Держава на захисті низової корупції?

Чому директори шкіл і головні лікарі відтепер не подаватимуть електронні декларації?

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Михайло Кукін

Гостi

Ярослав Юрчишин

Держава на захисті низової корупції?
https://static.hromadske.radio/2017/01/hr_kyivdonbass-17-01-09_jurchishyn.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/01/hr_kyivdonbass-17-01-09_jurchishyn.mp3
Держава на захисті низової корупції?
0:00
/
0:00

5 січня набули чинності нові положення закону про Вищу раду правосуддя. Згідно з цими положеннями, директори шкіл і головні лікарі звільняються від необхідності подання електронних декларацій. Зміни коментує виконавчий директор Transparency International Ярослав Юрчишин.

Михайло Кукін: Чи справді це крок на захист низової корупції?

Ярослав Юрчишин: З одного боку, вивід серйозних прошарків декларантів, особливо декларантів, які мають важливі адміністративні функції — директори шкіл і головні лікарі, — це проблема. На такому рівні через електронні декларації дуже легко виявити наявність майна, здобутого незаконним шляхом. З іншого боку, велика проблема полягає в інституційній спроможності перевіряючих органів. Перша хвиля декларацій ще досі не перевірена повністю. Якщо зараз не зняти потребу декларуватися всім вчителям, лікарям і соцпрацівникам, це породить величезну проблему. Понад 800 тисяч декларантів хочуть подати декларацію і їм потрібно отримати електронні підписи. Спробуйте отримати електронний підпис, будучи фельдшером в селі за 120 км. від будь-якої точки надання такого підпису.

Навіть якщо прості директори і лікарі беруть хабарі, ці хабарі є значно нижчими, ніж межа декларування. Наразі межа декларування для подарунків — 50 000 гривень, а для зміни майнового стану — 60 000 гривень.

Михайло Кукін: Але ж йдеться не про пересічних вчителів і лікарів, а про керівників закладів.

Ярослав Юрчишин: Йдеться і про тих, і про тих. Ті зміни, які були прийняті, зняли потребу декларуватися тим людям, для яких би це створило додаткові проблеми. Ми з вами, як платники податків, про них би нічого не дізналися, бо їхній майновий стан є таким, що електронне декларування не зловить корупцію, яка є на цьому рівні. З іншого боку, з процесу декларування під шумок достатньо вибірково вивели керівників шкіл. Наприклад, виведення керівників шкіл по Києву, — це величезне питання. Деякі благодійні фонди, що діють у київських школах і умовно знаходяться під контролем батьків, — це цікава галузь побутової корупції. Електронне декларування дозволило б перевіряти, чи не осідає частина коштів цих фондів у кишенях шкільної адміністрації. Аналогічна ситуація з лікарями. Слава Богу, вдалося забезпечити необхідність декларування центральних обласних та міських лікарень.

Крім того, це непрофільний закон. Де Верховна рада правосуддя, а де електронне декларування? Це великий юридичний нонсенс — бюджетна ніч, під час якої вносяться зміни в непрофільний закон, що змінюють закон про боротьбу з корупцією. Можемо очікувати, що це не перша ластівка обмеження декларантів. Тобто неспроможність НАЗК може стати аргументом для звільнення від декларування, наприклад, працівників податкових органів. При цьому слабкість НАЗК дозволила окремим структурам вже приховувати своє декларування. Йдеться про працівників СБУ. В законі написано, що не декларуватися можуть тільки ті спецслужбовці, які здійснюють оперативну діяльність, тобто ті люди, інформація про яких справді має бути захищена. Але працівники СБУ самочинно створили якусь свою систему, доступу до якої ні в кого немає, і нібито в ній задекларувалися. Таким чином ми досі не маємо декларації запорізького губернатора, який свого часу працював в СБУ. Зараз він виконує функцію голови ОДА, але керівництво СБУ дозволило йому не декларуватися або декларуватися у цій системі.

Скасувавши потребу декларуватися для вчителів, лікарів і соцпрацівників, рівень корупції яких електронна система декларування зловити не може, водночас зняли відповідальність з адміністративних керівників закладів. Це дає їм можливість заховатися від електронного декларування і створює прецедент, коли з системи електронного декларування забирають цілий прошарок людей, майновий стан яких був би дуже цікавим для нас, як для платників податків.

Михайло Кукін: Окремі політологи вважають, що корупція у вищих ешелонах є своєрідним піаром, а подразником для більшості людей є саме низова корупція. Існує думка про те, що реформи Саакашвілі у Грузії були успішними через те, що там взялися саме за низову корупцію. Виходить, ми на неї заплющуємо очі?

Ярослав Юрчишин: Не зовсім. В нас низова корупція не настільки знаходиться у фокусі ЗМІ. Чому боротьба з топ-корупцією є настільки іміджево привабливою? Тому що це боротьба з людьми, які крадуть мільйонами. Це такий вау-ефект. Разом з тим, найчастіше громадяни зіштовхуються з корупцією у медичній сфері і сфері освіти. Зловивши на корупції директора якоїсь школи і покаравши його, ви не зміните ситуацію з корупцією. Поруч буде така ж школа, де директор займається тим самим. Якщо в топ-корупції є прізвища-символи, з якими можна боротися, залишаючи цілі системи в тому ж вигляді, то в побутовій корупції і прізвищ немає. Тут треба міняти правила. Наприклад, якщо у школі адміністрація намагається брати хабарі через так званий благодійний фонд, батьки мають об’єднатися і вимагати звітності діяльності цього фонду.

Анастасія Багаліка: Багато хто з коментаторів процесу очищення влади говорить про те, що поки не подолана низова корупція, немає сенсу займатися очищенням верхівки.

Ярослав Юрчишин: Це маніпуляція. Низова корупція базується на тому, що люди, які є символами держави, дозволяють собі порушувати закони. Якщо перші особи держави дозволяють собі займатися корупцією, ви не поясните рядовому українцю, що не можна полегшити вирішення своє проблеми у поліклініці, заплативши 100 гривень.

Побутова корупція зменшується пропорційно до зменшення великої корупції.

Найкраща країна за рейтингом сприйняття корупції — Данія, що зі 100 можливих має 74 чи 75 балів. Україна має лише 28 балів.

Саакашвілі у Грузії паралельно запустив 2 процеси — очищення найбільш корумпованих сфер і боротьбу зі злодіями в законі, які були джерелом топ-корупції. В нас ці процеси також мали б відбуватися паралельно. Йдеться про зменшення впливу олігархів і подолання корупції на побутовому рівні. Якщо перший рівень — це усування людей паралельно зі зміною правил, то на низовому рівні це зміна правил, яка не дозволяє людям займатися корупцією, зменшуючи можливості впливу особистого фактору на вирішення певних проблем.

Анастасія Багаліка: Чи можливе скасування чи виправлення закону, прийнятого в бюджетну ніч?

Ярослав Юрчишин: Виправлення можливе, але в цьому сенсі я є песимістом.

Михайло Кукін: Тобто немає політичної волі?

Ярослав Юрчишин: Є низька спроможність домовлятися у Верховній Раді. Крім того, спрямування роботи всіх органів влади на реформи зараз суттєво звужується, особливо через зменшення уваги до українських питань з боку міжнародних партнерів.

Чи зможуть наші правоохоронні органи зараз займатися директорами шкіл, якщо вони не здатні займатися топ-корупціонерами? Або навпаки. Треба виходити з того, що нам зараз, як суспільству, найбільш необхідно.

Михайло Кукін: У вас немає відчуття, що наше суспільство і західні партнери зрештою втомляться? І саме цього хочуть досягти корупціонери при владі.

Ярослав Юрчишин: Якщо найближчим часом не буде чітких результатів боротьби з корупцією, розчарування посилиться. Це може призвести до внутрішніх конфліктів. Доведення до суду справи Януковича і осіб з санкційного списку — топ завдання влади на найближчий період. Адже той рівень недовіри до влади, який є зараз, повторює рівень недовіри до влади Януковича перед Майданом. Я не порівнюю сучасну владу з владою Януковича, бо за рівнем відкритості і підзвітності вони пішли далеко вперед. Але хотілося б, щоб рівень ефективності був значно вищим.