Дніпро можна врятувати так, як європейці врятували Дунай, — Тетяна Тимочко

Гостя ефіру – голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

Тетяна Тимочко: Незважаючи на те, що економічний спад 2008 року і останніх років призвів до зменшення обсягів виробництва, у зв’язку з агресією Росії частина території України була анексована, на частині триває війна, промислові підприємства продовжують скидати забруднені або недостатньо очищені стоки. Радикальних позитивних змін ми не спостерігаємо. У 2014, 2015, 2016 повернення зворотних вод (води, які підприємства повертають у Дніпро) коливається від 7 до 8,5 мільярдів кубів за рік, з яких 3 – 4 мільярди неочищені або недостатньо очищені за офіційною статистикою.

Вся статистика зараз складається з тієї інформації, яку надають підприємства. Їх ніхто не перевіряє.

Дмитро Тузов: Якщо ніхто нічого не перевіряє, то ця цифра може бути вищою?

Тетяна Тимочко: Так. Крім офіційної статистики, є підприємства, установи, приватний сектор, які жодну статистику не здають. Це дощова каналізація в усіх містах України.

Крім того, на деяких автозаправних станціях відпрацьовані автомобільні оливи зливаються в решіточку. Це теж зливається в дощову каналізацію. Дуже багато підприємств, які працюють з хімічними речовинами, незаконно врізаються в дощову каналізацію. По всій течії Дніпра знаходиться приватна забудова, котеджі. Санаторії, бази відпочинку виводять труби.

Дмитро Тузов: Дніпро – це стратегічна ріка. Чому держава не реагує?

Тетяна Тимочко: Ми можемо називати Дніпро стратегічною рікою, тому що 30 – 35 мільйонів українців користуються водою з басейну Дніпра. Ніхто в правлячих колах не розглядає Дніпро як природну екосистему.

Дніпро втратив здатність до самовідновлення. Що можна зробити? Є приклад – Європа, Дунай. 25 – 30 років тому Дунай називали стічною канавою Європи. Зараз в будь-якому місці, де тече Дунай, можна отримати задоволення від кришталево чистої води.

Дмитро Тузов: Що там було зроблено?

Тетяна Тимочко: Європейські країни зібрались і сказали: «Досить». Вони поклали край забруднюючих скидам речовин від підприємств і сказали: «Або ви робите очисні споруди і замкнене водопостачання або ви не будете працювати». Були встановлені такі страшні штрафи. Ті, хто не хотів встановлювати очисні споруди, були змушені закритися. Була ціла низка заходів. До речі, і законодавчих – Водна рамкова директива ЄС передбачає басейновий принцип управління. Збираються всі міста, розташовані за течією цієї ріки, створюють басейнову раду і ухвалюють рішення про те, що верхні міста не можуть скидати забруднюючі речовини тим, хто знаходиться нижче, вони не можуть забирати більше води, ніж таку кількість, яка дозволить останньому містечку за течією цієї річки теж мати воду.

В Україні рішення ухвалюються на окремому фрагменті. Тепер Водна директива має відображення в законодавстві, але до неї потрібний цілий перелік законодавчих і нормативних актів. І головне – має бути державна політика щодо припинення скидів.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.