Дію закону про окупацію Криму треба розширити на ОРДЛО, — експерт ІСЕД

У студії «Громадського радіо» кандидатка політичних наук, експертка з міжнародної політики Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) Олена Снігир.

Наталя Соколенко: Що це за термін, чи вживається він у міжнародній політиці?

Олена Снігир: Дуже добре, що такі дискусії почалися, бо міністерство просто поставило всіх перед фактом. Навіть поспішило отримати ніби певну згоду, політичну підтримку щодо цього терміну «ефективний контроль».

Такий термін є, однак трохи не у тому сенсі, в якому його представляє Міністерство тимчасово окупованих територій. Взагалі, це такий певний пост-модернізм, коли представляє Міністерство тимчасово окупованих територій виступає проти терміну «окупація» як такого, який характеризує стан на сході нашої країни.

Термін «ефективний контроль» використовується у міжнародному праві, однак він є проміжною ланкою до визнання окупації. Тобто у процесі доведення факту окупації у міжнародних судах, інстанціях доводиться також стан ефективного контролю країни-агресора над територією. Над такими маріонетковими органами управління на тій території.

Сергій Стуканов: Якщо спробувати з’ясувати якісь сутнісні характеристики відмінності ситуації в Криму і на Донбасі — в Криму Росія визнає свою присутність, вона зрештою «конституційно приєднала» півострів, а Донбас вона не визнає. Але ми знаємо, що там маріонеткові уряди так званих республік, які цілком ефективно контролюються з Москви? ЧИ під термін «окупація» так само потрапляють варіанти, коли якась держава не визнає своєї присутності на певній території, але насправді керує?

Олена Снігир: Звичайно. Непотрібна згода держави-агресора, щоб її оголосити чи визнати окупантом. Це як у злочинця питати, чи згоден він на те, що він дійсно вчинив цей злочин.

Сергій Стуканов: У чому, на ваш погляд, полягає мотивація нашого Міністерства з тимчасово окупованих територій називати ситуацію на Донбасі не окупацією?

Олена Снігир: Представники міністерства говорять про те, що визнаючи окупацію ми відрізаємо ті території, забуваємо про людей, які там. Але це абсолютна неправда. Тому що у нас діє закон щодо Криму як щодо окупованої території, і кримчани абсолютно не відрізані від України. У цьому законі ми навіть визнаємо документи РАГСу, які видані на окупованій території Криму російськими органами. Це як один з прикладів, але такого багато.

Що нам приносить визначеність з окупацією? По-перше, зникає фактор деморалізації суспільства і армії, коли ми не знаходимось у стані невизначеності. Коли через те, що ми не можемо назвати речі своїми іменами, у суспільстві принижуються військові, ветерани, переселенці. Генерується контрабанда, корупція.

Наша мета — це правове визнання Міжнародним судом і Генеральною Асамблеєю ООН Росії як агресора, накладання на неї репарацій, і позбавлення її права вето в Раді Безпеки ООН. Це можливо лише через визнання Росії агресором.

Сергій Стуканов: Це те, що ми маємо у позові у Міжнародний суд ООН?

Олена Снігир: Так. Але якщо ми самі не визнаємо окупацію, а ходимо навколо і говоримо, що це ефективний контроль, то ми самі собі ускладнюємо цей процес.

І крім того, визнання окупації дає нам одразу неможливість проведення будь-яких виборів на окупованих територіях. Тобто нам ніхто тепер не зможе сказати розвести безпековий і політичні блоки, показати свою добру волю, а про безпеку говорити паралельно.