facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Для греків Таврида – варварський край», – Ігор Аронов

У студії Громадського Радіо актор та режисер розповів про нову виставу «Іфігенія. Наречена для терориста»

«Для греків Таврида – варварський край», – Ігор Аронов
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Лариса Денисенко: Я помітила, що зараз сучасні письменники намагаються працювати з міфологією, зі старими класичними текстами. Можна пригадати в цьому контексті свіжий роман Володимира Єрмоленка «Ловець океану», де він переосмислював «Одіссея». Він це переробив і вирішив просто зробити так: а що було б, якби Одіссей повернувся і його б не дочекалася Пенелопа? І від того почалася історія. От як ви проробили «Іфігенію»? Що там можливо побачити сучасного, і чи дає ця класика переосмислення, чому це модно на разі?

Ігор Аронов: Я сам просто працював з древньогрецькою трагедією два роки в Польщі в інституті Єжи Ґротовського, і це було стартом цього проекту. Потім я розказав свою ідею Дмитру Костюминському – режисеру цієї вистави, і він після цього, запліднений моєю ідеєю, придумав яким способом можна переосмислити це все на сьогодення, тому що сама історія жертвоприношення заради того, щоб війна почалася – це головна ідея певного грецького міфологічного дискурсу. В якомусь сенсі це можна порівняти з жертвоприношенням Христа. Тому сама ця ідея була дуже цікава. Що таке Таврида? Таврида – це Крим. І ми якраз це зробили, прем’єра відбулася у вересні 2015 року, і тоді це було дуже актуально, в тому сенсі, що Крим, вся політична історія пов’язана з цим.

Лариса Денисенко: Ви це вплітаєте у виставу? Чи можна побачити аналогії?  

Ігор Аронов: В певному сенсі так, але це робиться в спосіб алюзії. У нас дуже мала традиція сучасного мистецтва, котре не є таким простим, розжованим. Певні речі залишаються відкритими для того, щоб був простір для самого глядача їх наповнити своїми власними ідеями. Я за таке мистецтво. А щодо цього контексту з Тавридою, то Діма побачив момент, що Таврида, Крим для греків – був варварським краєм. Тобто Іфігенія була перенесена у варварську землю богинею, котра брала її з цього жертовного вівтаря. І він наклав сучасність того, що варвари – це мусульмани, як зараз це подається в сенсі тероризму, і в сенсі того, що Крим – це теж споконвічно мусульманська, татарська земля. І я думаю, що ті контексти якраз і дали це поле для того, щоб осучаснити давньогрецьку трагедію.

Лариса Денисенко: Але ви йдете давньогрецькою трагедією, чи щось змінюєте все-таки?

Ігор Аронов: У нас головна канва залишається, в сенсі головних героїв цієї історії

Лариса Денисенко: Залишається Іфігенія, її брат залишається?

Ігор Аронов: Так, і залишається Пілат, котрий є його другом, котрий йому, ніби, допомагає, але потім він перетвориться в щось інше, і це теж такий цікавий контекст, котрого немає у Евріпіда в простому тексті, але в певному сенсі Пілат стає альтер егом Ареста, і насправді, головні герої – це дві фігури: Іфігенія і Арест. Це останні діти роду Атрідів, цього головного царського роду, котрі залишилися живими, і котрі найбільше постраждали від Троянської війни, і це теж для мене дуже важливий контекст котрий пов’язаний з сучасністю.

 

 

Лариса Денисенко: От ви прокачали себе в Польщі. Це окремий досвід, тобто, вас там певно вчили як працювати з таким матеріалом. Візьмемо, наприклад, театральний університет Карпенка-Карого, наскільки українські актори і акторки готові працювати з таким матеріалом, і взагалі розуміють, що тут додається інше звучання?

Ігор Аронов: Я скажу правду, в тому сенсі, що актори не готові. Мене запрошували актори з театрального інституту, я проводив тренінги для них. Самі по собі вони то готові, тільки рівень освіти, котрий їм дають, рівень тих правил, тих, для мене, не зрозумілих ритуалів чи заборон, котрий панує в цьому університеті, якого я не закінчував, він мене насторожує. І тому я зі своєї сторони пробую створювати такий альтернативний світ, я проводжу певний цикл інтенсивів, воркшопів для акторів –  це називається актор без прикриття, і туди я запрошую як студентів, для яких я роблю 50% знижку, так і людей, котрі хочуть побачити якісь інші принципи існування актора на сцені. Тому що насправді є таке заточування театру під певний формат, котрий вже своє віджив.  Коли з тобою не розмовляють мовою сучасності – стає трохи нудно.

Лариса Денисенко: Мені видається, що актори, як і художники, мусять знайти свій стиль, і це дуже важливо – знайти свій сучасний стиль, тому що інакше всі художники малювали б однакові портрети, і ми б там взагалі нічого, напевно, не побачили цікавого для себе. Мені здається, це стосується і акторської школи та майстерності.

Ігор Аронов: В акторській справі, мені здається, що це ще трохи складніше – виробити свій стиль. Для цього треба мати певну ідею і певний струмінь від самого початку.

Лариса Денисенко: Я помітила тенденцію, що дуже часто відбуваються дискусії після тієї чи іншої соціальної або інтелектуальної вистави – щоб залучити глядачів, і щоб пояснити або просто поговорити, тому що ми багато речей не проговорюємо, нема такої звички. Наскільки глядачеві потрібно пояснювати, розжовувати деякі речі?

Ігор Аронов: Я за. Я завжди за діалог. Навіть театр в котрому я починав свої кроки в Одесі, там була така традиція, щоб після вистави запрошувати глядачів, котрі захочуть залишитися на чашку чаю, щоб поговорити з акторами. Часто такі дискусії затягувались на час самої вистави. Я думаю, що це важливо в контексті того, що ми маємо зрозуміти: театр – це взагалі супер зброя. Він може виконувати дуже різні і дуже важливі функції суспільства так як це було в Греції.  Я для себе склав певний образ того як це було, і можна сказати, що для мене це певний взірець. Для людей було обов’язком піти в театр, і в певному сенсі відрефлексувати, вивільнити своїх демонів на сцені, в певному сенсі,  і через катарсис, очищення повернутися потім в соціум, у своє життя і жити очищеними і здоровими.

За підтримки

EED

Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов'язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів). 

Поділитися

Може бути цікаво

Як повернутися на службу після СЗЧ або дезертирства без кримінального покарання

Як повернутися на службу після СЗЧ або дезертирства без кримінального покарання

Підручник з мапою України без Криму: як сталася помилка, та як її виправлять

Підручник з мапою України без Криму: як сталася помилка, та як її виправлять

Громадське радіо вперше вимушене демонтувати обладнання через небезпеку в Гірнику

Громадське радіо вперше вимушене демонтувати обладнання через небезпеку в Гірнику

Дискредитують Україну та використовують ШІ: як росіяни впливають на вибори у США

Дискредитують Україну та використовують ШІ: як росіяни впливають на вибори у США