво